24 серпня 2017, четвер

Жінка під час збройного конфлікту: від жертви до миротворця

коментувати
Військовий конфлікт в Україні зумовив відповідні прояви гендерного насильства. В умовах військового конфлікту воно набуває форми знущань, тортур, грубого фізичного та сексуального насильства

Незважаючи на чисельні повідомлення про випадки сексуального насильства, достовірних статистичних даних, на жаль, ми не маємо. З огляду на те, що українська влада не має доступу до частини окупованої території Луганської та Донецької областей, ми не маємо можливості надати необхідні послуги жертвам.

У зв’язку з цим Україна потребує допомоги Офісу Спеціального представника Генерального секретаря з питань запобігання сексуальному насильству в умовах конфлікту для проведення моніторингу, збору та аналізу даних про випадки сексуального насильства, розробки політик щодо запобігання та протидії сексуальному насильству в зоні конфлікту та надання допомоги жертвам. Країна потребує додаткової підтримки з боку міжнародного співтовариства, державних інституцій та організацій громадянського суспільства у вирішенні питань розширення доступу до медичної, психосоціальної, правової допомоги та послуг соціально-економічної реінтеграції жертв сексуального насильства.

Поширення гендерно зумовленого насильства по всій території України спонукає нас прискорити ратифікацію Конвенції Ради Європи про попередження насильства по відношенню до жінок і домашнього насильства та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції). Зараз серед першочергових завдань – гармонізація українського законодавства з європейським у частині дефініцій, в першу чергу тих, які стосуються визначення поняття гендерно зумовленого насильства, доступу постраждалих від насильства до правосуддя, збору статистичних даних, а головне –  визначення законодавчих механізмів відповідальності за вчинення насильницьких дій.

У випадках, коли жіночі групи мали змогу впливати на мирний процес, рівень успішності у досягненні згоди між сторонами був значно вищим

Для прикладу, моїми колегами народними депутатами, що входять до МФО «Рівні можливості», підготовлено новий проект Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в якому, зокрема, передбачається створення притулків і гарячих ліній для постраждалих. Зареєстрований проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства», прийняття якого дасть можливість створити захисні та кримінально-правові механізми боротьби з усіма формами сексуальної експлуатації та сексуального насильства по відношенню до дітей.

І тут важливою подією стало затвердження Кабінетом Міністрів України ще у лютому 2016 року Національного плану дій щодо виконання резолюції Ради безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 року.

Національний план дій  спрямований на забезпечення стабільного миру та вирішення конфліктів з урахуванням гендерного аспекту, створення умов для розширення участі жінок в миротворчих процесах, запобігання та подолання гендерно зумовленого насильства, удосконалення системи захисту жінок, які постраждали від конфліктів (ідентифікація, створення системи допомоги, реабілітація, інформування).

Хочу підкреслити, що за насильницькі дії проти жінок, які  відбуваються на тимчасово окупованій території України і в анексованому Криму,  несе відповідальність Російська федерація як держава.

Під час засідання Комітету ООН (CEDAW) в рамках 62-ї сесії, на якій розглядалася доповідь Росії про виконання Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, українські правозахисники надали ряд фактів викрадення, катування, знущань і сексуального насильства над жінками; використання жінок для додаткового тиску на утримуваних під арештом чоловіків. Правозахисниками особливо підкреслювалося, що жертви насильства позбавлені доступу до правосуддя, засобів правового захисту, включаючи психологічний.

Численні факти неналежного поводження з жінками, порушення Росією прав жінок і норм гуманітарного та міжнародного права на території, тимчасово непідконтрольній Україні, знаходяться в полі зору українського парламенту, і ми намагаємося привернути до них  увагу міжнародної спільноти.

Вивчення 40 мирних процесів у 35 країнах за останні тридцять років показало, що у тих випадках, коли жіночі групи мали змогу впливати на мирний процес, рівень успішності у досягненні згоди між сторонами був значно вищим. Згідно висновків вчених Інституту інклюзивної безпеки, які дослідили 182 мирні угоди, підписані у період з 1989 по 2011 роки, участь жінок у якості переговірників, медіаторів та підписантів на 35% підвищує ймовірність того, що мирна угода діятиме щонайменше 15 років. Жінки-парламентарі знаходяться на передньому краї ключових політичних дискусій щодо розширення участі жінок у миротворчих процесах,  самі беруть  активну участь у переговорних групах.

Переконана, що участь жінок в ухваленні рішень стосовно миру та конфліктів сприяє відверненню конфліктів, пост-конфліктній відбудові  та встановленні миру. Саме тому важливо, щоб жінки вірили у свої сили та включались у процес миротворення на всіх рівнях суспільного та політичного життя України.

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: [email protected]

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.