26 квiтня 2017, середа

Секунда справжнього життя

коментувати
Щоб почути іншу людину, завжди потрібно докладати зусилля. Навіщо?

Працюю зараз у Польському театрі Варшави, відповідно, перебуваю в Польщі. Про те, що відбувається з Україною, дізнаюся з новин. Голландський референдум, офшори Порошенка, політична криза – якийсь суцільний жах.

Але це моє життя. І якщо навколо багато що говорить про те, як все погано, то на щось потрібно спертися для енергії та натхнення. «Дайте мені точку опори, і я переверну світ». І ця точка передусім - ближнє коло, якому ти можеш відкрити серце. У моєму випадку це сім'я, друзі, команда ГОГОЛЬFEST або Dakh Dаughters.

У даний момент для мене ближнім колом стали актори Польського театру Варшави, де ми ставимо п'єсу Клима «Український Декамерон». Театр хороший і актори дуже талановиті. Але я бачу, що ці люди, які працюють один з одним кожен день, не бачать один одного й не чують.

Щоб почути іншу людину, завжди потрібно докладати зусилля. Оскільки твій інтелект, мозок і негативний досвід постійно твердять: не довіряй, тебе хочуть обдурити! І людина дивиться з хитруватим примружуванням на іншу людину і думає: «У нього купа прихованих думок, він тебе, наївного, хоче використати».

Ось це «не боятися», про яке сказав актор із залу, дає дивовижне відчуття щільності життя, осмисленості

І ти, захищаючись, замість себе виставляєш якусь маску, істоту, яка спілкується з іншою людиною. Замість довіри тобою керує твоє уявлення про чуже представлення тебе. І інша людина теж так робить. І в підсумку виходить, що спілкується ніхто ні з ким. На жаль, такі історії відбуваються повсюдно: не спілкування, а якийсь тотальний симулякр.

А якщо це творча професія, наприклад – актори, то замість творчих зустрічей, що породжують іскру, свято театру, виходить хоровод зомбі. Що відбувається з актором, коли він перестає довіряти іншому? Його заповнює страх, багато страхів. І щоб подолати цей страх, якось з ним впоратися, актор починає вичавлювати з себе свої уявлення про те, як він повинен виглядати на сцені.

Моє завдання як режисера – спочатку акторам показати цю територію страху, показати, що вона існує, і проблема є. Як тільки людина визнає це, наступний етап: шукати шляхи виходу. І якщо хоча би з кимось така трансформація відбувається (перехід з зони страху в зону свободи) все починає виблискувати, виникає творчість.

На одній з репетицій я заговорив з акторами про цю проблему, обговорювали те, про що пишу зараз. Намагалися працювати з їхніми відчуттями. Довелося докласти зусиль, але прорив все-таки стався. Під час репетиції я завжди питаю акторів, що вони відчувають у той чи інший момент. І ось коли двоє хлопців грали одну сцену, я поставив це запитання акторові в залі. І він каже: «Я побачив вільних людей. Вільних людей, які не бояться».

І в цьому нашому досвіді на якусь секунду багато хто відчув, що відбувається, коли ти все-таки відкриваєш своє серце іншим. Це тривожно, страшно. Але якщо ти підготував територію для цієї довіри, любові, то в цю секунду відбувається якась синергетична реакція, де народжується новий зміст, нове почуття. І тоді кожна людина починає розквітати. З'явилося відчуття, що репетиційна кімната розімкнулась, зникли стіни і з'явився світ - сталося диво. З'явилися якісь свіжі думки, ідеї, люди почали розповідати історії зі свого життя. Іскра, проскочивши поміж акторами, відразу запалила творчий процес.

Ось це «не боятися», про яке сказав актор із залу, звісно, дає дивовижне відчуття щільності життя, значущості, важливості того, що відбувається тут і зараз, дивовижність людини, якій ти в цю секунду довірився. Так, потім може статися все що завгодно, але за ту секунду, коли ти довірився, в тобі прокинувся творець, щось божественне.

Є одна дуже вдале формулювання з цього приводу. Режисер Борис Юхананов, мій учитель і друг, робив якось проект з людьми з синдромом Дауна. Там вони коментують світ з різних сторін. Юхананов ставився до них, як до ангельських сутностей, настільки відкрито і абсолютно ясно вони рефлексували у своїх коментарях. І один хлопчик на запитання «Що таке Бог?» відповів: «Він некерований ні для кого».

Так ось у цю секунду прояву божественного ти відчуваєш себе таким «некерованим», це вища форма свободи. Звичайно, ти вибираєш міру своєї відповідальності. Але в розумінні цієї відповідальності, і в цьому складному, і прекрасному шляху перед тобою відкриваються дивовижні сутності твоїх колег, яких ти раніше так не бачив і не підозрював, що це інші люди. З них раптом злітає короста вдягнутих масок, щоб відповідати своїм уявленням про чужі уявлення тебе. І коли це відбувається, в тобі прокидається творець, в даному випадку - актор, але взагалі - творець життя. Тоді раптом все стає до снаги.

Розуміння і передчуття, передчуття цього мобілізує людину для творчості й дивовижної серйозної праці. Причому, мова не про те, що сьогодні один раз ти так зробив – і все вийшло. Це питання навіть не кожного дня, а кожної секунди. Відчути ту саму частинку Бога, якою ми нехтуємо. Через байдужість, прагматизм відкладаємо це на завтра, «поки грошей не зароблю», «поки начальником не стану».

У цій репетиції насправді відобразилася модель життя у всьому його розмаїтті: коханні, житті, смерті, довірі та недовірі. І я б не говорив з акторами про це, якби сам постійно не відчував у собі це болюче питання, якби не розумів, як часто буває нестерпно від власних лінощів чи боягузтва. Але якщо бачиш попереду магічне світло, розумієш, що може відбуватися і відбувається навколо щосекунди, і формуєш з цього вектор свого життя, то саме життя містичним чином вибудовує навколо тебе поле можливостей. І тоді розумієш, що світ - це прекрасне диво. Страшне, жахливе, чарівне, ніжне...

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.