8 грудня 2016, четвер

Привід для патріотизму

коментувати
Подивився відео виступ Національного відбору в Україні на Євробачення-2016. І був приємно вражений

Днями в інтернеті випадково знайшов новину, яка мене порадувала. Такі зустрічаються не часто, але ось серед усього негативу виявився заголовок про український відбір учасників на Євробачення-2016. Стало цікаво, що ж там таке Україна співає. Подивився відео виступів і був вражений.

Спочатку подивився виступ гурту The Hardkiss, потім Джамали і SunSay. Не беруся судити, хто з них краще. Все це – якісні проекти світового рівня, якими хочеться пишатися. Я був справді здивований, наскільки у них круто вийшло.

У Джамали є дуже особисте переживання, що стосується переселення татар. І це у неї болить, у зв'язку з тим, що відбувається в Україні. Тобто, окрім суто музичної складової, там є ще сильний романтичний біль і страждання, що робить її творчість особливо сильною. У The Hardkiss, співають куплети англійською, а українською, виходить цікавий мікс – звучання, як кажуть, «фірмове». І подача, і те, як вони виглядають, зроблено дуже смачно і органічно. Я сам як майстер з'єднувати непоєднуване – стверджую, що все виглядає дуже гідно. SunSay – інтелігентний розумний хлопець з прекрасним смаком. Те, що він співав – це зовсім інший стиль, ніж раніше, і це таке гарне дорослішання, яке радує.

Жертовний хохол, якому всі винні, і якого всі кривдять – це абсолютно нестерпне створіння

Не знаю, як вони далі будуть виступати на Євробаченні – ось це вже мені не дуже цікаво. Важливо, що такі проекти є, і за це я знімаю перед ними капелюха. Це приклад того, що можна і треба пишатися. І таких музикантів, художників, кінорежисерів, письменників у нас достатньо. І потрібно вишукувати це прекрасне, і говорити, що це і є Україна.

От тільки б навчитися бачити прекрасне. Це важливе питання - як не заганяти себе в безмежну жертовність. Жертовний хохол, якогму всі винні, і якого всі кривдять – це абсолютно нестерпне створіння. Замість цього слід роздивитися горду, сміливу і гідногу людину,що здатна на світовий успіх.

Бо є й інша сторона медалі. Наприклад, новий спектакль Андрія Жолдака, який він поставив у Петербурзі «Трьом сестрам». Я читав відгуки, бачив фотографії – це дійсно вражає. І з одного боку, ти відчуваєш гордість за українського режисера, який проводить успішні постановки на імперській сцені, а з іншого - сумно, тому що своїй країні цей режисер, виявляється, не потрібен. Як і не потрібен, наприклад, Денис Матвієнко, який також виїхав, чиї вистави в Україні ми більше не побачимо.

І хоча у The Hardkiss або Джамали є свої шанувальники, ми бачимо, як, наприклад, до патріотичного Івано-Франківська приїздить якась попсова реп-шансон група з Росії і збирає там повну залу. Навіть на західній Україні звучить російська попса. І з цим треба щось робити. Не так як міністерство культури говорить: давайте заборонимо. Ні, треба робити своє, і робити це якісно.

Художники, артисти — це тендітні квіти. Вони можуть десь з'явитися, але краще, щоб вони росли на нашій землі. Любити своїх. Інвестувати свою увагу і любов у таких людей – це теж певний вид патріотизму.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.