8 грудня 2016, четвер

Формула успіху з трупним запахом

коментувати
Чи пам'ятаєте ви хоч один культурний проект, пов'язаний з державою, за який не було б соромно?

Аналізую зараз історію, яка мене дуже зачепила. Я вже згадував про це ганебне явище, але через деякий час зрозумів, що проблема набагато глибше. Мова йде про ті самі рекламні банерих Михайла Поплавського, що несподівано з'явилися на початку місяця в кількох шанованих мною інтернет-виданнях.

Одіозні банери рекламують Поплавського як гуру особистісного зростання і автора тренінгу під назвою «Формула успіху». І я не розумію: невже редакції цих видань, які активно підтримували ідеї Майдану і європейської України, не усвідомлюють, що підносити Поплавського, як зразок успішної людини – означає співати гімн Україні, від якої ми всі хотіли відмовитися? Що це - втілення корупції, вульгарності, совковості і всього того, що, на мою думку, можна віднести до фігури Поплавського.

Для мислячих людей прізвище «Поплавський» вже давно стала ім'ям прозивним. Але для багатьох інших, які особливо ні в що не вникають, це дійсно успішна людина. А що? Багатий, кабаки наставив по трасі Київ-Одеса, постійно з'являється в оточенні гарних дівок, ще й співає - без голосу і слуху. А в його «університеті» можуть навчити всьому: від банківської до перукарської справи. Ось тобі і формула успіху.

Але тоді виникає питання – якщо ми дозволяємо собі звеличувати це, дозволяємо йому бути головним банером на своїй сторінці, то ми, фактично, співаємо гімн колишній Україні. І тоді всі наші розмови про реформи і мрії – це або симуляція, або свідчення того, що ми самі - люди недалекі, які співають гімн поганому минулому.

Те ж саме стосується Палацу Україна. Проїжджаючи повз нього, бачиш величезні афіші, що рекламують виконавців гімну вчорашній Україні. У всій величі сірості, агресивної тупості та іншого. Але ж цим закладом керує Державне управління справами. Чи пам'ятаєте ви хоч один культурний проект, пов'язаний з державою, за який не було б соромно?

Якщо ми дозволяємо наші символи перетворювати на якесь втілення вульгарності і сірості, чому інший світ має нас поважати?

І формувати якусь нову, іншу ціннісну систему в країні нічим. Релігія таку функцію вже більше століття не виконує. Культура перебуває на периферії свідомості, у кращому разі народжуючи ідеї щось заборонити в рамках боротьби з «русским миром». Але вона нічого не створює, не формує інструментів для трансляції нових ціннісних критеріїв, міфів. У нас немає комунікаційних механізмів між державою і людьми.

Чому немає? Ніхто цим не займається. Ось цю нішу і заповнюють всякі хлопці, які засіли в минулому і говорять між собою однією мовою. Вони кажуть: ось у нас Університет культури, ось у нас Палац мистецтв Україна - ми гідно несемо традицію! Але, коли ти заходиш до будь-якого займаного ними приміщення – в Мінкульт, Управління культури Києва, в будь-яку совкову установу, скрізь стоїть один і той самий трупний запах. Всі ці установи транслюють смисли для мертвих.

І коли я кажу про символи, то згадую Поплавського, тому що саме він для мене є антиукраїною. Він дуже небезпечний, тому що за панківськими приколами типу «юний орел», за його гаданою нешкідливістю криються смисли, які несуть темряву.

Що означає сама посада – ректор Національного університету культури, нібито головної освітньої культурної інституції України? Проведіть експеримент – покажіть будь-якому своєму зарубіжному приятелеві, як ця людина виглядає, як співає, як дає інтерв'ю. І називати його ректором Національного університету культури? Як можна після цього серйозно ставитися до країни? Якби це був приватний університет, та заради бога - хоч ти там голий обмажся зеленкою і облийся йодом. Але коли ти маєш статус державного чиновника, то ти представляєш свою країну.

Це все від нашого безвідповідального ставлення. Ті, кого це зачіпає, вже втомилися говорити про Поплавського, як про одіозну фігуру. Говорити про це стало поганим тоном. Ті, хто при владі, кажуть, що він не небезпечний: в туалетах чисто в університеті культури - і слава богу, грошей не вимагає, більш того, комерційно успішний - значить, все добре! Можливість існування такого явища під патронатом держави просто роз'їдає душу. І той же Палац мистецтв Україна. Адже він називається «Національний палац мистецтв». Якщо при Януковичі це був розсадник російської попси, то зараз це розсадник дурного смаку і найогиднішої вульгарщини - читайте будь-яку афішу на фасаді.

Знов-таки, хтось скаже: не хочеш - не йди. Я і не ходжу. Але цей заклад називається Національний палац мистецтв Україна! Це головний офіційний статусний концертний майданчик України. Він демонструє наше ставлення до себе як до країни, як до людей. Якщо ми дозволяємо, щоб був такий ректор, такий директор палацу мистецтв, щоб на одній з головних вулиць міста висіли такі афіші, значить, ми себе не поважаємо, тоді ми - погань-народ.

І редакції сайтів, які дозволяють ставити такі банери, точно так само себе не поважають. Нам наплювати? Але, значить, і всьому світу буде на нас наплювати. Якщо ми дозволяємо наші символи перетворювати в якесь втілення вульгарності і сірості, чому інший світ має нас поважати? Ну і бабрайтеся в своєму лайні. Ось ваша планка? Ось там і будьте. Ваша культура – Поплавський? От і будьте як Поплавський. Афіші на палаці Україна - це і є ваше обличчя.

Чим можна замінити ці афіші? Можна придумати все, що завгодно. Якщо це питання символу, статусу, то можна напружитися і що-небудь придумати. Європейські проекти, національні проекти – є море всього цікавого. Але річ у тім, що це просто годівниця, яку можновладці дають на відкуп своїм людям. Якщо символ нації дається на відкуп, значить, такі у нас символи, таке ставлення, такі ми, раз ми не можемо нічого з цим вдіяти. Чому це нікого не обурює? Мене що, одного це непокоїть?

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.