26 вересня 2017, вівторок

Три найбільші біди Верховної Ради

коментувати
Депутатська етика по-українськи: бійки, кнопкодавство та прогули

Рівень етичної культури парламенту – це показник розвитку країни та її цивілізованості. Депутати – публічні люди, які щодня перебувають перед об’єктивами телекамер, тому на них спрямована пильна увага власних громадян та іноземців. Українські народні обранці, на жаль, поки що не витримують тест на прийнятну етичну поведінку.

Найбільші три біди Верховної Ради – це систематичні прогули парламентарями засідань, хронічне кнопкодавство та неетичні висловлювання та бійки в стінах парламенту.

Щодо першої проблеми неодноразово висловлювала власну позицію.  Додам, що в українських реаліях є кілька оптимальних шляхів змусити ходити депутатів на роботу. Безжально виключати їх зі складу комітетів за систематичні прогули, позбавляти права на поїздки за кордон у складі офіційних делегацій й, нарешті, забирати мандат за регулярну неявку на засідання. Останній механізм цілком узгоджується зі світовою практикою. У США, Канаді, Бразилії, Португалії такі санкції передбачені. В Португалії, до речі, достатньо чотирьох прогулів без поважних причин, щоб попрощатися із депутатським статусом.

З першим парламентським злом пов’язане друге – кнопкодавство, коли обранець голосує за себе й «за того хлопця», який не прийшов на роботу. Громадський рух Чесно в минулому році зафіксував 68 таких фактів. Впевнена, що насправді їх було значно більше. Найгірше, що в останні роки ми не маємо жодного прогресу у боротьбі з цим явищем. Деякі парламентарі навіть мають нахабство пишатися такими діями, які, мовляв, допомагають ухвалювати потрібні країні закони. Впевнена, що жоден закон, навіть найактуальніший, не виправдовує кнопкодавства.

На щастя, пройшли ті часи, коли при Януковичі ми мали цілу когорту депутатів-бійців

Щоб відчути різницю між нашими реаліями та європейськими стандартами достатньо поглянути на сусідню Польщу. В минулому році там стався небувалий інцидент неособистого голосування. Прокуратура відразу порушила кримінальну справу й порушнику тепер загрожує від 3 місяців до 5 років в’язниці. До речі, партія, в лавах якої він був, негайно  виключила його зі свого складу.

Раз і назавжди позбутися кнопкодавства ми зможемо лише після застосування так званої сенсорної кнопки, або системи «Рада 4». Інакше доведеться приставити до кожного депутата по наглядачу, аби той слідкував як він голосує. Існують, щоправда, додаткові заохочувальні механізми. Це, зокрема, позбавлення права на голосування, штрафи (в Німеччині вони сягають 2 тис. євро), заборона балотуватись в депутати на наступний термін. Такі методи можуть бути частково дієвими, але не знищать кнопкодавство остаточно.

Нарешті, третя біда Верховної Ради – постійні лайки, публічні особисті образи та рукоприкладство. На щастя, пройшли ті часи, коли при Януковичі ми мали цілу когорту депутатів-бійців, головне завдання яких полягало в силових вправах. Проте, й досі загальний культурний рівень депутатського корпусу – нижче середнього. Відповідно й маємо низку ексцесів.

В деяких країнах, наприклад, Великобританії та США, конфлікти в парламенті залагоджують спеціальні парламентські пристави. В Бундестазі президент може вигнати злісного порушника із зали й закликати собі на допомогу парламентську поліцію.

В Україні далі розмов справа не пішла. Але й розмови точились навколо якихось окремих проблем, а ситуацію зі станом депутатської етики слід розглядати в комплексі. Найважливіше питання, на яке нам слід відповісти – хто власне контролюватиме цю сферу?

Сьогодні цим частково займається Комітет з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради, але ефективність  його роботи не надто висока. Й справа не в конкретних депутатах, які є членами комітету, а в тому, що їм зсередини важко об’єктивно оцінювати дії колег.

Світовий досвід знає три моделі регулювання етичних питань в парламенті.

1)      зовнішнє регулювання – зовнішній регулюючий орган, який слідкує за застосування Кодексу етики, перевіряє інформацію про порушення та рекомендує санкції (США)

2)     спільне регулювання – змішана система, у якій парламент зберігає за собою частину функцій саморегулювання (Франція, Великобританія)

3)     саморегулювання – парламент самостійно контролює дотримання і застосування Кодексу етики та визначає санкції (Канада, Польща)

Вважаю, що найоптимальнішою для Верховної Ради буде перша модель. За зразок можна взяти роботу Офісу етики конгресу США, який складаєтся з незалежних безпартійних фахівців: переважно з юристів та експертів з етики. Причому Офіс активно співпрацює зі ЗМІ та громадським сектором й отримує від журналістів оперативні сигнали про поведінку конгресменів.

В будь якому випадку нам потрібна широка експертна дискусія з цього питання. Дискусія, результатом якої стануть конкретні рекомендації щодо реформування роботи парламенту, які будуть втілені в життя. Лише після цього можна сподіватися, що рівень довіри людей до Верховної Ради зростатиме. 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.