8 грудня 2016, четвер

Як в Україні призначають прокурорів, суддів та чиновників

коментувати
Про конкурси, конкурсні комісії та приховані наміри їх учасників

В Україні вже майже рік тривають різні конкурси у сфері публічних відносин, спрямовані на здійснення реформ: спочатку обирали директора НАБУ, потім патрульних поліцейських і «пінкертонів» для НАБУ, потім керівників місцевих прокуратур і Головного антикорупційного прокурора, тепер триває конкурс на посади членів НАЗК.

Попереду нові конкурси, атестації і переатестації керівників, співробітників НБР, міліціонерів-поліцейських, суддів, державних службовців.

Ми вступили в епоху, на мій погляд, поки що суто візуальної прозорості призначення на посади державних службовців різного рівня, що, на думку політиків і суспільства має значно підвищити рівень довіри до державної влади взагалі і особливо – до боротьби з корупцією. Це так і одночасно – не так.

Знайомлячись з відеозаписами таких конкурсів, спілкуючись з окремими членами конкурсних комісій, що вже завершили свою роботу, і беручи участь в одній з них, я дійшов таких попередніх висновків:

По-перше, вражає методика і процедури формування комісій. Незважаючи на те, що квотний принцип формування уряду, ЦВК і Конституційного Суду, ВККС і ВРЮ був підданий ґрунтовній, підчас нищівній критиці з боку політиків, експертів, громадськості, він продовжив своє функціонування і при формуванні конкурсних комісій, що мали бути покликані убезпечити прозорість, незаангажованість і ефективність їх діяльності. Насправді, на мій погляд, все сталось не так, як бажалось, про що свідчать чисельні скандали навколо процедур обрання членів конкурсних комісій та самого конкурсного відбору, на які звертають увагу ЗМІ і громадянське суспільство.

Квотний принцип призвів до того, що до складу таких комісій за законом увійшли представники тих інститутів державної влади, які фактично формують кадрові склади нових органів, тобто реально призначають на посади: президент держави, Кабінет міністрів, Генеральний прокурор. До цих членів комісій приєднали інших членів – представників громадськості, яких обирали  громадські організації і народні депутати.

Здавалось би, нечисельні представники  інститутів влади у складі комісій не становлять загрози об`єктивності  проведення конкурсу, оскільки більшість становлять  представники громадянського суспільства.

Представники влади намагаються в будь-який спосіб впливати  на ухвалення конкурсних рішень

На практиці виявляється, що це далеко не так. Представники інститутів державної влади намагаються в будь-який спосіб впливати  на ухвалення конкурсних рішень по тих кандидатах, які не влаштовують владу, і навпаки – чинити морально-психологічний тиск щодо тих кандидатів, хто повинен «пройти» до складу нових органів. Проводяться позалаштункові переговори з іншими членами комісій з метою з’ясування їх позиції по тих чи інших кандидатах, намагаються шукати компроміси щодо «обміну» певними кандидатурами, використовуються  недолугі  або ж навмисно  некоректні чи неоднозначно виписані процедури конкурсного відбору та навіть завуальоване блокування засідань і рішень шляхом ухиляння від регулярної участі в їх роботі.

По-друге, не всі представники громадського сектора, що увійшли до складу цих комісій, займають принципову позицію у складних ситуаціях конкурсного відбору, іноді піддаються впливу представників державних інститутів у складі комісій, «підігруючи» останнім.

По-третє, вкрай низький рівень організації інформування широких кіл суспільства (особливо в регіонах, на місцевому рівні) щодо оголошення таких конкурсів з метою залучення до участі в них не лише киян, а людей з периферії країни. Відсутність переліку чітких та однозначних критеріїв відбору кандидатів; також не зазначені ті, критерії, які однозначно надають право кандидату продовжувати участь в конкурсні на наступних етапах. Далеко не завжди існує належна методика оцінювання якостей кандидатів на заняття певної посади. Оцінювання  таких якостей часто-густо відбувається лише на емоційному рівні. Нарешті, відсутність фахового психологічного тестування кандидатів на посаду, на мій погляд, унеможливлює максимально об`єктивний відбір конкурсантів на  відповідні посади.

Підтримуючи в цілому правильно взятий курс на конкурсний відбір державних службовців різного рівня, зауважу, що часто-густо можна констатувати наявність прихованих намірів їхніх учасників. Тому вважаю за доцільне запропонувати вдосконалити ці процеси і процедури, можливо, й  таким шляхом (без будь-яких претензій на остаточну «істинність» цих пропозицій):

1. Розробити уніфіковані типові положення про такі конкурси і регламент діяльності конкурсних комісій, які затвердити постановами або Верховної Ради, або Кабінету міністрів. Надати право конкурсним комісіям вносити в ці документи певні зміни, пов’язані з особливостями того чи іншого конкурсу і затверджувати на своїх засіданнях.

2. Заборонити відповідному  інституту державної влади включати до складу конкурсної комісії, яка обирає членів органу безпосередньо підпорядкованого цьому інституту своїх штатних працівників з метою унеможливити їх вплив на роботу комісії. Бажано, щоб рішення щодо включення представників до складу комісії ухвалювалось тим інститутом  влади, який не ухвалює остаточного рішення щодо призначення відповідних кандидатур на ті чи інші посади. Наприклад, до складу конкурсної комісії щодо обрання Антикорупційного прокурора, якого призначає на посаду Генеральний прокурор, не можуть входити особи, призначені самим Генеральним прокурором.

3. Рішення конкурсної комісії щодо рекомендації того чи іншого кандидата на посаду повинно бути безальтернативним, тобто 1 кандидат на 1 посаду. Інакше діяльність конкурсної комісії може бути зведена нанівець і ніколи не буде викликати повної довіри з боку суспільства. Державні мужі повинні відмовитись від спокуси керувати цими процесами і процедурами, повністю довіряючи членам Конкурсної комісії.

Наостанок ще одне враження від уваги суспільства і ЗМІ до діяльності конкурсних комісій і конкурсантів. Вражає кількість і стиль замовних матеріалів щодо окремих кандидатів на ту чи іншу посаду. Складається враження, що спеціально створюються цілі колективи «троллів», «ботів» та веб-ресурсів, основною метою яких є розміщення матеріалів про певного кандидата (члена конкурсної комісії) з однією метою – заважати чи  ускладнювати  проведення конкурсу на догоду тим чи іншим політичним силам або можновладцям. Ця проблема ще потребує досконалого ґрунтовного дослідження і пошуку ефективних шляхів її розв`язання.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.