9 грудня 2016, п'ятниця

"Гільйотина" для старих політиків

коментувати
Неможливо робити хорошу кухню на старій пательні. Коли будуть нові "пательні", буде інша Україна

Коли я вперше приїхав до України, то тут ще був Радянський Союз. У Києві неможливо було замовити таксі, якщо ти не говорив російською. Було лише три ресторани, куди всі ходили. Люди, яких я там побачив, ходили з маленькими сумками на поясі — там був мобільний і, очевидно, револьвер.

Наприкінці 90‑х це була вже більш приємна країна, стало помітно, що люди хочуть жити нормально. Вже прийшли іноземні інвестори, завдяки яким почали відбуватися позитивні зміни. А після помаранчевої революції стало зрозуміло: ці зміни вже назавжди, тому що вперше велика кількість людей відчули гордість за те, що вони — українці. Вже тоді вони зрозуміли, що Україна — європейська країна і майбутнє з Європою, а не з "русским миром". Зараз, після Майдану, видно остаточно: зворотного шляху немає.

Після того, як мене обрали міським головою Глухова, я думав, що вдасться швидко провести реформи: зберемо волонтерів, привеземо їх у місто, почнуться зміни. Але це не працює. По-перше, люди з Києва приїжджають на місяць-два і їдуть, а місцевих мотивованих кадрів немає. А по‑друге, я зрозумів, що люди самі можуть робити реформи, якщо змінити сприйняття, щоб вони самі розуміли: зміни потрібні.

Уперше я усвідомив це, коли ми зносили пам'ятник Леніну. Я б міг влаштувати це на другий день після обрання. Але ми вирішили зробити все законно: провести необхідну постанову сесії депутатів, а також збори апарату міськради, більшість з яких були проти мене. А потім оформити все через управління ЖКГ, в якому працюють немолоді жінки, упевнені, що Ленін — це назавжди. І вони самі підписували потрібні папери, замовляли вантажівку та кран. Вони розуміли, що ми виконуємо вимогу законодавства.

Вперше велика кількість людей відчули гордість за те, що вони — українці

Після цього у нас не було проблем з перейменуванням вулиць, хоча раніше ніхто не думав, що можна по‑іншому назвати, наприклад, вулицю Жукова.

Після Революції гідності в країні багато що змінилося, але корупція залишилася. Однак французькі революції тривали по п'ять років. І були різні важкі періоди, наприклад, гільйотина. Нам теж потрібен такий період. Не такий, звісно, як 250 років тому, а масштабна люстрація або ретельне розслідування того, що було. Потрібні нові покоління в політиці. А якщо старі не хочуть іти, то — "гільйотина".

Є така французька приказка: неможливо робити хорошу кухню на старій пательні. Коли будуть нові "пательні", буде інша Україна.

Матеріал опубліковано в журналі «Новое Время» від 19 серпня 2016 року в рамках проекту «25 років потому». Републікування повної версії тексту заборонено

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Мішель Терещенко   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.