22 жовтня 2017, неділя

Хорватський сценарій для України — маніпуляція політиків чи панацея?

коментувати
Останнім часом дуже часто наводиться приклад Хорватії, та військової операції по звільненню територій, як таке, що начебто потрібно наслідувати Україні та реалізовувати

Так звані «яструби війни», а саме представники партії Народний Фронт, активно пропагують можливість даного сценарію. Взагалі більшість людей вважає, що от був такий в Хорватії президент Франьо Туджман, вольовий та сильний (не те що наш), і от прийняв він рішення про військову операцію, спираючись на патріотів-хорватів, ні з ким не узгоджуючи та ні на який Захід не звертаючи уваги, та однією операцією повернув території до складу Хорватії. А насправді ж США забезпечували розробку та підтримку операції, авіація НАТО фактично розгромила позиції сербів, наземна частина операції була покладена саме на хорватську армію та армію Боснії і Герцеговини. Якщо заглибитись в історію та вивчити перебіг подій у Хорватії, то стає зрозуміло, що такий сценарій не може бути реалізований в Україні, тому що ворог в нас інший, як і стартові умови для перемовин про підтримку такої операції.

Після битви за Вуковар між Югославською народною армією (ЮНА) та Хорватією, розпочинаються сепаратистські рухи на території Хорватії, де більшість населення складали серби. 24 грудня 1991 р. ці території об'єдналися в Республіку Сербська Крайна і проголосили незалежність від Хорватії. Ця сепаратистська невизнана республіка була створена за підтримки Мілошевича та Сербії.

Тим часом на території Боснії та Герцеговини (БіГ), спираючись на муніципалітети, в яких вона здобула владу, Сербська демократична партія БіГ створює так звані Сербські автономні області, які у своїх діях не залежали від центральної влади. Кульмінацією такого розвитку подій став референдум в цих областях  9 листопада і 10 листопада 1991 року, де серби проголосували за створення так званої самостійної сербської республіки в межах Боснії і Герцеговини, з наміром приєднання до залишків Югославії. Уряд Боснії і Герцеговини в Сараєво зайняв позицію, що референдум слід вважати неконституційним і недійсним, так і не вживши ніяких подальших заходів.

Подивившись на дії сербів, партія хорватів в БіГ Хорватська демократична співдружність (ХДС) створює ще одне сепаратистське утворення на території БіГ--Хорватську республіку Герцег-Босна, яка підтримувалась Хорватією.

Створення таких «республік» являло собою антиконституційну спробу поділу держави і приєднання її територій до сусідніх держав за планами і картами політичного керівництва Сербії та Хорватії. Якщо подивитись на мапу, то боснійцям майже не залишили території.

Без військової підтримки НАТО чи є у нас шанси перемогти швидко,не давши часу Росії оговтатись?

Свої дії обидві партії пояснювали турботою про захист людей, хоча ніякі конституційні права людей ніяким чином не порушувались.

Створення сепаратистських «республік» було перенесенням рецепту з Хорватії на територію БіГ

Конфлікт між боснійцями і хорватами почався ще з 1992 року перманентними сутичками. Але до 1993 року вони все ж проводили спільні операції проти ЮНА, хоча їх координація між собою залишалась поганою.  Домовленості між лідерами хорватів і сербів БіГ про розділ між собою територій, які займали боснійці, викликав серед хорватів далеко не однозначну реакцію. Конфлікт стався поміж двома бойовими підрозділами хорватських партій. Той підрозділ до складу якого входили, як хорвати, так і боснійці, виступав за  союз з боснійцями проти сербів. Його командувач навіть отримав пропозицію увійти до складу Генерального Штабу армії БіГ. Однак в серпні 1992 року його кортеж був розстріляний підрозділом хорватів, що виступали проти союзу з боснійцями та за розподіл БіГ. В січні 1993 року хорвати атакували місто Горні-Вакуф, яке мало стратегічне значення для з’єднання двох частин так званої Республіки Герцог-Босна. Місто обстрілювалось з мінометів, також використовувались танки та снайперські підрозділи. В той же час відбувалась різанина на околицях міста. Врешті решт місто було взяте, зазнавши багато руйнувань. Наприкінці квітня 1993 р., протистояння між боснійцями і хорватами переросло у тотальну війну міжнародного характеру. З обох сторін коїлися військові злочини, грабежі та підпали майна.

