9 грудня 2016, п'ятниця

Прем'єр з залізними яйцями

коментувати
Якби я була мужиком із залізними яйцями і мій кабінет знаходився на Банковій, а не на Петрівці, я б вибрала прем'єром мужика з залізними яйцями – його звали б Наташа

Коли тиждень тому наші джерела один за одним заговорили про те, що Яценюк «здався» і його замінить Яресько (казали люди з бізнесу і політики, з якими ця тема обговорювалася в найвищому кабінеті, або ті, кому вже заїкнулися про роботу в її новому Кабміні), я подумала, що з слова «ж*па» в цій країні все ще можна зробити якщо не слово «щастя», то хоча б слово «ривок». Але минув тиждень, і вийшло як завжди трохи не так – зі слова «Яресько» зробили слово «Гройсман».

Придворні політологи (інших майже не залишилося) весь тиждень розповідають, чому останній краще першої, а перша гірше останнього. «Господар», «амбіційний», «йому буде легко домовлятися з політсилами», «у нього тісні відносини з президентом», «єдина команда». В умовах гібридної політики сіре підносити білим стало «новим чорним», як кажуть в модній тусовці. Пробачте за каламбур.

Міцний прем'єр-господарник – це ми вже їли. Був один міцний господарник – вирощував капусту в Конча-Заспі (бачила кинуті ним похапцем капустяні грядки – вам так не жити), взимку сніг чистив лопатою, влітку картоплю нею ж копав. Дуже господарський був. Пакращання тільки наставало якось точково.

Давайте називати сіре сірим. У Гройсмана не «тісні стосунки з президентом». Він просто «людина президента». І якщо людину президента обирають прем'єром, то в наших шахах ми отримуємо батарею і блокаду одночасно. На Банковій – «людина-Порошенко», на чолі Кабміну – «людина Порошенка», віце-прем'єр – «людина Порошенка» (Ложкін), крісло спікера – звільняється. Садимо в нього ще одну «людину Порошенко» – як щодо людини-Кононенко, наприклад? Згодна, не смішно вже. Ну добре, скажімо, людину-Луценко.

З поправкою на бардак і перекладання відповідальності у високих кабінетах і коридорах це міг би бути, напевно, непоганий хід: нарешті лебідь, рак і щука будуть гребти і тягнути в один бік. Гіпотетично. Але озираючись назад, тягнути ці звірі будуть, боюся, не віз реформ, а ковдру на себе. «Сильна рука», «здорова доза авторитаризму», «але ж люди вони – хороші, патріоти, на Майдані стояли» – нічого з цих мантр про цих лідерів не працює більше. Після всього, що ми пройшли і проковтнули, я все менше вірю, що вони зможуть «зібрати волю в кулак», «об'єднатися» і «рвонути». Швидше вірю в те, що в цієї нової «сім'ї» народиться новий маленький путін.

У суперечці про Гройсман vs Яресько особливо мені подобаються два аргументи. Ти кажеш: це ж концентрація і узурпація, і чуєш у відповідь – так і так вже узурпували. Другий теж гарний – у Гройсмана великі, мовляв, амбіції, він хоче «довести». Охоче вірю. Під час інтерв'ю він справив враження людини з амбіціями. Тільки великі амбіції в українській політиці весь час впираються в маленьких, але дорогих людей. Близькі «вінницькі» друзі господарського Гройсмана, Ткачуки, підім'яли під себе держгіганта Укрпошту – почитайте, як заробляють на сільських поштах – не на листівках і марках, а на оренді державних метрів і торгівлі туалетним папером і валютою.

Близький «вінницький» зам Гройсмана-мера, юрист Слишинський, з яким вони пліч-о-пліч працювали десять років у Вінниці, вже півроку очолює апарат Гройсмана з приставкою в. о. А навіщо призначати якогось чужого не в. о.? Так же ж зручно. По-господарськи.

Найкращий мер, господар, Вінниця – місто мрії? Була я у Вінниці. Рошен, фонтан, скляний офіс. А навколо них – звичайне місто зі звичайними дорогами зі звичайними вибоїнами. Місто як місто. Не Батумі. І не Чикаго. Вінниця.

Я не знаю насправді, які там яйця у Яресько – залізні чи золоті. І чи можуть вони там в Кабміні взагалі у когось виявитися. У Яресько є фінансовий та інвестиційний бекграунд, міжнародні зв'язки та репутація, відсутність (на тлі інших) явного політичного впливу, рівновіддаленість від груп і нелюбов олігархів. У неї немає політичних амбіцій і шлейфів «порочних зв'язків». Вона могла б, напевно, стати «технократом» і «радикалом». Але знову ж таки за умови – якщо б у чоловіків в цій країні виявилися яйця, щоб дозволити їй бути технократом і радикалом. Тому що з тих самих причин (відсутність політичної підтримки, чиїсь схеми, інтереси друзів та наближених до тіла, заздрість) будь-який найсміливіший план реформ, якого від неї вимагають, не буде коштувати нічого – якщо жінку з залізними яйцями раз за разом будуть прокочувати півсотні мужиків без таких в парламенті, і на Банковій. Замість того, щоб, нарешті, зважитися, і стрибнути, і зробити прорив.

Нам же потрібно не Вінницю будувати на всю країну – нам потрібен прорив, ні?

До речі, ті, хто дорікає її вже кілька днів відсутністю планів – читайте – ось вам плани Мінфіну на 2016-й, озвучені нею особисто: війна з корупцією, реформа держслужби, реформа митниці, податкова реформа, приватизація, залучення інвестицій, дерегуляція.

І передостаннє. Не про яйця. Хто-небудь пояснить мені, чому у виборі наступника собі самому, як пише FT, бере участь Арсеній Петрович? Прем'єрський трон став спадкоємним? Або Арсеній Петрович за два роки заробив такий авторитет, що без його слова державні рішення в країні більше прийматися не будуть? І чому ми повинні спостерігати за тим, як Арсенію Петровичу підшукують місце, де він зможе втішитися після відставки? І чому Гонтарєва, якій таки є чим похвалитися, повинна поступитися Яценюку місцем голови НБУ? Так має виглядати почесна пенсія та збережене обличчя? Ні. Куля в лоб – то куля в лоб. Так, була мить, коли на барикадах Арсеній Петрович здався «людиною війни». Була мить, коли це викликало повагу. Але в мирному житті він виявився жадібною і ображеною дитиною. Тому куля в лоб – то куля в лоб. Крапка.

Передчуваю зараз в коментарях про те, що «агент Держдепу Яресько на посаді прем'єра – це Україна стає американською колонією». Саме так новину про можливе призначення транслюють російські ресурси і американські «екзберти з Росії».

Знаєте, а може плюнемо на «думки егзбертів» і станемо ненадовго американською колонією, а? Несполученим штатом Америки. Ненадовго. Поки Гройсман побудує у Вінниці Чикаго...

Ні? Ну ні так ні. Будемо мучитися далі. Чекати Великдень. Фарбувати яйця. Будувати Вінницю. Словом, знову Здрастуй, смуток – замість Трохи сонця в холодній воді.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.