25 лютого 2017, субота

Затримання Геннадія Корбана - рішучий, але й обурливий крок

коментувати
Українська інтерпретація верховенства права зводиться до збірника компроматів на всіх, папки з якого активуються в потрібний момент проти незручних людей

Сьогодні СБУ затримала - поки офіційне формулювання таке, не заарештувала - Геннадія Корбана, одного з лідерів партії УКРОП і напевно найближчого товариша дніпропетровського мільярдера Ігоря Коломойського. З офіційних пояснень СБУ і Генпрокуратури стає очевидно, що Корбана підозрюють у тому, що він може бути керівником організованого злочинного угруповання. Тепер запобіжний захід для нього повинен вибрати суд.

Ніхто не сумнівається в тому, що у Геннадія Корбана можуть бути гріхи перед законом. Тривалий час він був відомий як керівник, скажімо так, силового підрозділу групи "Приват", яка ніколи не відрізнялася надмірною повагою до закону в боротьбі за активи групи. Улюбленою тактикою групи було входження в чужу компанію у вигляді міноритарного акціонера, а потім "буріння" мажоритарія до повної перемоги різними механізмами, включно з юридичними й силовими. Багато журналістів і фондовиків знали, якщо у вас в компанії з'явився навіть невеликий міноритарій, афілійований з Приватом, швидше за все бути біді.

Моя єдина зустріч з Ігорем Коломойським відбулася в кінці 90-х, коли він і його колеги боролися з корейською компанією Daewoo за контроль над компанією Ukrainian Radio Systems, що надавала послуги мобільного зв'язку під брендом Wellcom. Тоді я, як журналіст газети Kyiv Post, поговорив з главою Daewoo в Україні, людиною на прізвище Oh. По-російськи його прізвище вписувалося всього в одну літеру - літеру О.

О був наляканий, ховався в якихось таємних місцях у Києві (а він був високопоставленим чиновником відомої міжнародної корпорації і великим інвестором в Україні) і стверджував, що охоронні фірми, пов'язані з Коломойським, фізично витіснили його з офісу і фізично взяли контроль над компанією. Іншими словами, просто "віджали" операційне управління компанією.

Як будь-який нормальний журналіст я повинен був у статті відобразити думку другої сторони конфлікту. Тоді Ігор Коломойський і ще два чоловіки (один з них був Мотті Корф, імені другого не пам'ятаю) зустрілися зі мною в офісі Приватбанку на Парковій алеї в Києві. У якийсь момент розмови Коломойський сказав: Ви знаєте, проблеми компанії Wellcom можна описати навіть не одним словом, а однією літерою - літерою О (він мав на увазі корейського керівника), і всі гучно засміялися.

Через якийсь час корейці вийшли з компанії, вона повністю перейшла під контроль Привату. Потім компанію продали російському Білайну, а потім вона стала частиною Київстару.

І це було в Києві, і це стосувалося всесвітньо відомої корпорації Daewoo. Припускаю, що боротьба групи Приват за інші активи у віддалених від столиці місцях набувала ще різкіших форм. Багато хто, як ізраїльський журналіст Шимон Бріман, прямо називають Корбана найвідомішим в Україні рейдером, Корбан неодноразово був об'єктом замахів, його автомобіль розстрілювали і що з ним тільки не робили, у його колеги Бориса Філатова - три кільця охорони, і вважаю, що у нього теж.

Але у мене, як і напевно у багатьох інших, виникає питання: Чому Корбан? І чому зараз?

Справа не в тому, що ці люди дійсно врятували Дніпропетровськ і зробили величезний внесок у захист Сходу України від зовнішньої агресії. Адже перед законом всі рівні, це не рахується.

Справа в тому, що є величезна кількість людей, яким можна пред'явити претензії. Величезна. Величезні претензії. І серед колишніх регіоналів, і серед нинішніх членів пропрезидентської коаліції. Але претензії у правоохоронців чомусь виникли тільки до Корбана. І після того, як УКРОП і афілійовані з групою медіа (привіт усім "журналістам", до речі), почали злагоджено поливати всіх опонентів групи. Одним з них і став Президент.

До цього публічної прочуханки зазнав депутат Мосійчук. І правильно, що зазнав. Але чому лише після того, як Радикальна партія, членом якої він є, вийшла з пропрезидентської більшості?

Я втомився від цього словосполучення ще за часів Леоніда Кучми, але це називається selective justice, або вибіркове правосуддя.

Попри ті, здавалося б, грандіозні зміни, які відбулися в Україні, й ті зміни в житті країни, які повинні були б відбутися, в Україні немає найфундаментальнішої з усіх змін - справедливості.

Українська інтерпретація верховенства права зводиться до збірника компроматів на всіх, папки з якого активуються в потрібний момент проти незручних людей. Всі інші папки тихо вкриваються пилом на полиці й чекають своєї години.

Припускаю, що Генпрокурор пан Шокін відчуває великий тиск громадськості видати на-гора результат у боротьбі з повсюдними корупціонерами. І ось він видає. Але оскільки він відчуває політичну кон'юнктуру, то він видає тільки в тих місцях, які не можуть розладнати його керівництво.

Правоохоронна система стає схожа на репресивний механізм вибіркової дії. І президенту варто задуматися про це. Адже ніхто не повірить, що Шокін або СБУ прийняли таке непросте рішення поодинці.

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.