Коли війна завирувала, уряд США почав чинити тиск на Хорватію. Призначений з цією метою президентом Клінтоном посланник Чарльз Редман мав завдання переконати президента Хорватії забути про територіальні домагання у Боснії. Американці висловили позицію, що в противному разі Хорватія втратить підтримку у визволенні третини своєї території, що перебувала під сербським контролем. Ініціативу щодо припинення конфлікту підтримала і Німеччина. Рада Безпеки ООН 3 лютого 1994 р. встановила Хорватії двотижневий строк для виведення частин своїх регулярних військ з Боснії, погрожуючи в разі невиконання ультиматуму наслідками у вигляді санкцій, яких уже зазнала Сербія. Тиск дав свої плоди. У наступні кілька днів боснійську та хорватську делегації було запрошено у Вашингтон, де було підписано Угоду про боснійсько-хорватську Федерацію, а Хорватії, у свою чергу, було обіцяно військову та економічну допомогу.

Фактично, свої претензії на частину території БіГ у вигляді «хорватської невизнаної республіки» на території БіГ, хорвати обміняли на допомогу США та НАТО в поверненні своїх територій, де були утворені невизнані сербські республіки. Тепер дуже хочеться запитати тих, хто пропонує Хорватський сценарій: на території якої країни пропонується Україні створити свою «ДНР/ЛНР», щоб використовувати потім це як важіль у перемовинах? В нас багато дійсно сусідів, але чи бажаємо ми самі перетворитись на агресора заради повернення територій, принісши біль та страждання іншим людям?

Після успіху операції «Блискавка» президент Клінтон дав згоду на початок операції «Буря». Сполучені Штати активно включилися в підготовку операції «Буря», брали участь в її початку та нагляді за нею. Зелене світло Білого дому для операції «Буря» доставив у Хорватію капітан Річард Геррік, який повідомив, що США не мають нічого проти початку цієї операції, і що вона має бути «швидкою і ефективною» та тривати 5 днів.

Вона являла собою заключний етап військового співробітництва між США і Хорватією, який почався в 1992 р. 1995 року Клінтон готувався до переобрання і кандидат від Республіканської партії Боб Доул усе голосніше обстоював вимоги Сенату скасувати ембарго на постачання зброї боснійським мусульманам. Для Клінтона Балкани стають одним із ключових стратегічних питань для подальшого перебування у Білому домі.

У своїй стратегії врегулювання кризи адміністрація США на чолі з Клінтоном вирішила використати хорватську армію для нападу на сербські війська, задля чого було підписано Сплітську декларацію між Хорватією та БіГ, що дозволило вступ хорватських збройних сил на чолі з генералом Анте Готовіною на територію Боснії і Герцеговини для взаємодії з армією Боснії і Герцеговини. Для успіху цієї операції необхідно було хорватським військам захопити гору Динару вище від Кніна і визволити Кнін і Країну впродовж операції «Буря», щоб відразу після цього перекинутись у Боснію і потіснити сербів там, тим самим присилувавши Мілошевича підписати Дейтонський мир. Що і було реалізовано наступною операцією НАТО «Обдумана сила».

Сили НАТО за 15 днів бомбардування провели 3 515 літако-вильотів на 338 окремих цілей і скинули на сербські позиції 1 026 авіабомб. Ця повітряна операція мала ключове значення для тиску на Югославію Мілошевича з метою змусити сербів сісти за стіл переговорів, які привели до Дейтонської мирної угоди. Масовані повітряні нальоти полегшили перебіг і сприяли результативності одночасної наземної наступальної операції хорватської армії проти країнських сербів, а також боснійських урядових військ проти боснійських сербів, що спричинило ряд нищівних поразок сербських сепаратистів і призвело до знищення сербського державного утвору у Хорватії.

Провівши паралелі до України, можна зазначити, що нам протистоїть зовсім не Сербія і не Югославія, як у військовому плані так і за розмірами. Росія—це інша історія, хоча можна знайти деякі паралелі між Мілошевичем та Путіним в їх бажанні зберегти/утворити «велику імперію», але де «старшими братами» обов’язково будуть серби/росіяни. Фактично пряме втручання США або НАТО в події на Донбасі можуть мати зовсім інші наслідки для світу, і є великі сумніви, що все завершиться підписанням мирних угод, а не Третьою світовою війною. А без військової підтримки НАТО чи є у нас шанси перемогти швидко, не давши часу Росії оговтатись? Чи не великим є ризик, що Росія звинуватить нас у порушенні Мінських угод та зайде регулярними військами задля «захисту населення Донбасу», таким чином здійснивши вже фактичну окупацію під виглядом миротворчої місії? І звісно питання жертв серед військових та цивільного населення є дуже актуальним. Бо війна в Хорватії мала етнічне підґрунтя, і фактично наступаючи хорвати вбивали сербів, на Донбасі ми не маємо етнічної складової, а тому гинути будуть саме громадяни України. 

.



Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.