20 вересня 2017, середа

Як Боснія і Герцеговина повертала життя переселенцям

коментувати
Після встановлення миру в Боснії і Герцеговині нараховувався один мільйон внутрішньо переміщених осіб

Нещодавно мала нагоду поспілкуватись з експертом по Боснії та Герцеговині з питань реституції майна Массімо Моратті, який працював в ОБСЄ після закінчення збройного конфлікту в Боснії та Герцеговині. Експерт приїхав спеціально на запрошення Ради Європи, щоб представники робочої групи щодо житлових питань при Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та ВПО мали змогу вивчити досвід з реституції майна.

Після встановлення миру в Боснії і Герцеговині нараховувався один мільйон внутрішньо переміщених осіб. 190 тисяч об’єктів мали повернутися власникам. Це незруйновані об’єкти, на які подали ВПО заяви про повернення.

Офіційна дата початку Боснійською війни – 6 квітня 1992 року. Отож був ухвалений закон, відповідно якого всі громадяни, які володіли майном до 31 березня 1992 року, визнавалися справжніми власниками цього майна.

Массімо Моратті розповідає, що у 1998 році ситуація в Боснії мала приблизно такий вигляд: переселенці повертались додому, показували документ на власність і вимагали повернути їм будинок. Люди, які захопили цю власність, були дуже збентежені. Вони казали: «А де ж тоді наш дім?». Вони кликали  друзів, поліцію, робили все можливе, аби перешкодити, зупинити процес реституції. Мова йшла про повернення житла «ворогам», бо збройний конфлікт в Боснії та Герцеговині мав також етнічний та релігійний компоненти: серби воювали з боснійцями та хорватами, саме тому переселенцями ставали ті, хто був меншістю в кожному з містечок, а отже після закінчення збройного конфлікту повертались у свої домівки переселенці, які для тих, хто захопив їхні домівки, були «ворогами». При цьому поліція не хотіла втручатися в цей процес.

Громадяни, які володіли майном до 31 березня 1992 року, визнавалися справжніми власниками цього майна

Це був вже 98 рік – а отже минуло шість років транзакцій, і власність могла кілька разів переходити з рук в руки. Був ухвалений закон, згідно з яким людина могла надати докази і підтвердити, що вона володіла житлом до конфлікту – телефонні рахунки, рахунки за електроенергію, тощо.

Зрештою була створена Палата захисту прав людини, яка розглядала всі справи, пов’язані з «полишеною власністю». Обидві сторони мали право звернутися до Палати – і колишні власники, і нові.

Вже перші програми реалізовувались відповідно до Європейської конвенції з прав людини, хоча Боснія та Герцеговина не була членом Ради Європи.

Окремі випадки можна було оскаржувати в судах, але тягар доведення був покладений на тих, хто зайняв помешкання під час конфлікту.

Отже 1998-2004 роки – це перший етап надання житла громадянам, період реституції. Люди, які були вимушені полишити свої домівки, відновлювали своє право власності. Ті, хто зайняв чуже помешкання, виселялися з нього. Їм надавалося «альтернативне житло». Це були порожні готелі, турбази, центри тимчасового розміщення тощо. Були випадки, коли заявник на повернення власного житла оплачував «альтернативне помешкання». Інколи громадянам надавались ділянки землі і будматеріали.

За таких обставин, критерії для надання «альтернативного житла» були надзвичайно жорсткі. Перевірялись доходи сім’ї та наявна власність, надавалась площа не більше 5 квадратних метрів на особу. При цьому це не обов’язково окреме житло – це могла бути кімната  в гуртожитку. Воно мало тимчасовий характер, втім обмежень на перебування у такому житлі не було. Часто право на приватизацію таких квартир не надавалося.

Але, незважаючи на велику кількість повернутих помешкань, багато хто з переселенців, відремонтувавши житло, його продавав, або просто не повертався до нього жити. Серед причин – небезпека: процеси реформування органів безпеки та поліції, а також судової системи, не були завершені; швидкість покарання військових злочинців була неприйнятною, багато підозрюваних гуляли на волі, а деякі навіть обіймали політичні посади чи були держслужбовцями (з обох боків від колишньої лінії фронту). Лише тоді, коли почалися процеси сертифікації поліції та перепризначення суддів і прокурорів (у 1999 та 2002 роках відповідно), а також був ухвалений План реалізації закону про власність у 2002 році, було створене відповідне середовище для повернення. Враховуючи необхідність впровадження усіх цих механізмів, темпи процесу повернення залишалися незадовільними, внаслідок чого була прийнята Стратегія втілення Додатку VII до Дейтонських мирних угод у 2002-му, а також запущено процес перегляду цієї Стратегії у 2010-му.

Лише після того, як початкова стратегія була переглянута, звернули увагу на цілісність процесу повернення та інтеграція внутрішньо переміщених осіб потрапила. До того моменту процес полягав у поверненні нерухомості – іншими словами, забезпечення того, щоб переселенці мали дах над головою, але не більше. Проте повернення – стосується не тільки приватної власності, а й гарантії того, що буде забезпечено доступ до економічних та соціальних прав – таких як охорона здоров’я, працевлаштування, освіта, тощо. Ті, хто повернулися і тепер живуть у своїх довоєнних оселях, кажуть, що підхід до повернення не був сформульований справжніми потребами. Самого повернення нерухомості недостатньо для того, щоб люди могли влаштувати стабільне життя. Їм бракує необхідних інвестицій в інфраструктуру, створення робочих місць тощо.

Наступний житловий проект розпочався приблизно через 10 років – це був етап надання житла тим, хто не зміг повернути свою домівку. Наприклад, у 2014 почала діяти одна з найбільших – Регіональна житлова програма. Її мета – зупинити нарешті переміщення осіб і знайти дім для біженців.

Україна повинна враховувати весь цей досвід, оскільки рано чи пізно ми теж зіштовхнемось з проблемою повернення. Хочу наголосити, що в Україні за жодних умов неможливі варіанти узаконення самозахоплення, «націоналізації» чи «експропріації» майна на непідконтрольних чи анексованих територіях. І всім, хто захоплює чуже майно, потрібно розуміти –  ми теж рано чи пізно будемо повертатись додому.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.