26 березня 2017, неділя

Навіщо нам туди, де нас не чекають

коментувати
Поспішати на євровечірку, з якої решта вже збігають з криками «ну, на коня!», як мінімум дивно. Але є одна причина, з якої поки що нам потрібно робити вигляд, що ми хочемо в ЄС

Як два паровози назустріч один одному, вчора відбулися дві важливі новини. Вони полягали в тому, що Україні знадобиться 10 років, щоб вступити до Євросоюзу, а Британії – 7 років, щоб з цього союзу вийти.

Прочитавши про 10 років, я клікнула на тест Чи вірите ви, що Україна через 10 років стане членом Євросоюзу? Чисто щоб подивитися на настрої. Я натиснула на варіант «ніколи Україна не буде в ЄС», і тест повідомив мені, що я «нестандартно мислю». Так само «нестандартно» мислило ще 40% з тих, хто пройшов його. Тобто велика частина людей не вірить, що Україна коли-небудь вступить в ЄС. 38% вважає, що «вступить, але пізніше».

В принципі оптимістів і песимістів виявилося порівну. Але. Особисто я натиснула на кнопку «ніколи ми не будемо в ЄС» тільки тому, що не було варіанту відповіді «а нам туди взагалі треба?». І не тільки тому, що дивно поспішати на вечірку, з якої інші вже збігають з криками «ну, на коня!».

До 2026 року, коли ми раптом і несподівано дійдемо до воріт в ЄС, економісти докладно прорахують всі принади, жахи і ціну членства. Та й взагалі за 10 років стільки води витече, що або ішак здохне, або емір помре

Черв'як сумніву закрався ще в часи Євромайдану. Спочатку як реакція на «глибоку стурбованість першого ступеня», «глибоку стурбованість другого ступеня» та «глибоку стурбованість вищого ступеня», яку висловлювали в ЄС, дивлячись спочатку на те, як на Майдані людей поливають холодною водою з брандспойтів в -20, потім на те, як розстрілюють, а ще потім – на те, як зелені російські чоловічки висаджуються в Криму і переходять кордон на Донбасі. При цьому деякі з тих, хто висловлював вголос заклопотаність, продовжували як ні в чому не бувало спілкуватися з без п'яти хвилин нелегітимним українським президентом мало не в сауні і аж до того самого дня, коли нелегітимний ганебно втік.

Згодна, все це скоріше з розряду емоційної образи: тут люди гинуть за європейські цінності (адже з цього все починалося) – а ви стурбовані? Нам не потрібна була «стурбованість». Ми кожного дня чекали чогось більш жорсткого і матеріального, що могло б вплинути на ситуацію. І, по-моєму, цілком заслуговували чогось більш дієвого, ніж стурбованість навіть у найвищій мірі. Але нічого не відбувалося. І якщо б не сто загиблих, і не сталося б. Під слова про євростурбованість під боком у Європи утворилася ще одна як мінімум Білорусь.

Потім на цю, загалом-то, визнаю, емоційну образу на Європу (в принципі вони нам нічого не повинні, напевно, окрім стурбованості) наклалося противне відчуття, яке відчуває родич, якому не дуже-то раді. Такий собі бідний родич, який добирався по бездоріжжю, на перекладних, стер сім пар черевиків і ось нарешті дійшов, постукав – а йому відкрили люди з обличчями, з яких не встигли стерти вираз неприємного подиву. Якийсь такий середній вираз між обличчями героїв картин Не чекали, Ходоки у Леніна та Знову двійка.

І, загалом-то, родич і дійсно бідний. І двійки-то, загалом, є за що йому ставити. Але справа не в цьому. Просто у багатого родича є якісь більш важливі питання і серйозні проблеми, ніж цей з його пошарпаним та заштампованим візами паспортом, європейськими цінностями і криками про те, що він – останнє поле битви Європи. У багатого була стара налагоджена політика, гроші і зв'язки, які раптом через цього бідного почали руйнуватися і витікати між пальців. Європейські цінності і остання битва – це, звичайно, привід для крайньої стурбованості. Але так недоречно та невчасно.

Але відкладемо емоції в сторону. Не вступати в ЄС «з принципу» і «назло» так само безглуздо, як вступати туди, стикаючись в дверях лобом з Британією, яка тікає звідти.

