27 лютого 2017, понеділок

Чи є в Україні справжня свобода слова

коментувати
Доки влада не усвідомить необхідність практичного врахування пропозицій інститутів громадянського суспільства, ми будемо жити в болоті політичних та економічних криз і чвар

Інтернет і друковані  ЗМІ надали нам  змогу писати  й читати написане будь-кому і будь про що. Телебачення і радіо зробили майже те ж саме. І ми заявляємо та навіть, хизуємось на весь світ, що в Україні панує «свобода слова». Це правда і неправда одночасно.

В країні функціонує достатньо розвинута система аналітичних центрів різного спрямування. Деякі з них входять до пулу найбільш знаних і поважних у Європі та світі. Також працюють і публікують свої аналітичні звіти окремі знані і поважні експерти–учені та громадські діячі (прізвища більшості з них відомі), які, не входять до штату аналітичних центрів.

Висловлюють свої позиції щодо політики держави неформальні об’єднання інтелектуалів і моральних авторитетів суспільства. Є чимала кількість громадських організацій, які також позиціонують себе в якості експертного середовища та активістів, готових до реальних дій на мітингах, пікетах тощо.

Функціонують декілька провідних друкованих ЗМІ та редакцій ТБ і радіо–каналів, журналісти яких регулярно ведуть аналітичні програми і ток-шоу, спрямовані начебто на реформування держави і суспільства.  

Є соціальні мережі в інтернет-просторі, де небайдужі громадяни дискутують, сперечаються і висловлюють своє бачення процесів, що відбуваються  в державі і суспільстві.

Всі вони (або переважна більшість) використовують «технічну» допомогу зарубіжних друзів і партнерів, як правило, в якості фінансових грантів для своєї діяльності, якою не гребують також скористатись (частіше – опосередковано) і державні інституції та й окремі державні службовці. Багато хто з них (експертів, активістів, організацій) працюють на волонтерських засадах. Грантодавці вірять, часто-густо наївно (виходячи з власної ментальності), в те, що ця допомога сприяє реформуванню країни і держави.

І який результат? Стверджую, що практично ніякий. Крім, можливо, того факту, що найменша, але найбільш активна та небайдужа частина суспільства отримала  можливість випускати пару, сподіваючись на те, що ті, до кого вони спрямовують свої звернення, скарги, пропозиції, їх почують. Особливо це стосується діянь можновладців усіх рівнів й в усіх сферах державного, громадського і приватного життя. Ні, не чують і не хочуть чути, не говорячи вже про те, щоб виправляти  помилки.

Можновладці не чують і не хочуть чути суспільство, не говорячи вже про те, щоб виправляти свої помилки

Чому так відбувається у державі, де за Конституцією начебто діють механізми і інструменти демократії (влади народу  та інститутів  громадянського суспільства), людина визнана найвищою соціальною цінністю, державна влада розподілена між трьома гілками, президент є гарантом дотримання Конституції,  а феномен «верховенства права» є конституційним принципом, записаним не лише в самій Конституції, а й повторений в десятках, якщо не сотнях, законів і нормативно-правових актів.

Відповідь на це, мабуть, риторичне запитання знаходиться, на мій погляд, в межах  особистісної  та соціальної психології: розуміння совісті, честі й гідності, а також, можливо, й загальної ментальності народу України, який на генетичному рівні закарбував в собі нескорену жагу до особистої свободи поряд зі здатністю підкорятись сильнішому і терпіти свавілля начальників і хазяїнів; бажанням  змінювати життя навколо, не змінюючись  при цьому самим; сміятись і плакати одночасно, сприймаючи по-різному одну й ту саму подію; допомагати нужденному і заплющувати очі на того, хто сьогодні не потрібен.

Ця загальна характеристика нашого характеру і поведінки (будь-кого, незалежно від статі, віку, освіти, займаної посади тощо) допомагає пояснити наші негаразди і труднощі, але зовсім не допомагає долати їх. І це, на мій погляд, також  гірка правда.

На жаль, слід констатувати, що ті можновладці, до розуму і сумління кого спрямовані такі  аналітичні звіти, звернення, петиції, думки, їх, як правило, особисто не читають, послуговуючись дайджестами своїх «кишенькових» аналітиків, референтів і помічників. «Придворні аналітики» та їх роботодавці чудово розуміють, що в країні відсутня критична маса активної  та креативної частини суспільства, яка здатна вплинути на загал і на владу. В кращому випадку думки креативних і небайдужих використовуються для коригування діяльності влади з метою забезпечення подовження владарювання на якомога довший строк.

В структурах влади, на жаль, відсутні дійсно самостійні і незалежні аналітичні центри і структури, до думки і висновків яких реально дослухались би правлячі політичні групи та враховували їх у своїй практичній діяльності.

Підготовка та ухвалення політичних та управлінських рішень у владних кабінетах продовжують залишатись утаємниченими,  а діяльність всіх консультативних структур (комісій, комітетів, круглих столів, конференцій), які організовані владою або за участю влади – залишаються ширмою, якою прикриваються політичні «бізнес-договорняки» і суспільство продовжує утримуватись в атмосфері   обіцянок та ілюзій щодо змін реального життя на краще.

Доки влада усіх рівнів і структур не усвідомить необхідність практичного врахування у своїй діяльності результатів найбільш  обґрунтованих (а не замовних) висновків і пропозицій експертів та інститутів громадянського суспільства і дійсно спрямованих на реформування країни та зробить свою діяльність максимально прозорою і передбачуваною для більшості суспільства, до того часу ми будемо жити в болоті політичних та економічних криз і  чвар, а  також зовнішнього управління державою з боку тих, кому Україна потрібна в якості «буферної прокладки» у протистоянні протилежних за змістом цивілізаційних цінностей .

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.