24 квiтня 2017, понеділок

Мистецтво любити

коментувати
Як отримати дивовижну історію щастя

Ерос і Танатос, створення нового життя і перехід у небуття – це і є ті два полюси, між якими наше життя. Але виходить так, що через повсякденну метушню весь час здається, ніби не вистачає часу, ти не встигаєш по-справжньому побачити іншу людину.

Коли ти відчуваєш романтичні почуття, закоханість – цей поспіх начебто зрозумілий. Але і в цьому втрачається цінність, сьогодні все відбувається якось по-швидкому. Навіть романтичну пристрасть не можеш відчути, як слід, – немає часу на ритуал залицяння. Прагнеш одержати все одразу, дійти до межі. І в поспіху втрачаєш період, коли є ніжність і відчуття «перед». Адже найсмачніше – це передчуття. І чим більше ти можеш його відтягнути, тим солодше секунда першої зустрічі.

А далі – необхідно вміти продовжити те хороше, духовне і душевне, що ти отримуєш. Звичайно, его відразу намагається повісити бірочку на кохану людину, мовляв, ось він «такий». А він змінюється кожен день. І ось одного разу ти виходиш на кухню і бачиш свою позаторішню дружину. І вона бачить тебе, позаторішнього. Яке тут може бути взаєморозуміння?

У цьому весь трюк – вдумуватися, не поспішати, розуміти і приймати це. Змінюватися самому, бути гнучким, люблячим і ніжним. В такому випадку ти отримаєш дивовижну історію щастя. Навіть коли трапляються невдачі, розчарування, або навіть (нелюбиме мною слово) «зрада». Якщо будеш боятися, якщо не будеш пробувати, тоді точно нічого не буде. І я впевнений, що розчарування не занадто велика ціна за можливість щастя.

І ось ти виходиш на кухню і бачиш свою позаторішню дружину. І вона бачить тебе, позаторішнього. Яке тут взаємопорозуміння?

І тут ми знову повертаємося до поняття довіри до себе і любові до себе. Це банальність, але так і є: для того, щоб полюбити іншого, необхідно спочатку полюбити себе. Мова не про самозакоханість, а про те, щоб прийняти себе в якійсь мірі безжально – побачити своїх демонів, почути в собі бажання рости, відкриватися світу, переступати свої страхи, вийти на територію творчості. Бути готовим до любові.

Звичайно, можна бездумно кинутися у відносини, як зазвичай буває, а там хоч трава не рости. Це чудово, це чарівне відчуття в юності. Але далі, коли ти дорослішаєш і починаєш замислюватися про сім'ю, про дітей, ти замислюєшся і про світ, яким хотілося б поділитися з дітьми. Насамперед, це світ відносин і довіри між подружжям. Але також і твій внутрішній світ, і світ зовні.

А світ сьогодні нав'язує якісь правила, тренди, які просуває масова культура.

Легке ковзання по життю. Різні цілі і цінності, серед яких немає місця родині. Сьогодні культ сім'ї в нашій країні відсутній. Він був колись у християнській традиції - культура вибудовування сім'ї як світу. Це все описувалося чіткими ритуалами. Потім в радянський час все опошлилось, але хоча б формально зберігалася важливість осередку сім'ї. Після закінчення Радянського союзу не залишилося нічого. Адже сім'я, пара – це середовище, звідки дитина отримує важливі перші месиджі. І якщо це нездорове середовище, то і суспільство стає хворим.

У певному віці дитина намагається ідентифікувати себе, відмовляючись від сім'ї, від патронату батька. Особливо, якщо світ говорить, що це норма. А світ транслює позицію індивідуаліста. Може, це правильно, але дитина в цьому тендітному віці, коли все всередині змінюється, відштовхує єдиний світ, який його безумовно любить. Дитина залишається один на один зі світом, який вона може зчитувати через комп'ютер, інтернет. А орієнтирів здорових практично немає. Якщо говорити про якісь релігійні традиції – там, принаймні, тобі пропонують варіанти, а тут ми потрапляємо у зону без орієнтирів.

Не нав'язую, що погано бути самотнім. Напевно, комусь це чудово. Але все ж таки культура формування сім'ї – це не патріархальне ставлення. Це союз рівних гідних людей, які в любові й довірі готові жити і творити разом. Україні потрібно шукати і відроджувати цю традицію щастя, традицію любові. Людина ж про зло не мріє, вона мріє про хороше. Інша справа: мріяти як Манілов, мовляв, «добре б» або щось робити для своєї мрії? Але зараз навіть складно мріяти «добре б», тому що медіа не транслюють, яким це «добре» може бути.

Вибудувати якісь варіанти можна через мистецтво. Представити модель мрії, якийсь дрім, щоб людина вже могла вибрати. Може, це утопія. Але до цього хоча б потрібно прагнути. Адже в будь-якій справі, в будь-якій професії є певні правила, визначений шлях, як ти до цього приходиш. А сім'я – така ж професія, якій необхідно вчитися.

Завдання тих, хто розуміє цю проблему – пробувати її транслювати. Не проповідувати якісь моральні скрепи, а просто ділитися зі світом своїми думками, відчуттями. І якщо вони щирі, цікаві, то тим чи іншим способом вони дійдуть до серця людини.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.