5 грудня 2016, понеділок

Де брати сили?

коментувати
Звідки черпати сили для життя, для радості, для активної роботи в умовах вкрай ворожого інформаційного середовища?

З усіх боків подають катастрофічну інформацію, що роз'їдає мозок. ЗМІ, громадська думка – все націлене на негатив, на погані новини, на жахливі речі. Тобі нав'язують, і ти сам собі нав'язуєш, що нікому вірити не можна. Але це такий меседж, з яким вкрай важко жити. Треба мати якусь божевільну силу волі, щоб подолати це тотальне розчарування в людині, як людині.

Мені було б цікаво простежити, як люди реагують на різні новини. Наприклад, у січні був день, коли проходило одночасно три моїх проекти – у Нью-Йорку, Шербурі та Вільнюсі. От якби українці таку новину почули, вони пишалися б тим, що українські проекти по всьому світу відбулися? Або навпаки, сказали б, мовляв, ну і що, катаються всякі по закордонах...

Гаразд, не про мене. Ось як люди відреагували на те, що український фільм «Зима у вогні» увійшов до п'ятірки номінантів на «Оскар» або на те, що картина українського режисера Нарімана Алієва представить Україну на Берлінському кінофестивалі? Всі пораділи? Або навпаки, позловтішалась, що в країні війна, грошей немає, а там якісь диваки фільми продовжують знімати?

І що робити, де брати сили в такій ситуації – це питання. Я запитую себе й універсальної відповіді не знаходжу. Можу тільки поділитися досвідом. Катастрофічний стан відпускає, з'являється стан щастя, коли ти переходиш у зону творчості. Це зона свободи.

Неважливо, скільки тобі років, як ти хворієш чи ще щось - ніколи не пізно починати

Коли в тобі прокидається божественне щось, що відрізняє людину від тварі тремтливої. Творчість може бути не тільки для художника, але і рибалки, двірника або кухаря. Це просто творче ставлення до життя. Коли ти відчуваєш, що ти твориш. Твориш чистоту, порядок, якусь річ, спектакль. Не виконуєш, не працюєш, а твориш.

Це необов'язково відбувається «в задоволення». Це може бути і болючим процесом. Але ти створюєш нове. Можна робити одну й ту саму річ. Але хтось поставиться до цього, як до роботи, а хтось - як до життєтворчості.

І особливо відчуваєш радість, коли ти в цьому акті творчості знаходиш однодумців. Тих, кому довіряєш. Ти вільний, і люди в цей момент вільні. З'являється радість зустрічі, радість співтворчості, взаємної подорожі. І це дивовижний момент. Нам потрібно культивувати це почуття. Це праця, але це вдячна праця. Тому що, чим більше простору в твоїй свідомості і в твоєму часі займе ця співтворчість, тим більше ти захистиш свій простір від свідомості катастрофи та іншого смутного лайна.

Це стан вислизаючий. Був такий фільм «Нескінченна історія» про сірість, що заповнює всесвіт. Власне, це про те саме. Фільм дитячий, але стосується кожного з нас – як не дати сірості заповнити тебе. Коли раптом ти розгублений, або з'являється сумнів, у цю секунду слабкості тебе може захлеснути хвиля зневіри. Де тут брати сили? Але якщо ти, як мінімум, розумієш, що жити в такому стані нестерпно, значить, треба щось з цим робити. Вибирати світло, а не сірість.

Кожної секунди нашого життя ці дві речі є і в нас, і навколо. Таке банальне порівняння: ти хворієш і сприймаєш свій стан, як суто нещасний. Але береш і порівнюєш себе, наприклад, з нерухомим Стівеном Хокінгом. Він же – один з найвидатніших умів світу, який постійно творить і здається щасливою людиною.

Де брати сили? У кожного, безумовно, свій шлях, немає універсальних рецептів. Але для себе я сформулював дві банальні істини, але вони працюють. По-перше, ніколи не пізно починати. Неважливо, скільки тобі років, як ти хворієш чи ще щось - ніколи не пізно починати. По-друге, відкладання цього починання на завтра призводить до величезного «ніколи».

Це суперечливі сентенції, але, якщо вдуматися, в них є якась дивовижна істина. Одне дає абсолютну надію, друге – абсолютну безнадійність. Але обидві - правильні. Якщо ти приймаєш цю дуальність світу, то знайдеш у собі енергію і розуміння, що це твоя єдине життя. Але на що ти збираєшся його витратити? На катастрофічну інформацію, сірість і недовіру, смакування смутного лайна? Будь ласка - ніхто тобі цього не заборонить, крім тебе самого.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.