11 грудня 2016, неділя

Чим Київ відрізняється від Європи?

коментувати
Скільки якісних культурних подій відбувається в Києві? А скільки у Варшаві та Будапешті, не кажучи про Берлін, Париж, Лондон?

Я завжди задаю питання: чим місто Київ відрізняється від міста Варшави, Будапешта, Талліна або Берліна (крім того, що ми не входимо в Шенгенську зону)? Поки що жодна людина, як мені здається, правильно не відповіла. А відмінність в одному принциповому моменті: у кількості та якості культурних подій в день.

Звичайна перевірка: приїжджає якийсь іноземець і питає, куди можна сходити. Ти намагаєшся провести моніторинг, але розумієш, що в країні навіть немає жодного ресурсу, який міг би відповісти на це питання. Раніше були, наприклад, «Афіша», «ТОП-10», але всі вони спочивають, тому що елементарно немає про що писати.

Скільки якісних культурних подій відбувається в Києві? А скільки у Варшаві та Будапешті, не кажучи про Берлін, Париж, Лондон? Різниця – в десятки разів. Звичайно, здавалося б, подумаєш, не вистачає якісних концертів, ну і що? Але насправді кількість цих подій, потреба в тому, щоб їх було достатньо - це необхідна складова твого життя, твого духовного стержня.

Від цього, власне, і залежить, хто ти є, як ти себе идентифицируешь, як громадянин, як городянин - хто ти. Відповідно, куди ходять твої діти, яку вони слухають музику. Який контекст діалогу в суспільстві. Навіть в елітному суспільстві. Чим більше таких подій, тим вище піднімається планка. Планка для тебе як персони і планка персоналізації міста і країни, формування їх іміджу – як для себе, так і у зовнішній світ.

Велике мистецтво для того і служить, щоб ти щоразу здригався та перевіряв себе

Як сьогодні виглядає Київ? Кабаки нормальні є, кафешок побільше навіть, напевно, ніж у Варшаві, Будапешті. Машини дорогі, все зашибісь, торгові центри – на рівні. Вулиці точно чистіше, ніж у Парижі. Заходиш до кав'ярні, там сидять нормальні просунуті молоді люди. Нічим формально не відрізняються від своїх західних однолітків, може, навіть подрайвовіше, цікавіше. Але їм немає на що спертися. І найсумніше, що вони навіть не розуміють, чого їм не вистачає. Парадокс.

Одна із головних проблем - вийти з цієї форми латентної потреби, допомогти зрозуміти людям, що їм це необхідно. Насправді відбувається підміна понять. Адже чому люди так люблять ходити в торгові центри? Там більш-менш пристойний дизайн, красиві магазинчики, там можна з'їсти свій бургер, подивитися кіно в зручному залі, при цьому до тебе добре ставляться, і ти відчуваєш підтвердження статусу нормальної людини.

Я спостерігаю, що за останній рік відкрилося багато цікавих ресторанчиків, барів по місту. Вони як гриби ростуть. Причому все зроблено на пристойному рівні. Вже не так, як раніше, коли у всіх однакове меню. Тепер кожен переймається, вигадує щось цікаве. І дизайн, і подача... І люди, які там працюють, люблять свою справу. Це первинний рівень усвідомлення себе як іншого типу нації. Формується смак до життя. І ось ти вже задовольнив першу потребу, коли ти можеш нормально пожерти від дорого до демократично. Але який наступний етап? Що далі? Де я можу щось подивитися (клуб, який-небудь театр)? Де я можу далі про це говорити? Не все ж в інтернеті сидіти та скидати один одному посилання. Хочеться чогось живого.

Необхідно артикулювати для людей і самих себе потребу у таких просторах. Знаходити місця, де б вони отримували якісь нові смисли, ставили нові питання. Що таке правильне місце культури? Це коли ти задаєш собі питання: хто ти є? Не тільки як людина-споживач. Після хорошого кіно, того ж Соррентіно, у мене виникла купа запитань до самого себе. Велике мистецтво для того і служить, щоб ти щоразу здригався та перевіряв себе. А у нас такого немає. Куди ти не прийдеш - це або така печаль вчорашнього дня, дегустація могил, некрофілія, або якісь рідкісні винятки.

Дуже схоже на те, як в Україні формувалася культура споживання вина. Раніше не пили вино. При совку було біле сухе, червоне сухе, портвейн та різні грушки-яблучка. Зрозуміти, що червоне сухе – це десятки тисяч смаків і різновидів, було складно – кисляк і кисляк. А зараз по місту проїдеш – скільки винних магазинів і в кожному супермаркеті серйозний винний відділ.

Але ми говоримо про вино або про мистецтво, щоб все це вийшло – повинні бути сомельє, сталкери, ті, хто допомагають тобі. Ті, хто можуть для себе і для інших формулювати це як нагальну необхідність.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.