18 серпня 2017, п'ятниця

Затримання Геннадія Корбана - рішучий, але й обурливий крок

коментувати
Українська інтерпретація верховенства права зводиться до збірника компроматів на всіх, папки з якого активуються в потрібний момент проти незручних людей

Сьогодні СБУ затримала - поки офіційне формулювання таке, не заарештувала - Геннадія Корбана, одного з лідерів партії УКРОП і напевно найближчого товариша дніпропетровського мільярдера Ігоря Коломойського. З офіційних пояснень СБУ і Генпрокуратури стає очевидно, що Корбана підозрюють у тому, що він може бути керівником організованого злочинного угруповання. Тепер запобіжний захід для нього повинен вибрати суд.

Ніхто не сумнівається в тому, що у Геннадія Корбана можуть бути гріхи перед законом. Тривалий час він був відомий як керівник, скажімо так, силового підрозділу групи "Приват", яка ніколи не відрізнялася надмірною повагою до закону в боротьбі за активи групи. Улюбленою тактикою групи було входження в чужу компанію у вигляді міноритарного акціонера, а потім "буріння" мажоритарія до повної перемоги різними механізмами, включно з юридичними й силовими. Багато журналістів і фондовиків знали, якщо у вас в компанії з'явився навіть невеликий міноритарій, афілійований з Приватом, швидше за все бути біді.

Моя єдина зустріч з Ігорем Коломойським відбулася в кінці 90-х, коли він і його колеги боролися з корейською компанією Daewoo за контроль над компанією Ukrainian Radio Systems, що надавала послуги мобільного зв'язку під брендом Wellcom. Тоді я, як журналіст газети Kyiv Post, поговорив з главою Daewoo в Україні, людиною на прізвище Oh. По-російськи його прізвище вписувалося всього в одну літеру - літеру О.

О був наляканий, ховався в якихось таємних місцях у Києві (а він був високопоставленим чиновником відомої міжнародної корпорації і великим інвестором в Україні) і стверджував, що охоронні фірми, пов'язані з Коломойським, фізично витіснили його з офісу і фізично взяли контроль над компанією. Іншими словами, просто "віджали" операційне управління компанією.

Як будь-який нормальний журналіст я повинен був у статті відобразити думку другої сторони конфлікту. Тоді Ігор Коломойський і ще два чоловіки (один з них був Мотті Корф, імені другого не пам'ятаю) зустрілися зі мною в офісі Приватбанку на Парковій алеї в Києві. У якийсь момент розмови Коломойський сказав: Ви знаєте, проблеми компанії Wellcom можна описати навіть не одним словом, а однією літерою - літерою О (він мав на увазі корейського керівника), і всі гучно засміялися.

Через якийсь час корейці вийшли з компанії, вона повністю перейшла під контроль Привату. Потім компанію продали російському Білайну, а потім вона стала частиною Київстару.

І це було в Києві, і це стосувалося всесвітньо відомої корпорації Daewoo. Припускаю, що боротьба групи Приват за інші активи у віддалених від столиці місцях набувала ще різкіших форм. Багато хто, як ізраїльський журналіст Шимон Бріман, прямо називають Корбана найвідомішим в Україні рейдером, Корбан неодноразово був об'єктом замахів, його автомобіль розстрілювали і що з ним тільки не робили, у його колеги Бориса Філатова - три кільця охорони, і вважаю, що у нього теж.

Але у мене, як і напевно у багатьох інших, виникає питання: Чому Корбан? І чому зараз?

Справа не в тому, що ці люди дійсно врятували Дніпропетровськ і зробили величезний внесок у захист Сходу України від зовнішньої агресії. Адже перед законом всі рівні, це не рахується.

Справа в тому, що є величезна кількість людей, яким можна пред'явити претензії. Величезна. Величезні претензії. І серед колишніх регіоналів, і серед нинішніх членів пропрезидентської коаліції. Але претензії у правоохоронців чомусь виникли тільки до Корбана. І після того, як УКРОП і афілійовані з групою медіа (привіт усім "журналістам", до речі), почали злагоджено поливати всіх опонентів групи. Одним з них і став Президент.

До цього публічної прочуханки зазнав депутат Мосійчук. І правильно, що зазнав. Але чому лише після того, як Радикальна партія, членом якої він є, вийшла з пропрезидентської більшості?

Я втомився від цього словосполучення ще за часів Леоніда Кучми, але це називається selective justice, або вибіркове правосуддя.

Попри ті, здавалося б, грандіозні зміни, які відбулися в Україні, й ті зміни в житті країни, які повинні були б відбутися, в Україні немає найфундаментальнішої з усіх змін - справедливості.

Українська інтерпретація верховенства права зводиться до збірника компроматів на всіх, папки з якого активуються в потрібний момент проти незручних людей. Всі інші папки тихо вкриваються пилом на полиці й чекають своєї години.

Припускаю, що Генпрокурор пан Шокін відчуває великий тиск громадськості видати на-гора результат у боротьбі з повсюдними корупціонерами. І ось він видає. Але оскільки він відчуває політичну кон'юнктуру, то він видає тільки в тих місцях, які не можуть розладнати його керівництво.

Правоохоронна система стає схожа на репресивний механізм вибіркової дії. І президенту варто задуматися про це. Адже ніхто не повірить, що Шокін або СБУ прийняли таке непросте рішення поодинці.

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.