Я не буду оцінювати перспективу членства в ЄС з точки зору економіки. Це настільки складна модель, що обґрунтувати думку про те, що євроінтеграція вб'є українську економіку так само можливо, як і абсолютно зворотне твердження. Та ж Британія приєдналася до ЄС 40 років тому – і ось через 40 років півкраїни вимагає піти, а ще пів – залишитися.

«Outies» (так англійці називають тих, хто за «out», тобто вихід з ЄС) вважають євробюрократів в Брюсселі дорогими дармоїдами (в 2015-му Великобританія внесла в ЄС 10 млрд євро, отримавши в рази менше), а евробюрократію – неефективною, неповороткою, такою, що стримує зростання, що обмежує незалежність, яка відбирає робочі місця, душить квотами і змушує їх утримувати більш бідних «союзників» – коротше, бюрократичний монстр, який присмоктався та який пожирає ресурси.

«Innies» (це ті, хто за «in», тобто залишитися в ЄС) б'ють на цифри і показники економіки (на ЄС припадає половина британського експорту та купа робочих місць), безпеку, свободу пересування, ведення бізнесу і взагалі вільного існування в межах цілого континенту – все це накриється мідним тазом в разі виходу з ЄС.

Загалом розумних і не дуже аргументів з обох сторін безліч, це зрозуміло. Справа не в цьому. Справа в тому, що через 40 років жителі Британії так і не зрозуміли: ЄС – це взагалі в цілому добре чи погано? Не зрозуміли настільки, що прем'єр-міністру, який «innie», доводиться своїми двома ногами ходити буквально по офісах великих компаній, а також роздавати інтерв'ю жіночим журналам, щоб загітувати співвітчизників проголосувати проти виходу з ЄС. Я бачила власними очима інтерв'ю Кемерона у червневому номері британського Glamour, який підібрала в Хітроу! Ну це на кшталт, якби Володимир Гройман дав інтерв'ю журналу Наталі, в якому агітував би домогосподарок проголосувати на референдумі за особливий статус Донбасу.

Ось ще цікавий момент. У книзі Гудбай, Імперія! Каха Бендукідзе підраховує, скільки приблизно коштує членство в цьому клубі євробюрократів. Мова йде про так званих compliance costs – це кошти, які витрачаються на те, щоб в рамках країни дотримуватися всіх норм і правил, існуючих сьогодні в ЄС. За його словами, ця сума становить близько 10 тис. євро на кожного працюючого громадянина. З чого Бендукідзе робить висновок: країни, в яких ВВП на душу населення нижче 10 тис. євро, існувати не можуть. Тому що немає на що.

В Україні ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності – близько $7 тис. І, як я вже вважала, навіть при темпах зростання економіки в 6% в рік (що малоймовірно) через 10 років, коли ми, чорт візьми, раптом візьмемо та й вступимо в ЄС, це буде $13 тис., тобто 11 тис. євро.

Звичайно, до 2026 року, коли ми раптом і несподівано впритул підійдемо до воріт в ЄС, розумні економісти докладно обрахують і зважать всі принади, жахи і ціну членства. Та й взагалі за 10 років стільки води витече, що, як казав Насреддін, обіцяючи еміру навчити віслюка богослов'я – або ішак здохне, або емір помре.

Можливо, ми цілком могли б обмежити наші відносини з ЄС безвізовим режимом і запозиченням найкращих практик та експертів для створення нових і переформатування прогнилих інституцій, що, власне, вже й робиться в рамках Угоди про асоціацію? А економіку, торговельні зв'язки, зовнішню політику та інші сфери вибудовувати як самостійна держава.

Думаю, змогли б. І зможемо, за однієї умови – коли в країні нарешті відбудеться зміна політичних еліт. Коли влада буде наповнена людьми, до мозку кісток просоченими тими самими речами, які ми пафосно називаємо європейськими цінностями, яких вимагали у Януковича і яких продовжуємо вимагати у тих, кого називаємо новою владою. Людьми, які будуть згодні в головному: що між двома цивілізаціями – західною і тією, що Росія-Білорусь-КНДР, ми обираємо першу. І які будуть сперечатися лише про те, як до цієї мети йти.

Я думаю, це лише питання часу. Це вже відбувається на наших очах.

І ось до того самого часу, поки ці люди не змінять «тих», Євросоюз з його регуляціями, бюрократами та фінансовими пряниками нам потрібен з однієї єдиної причини – як батіг, голобля і поводи, які не дозволять поки що збитися з шляху тим, хто залишається при владі.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.