19 листопада 2017, неділя

Червона чи зелена: як нардепи ухвалюють рішення?

коментувати
Результати деяких голосувань створюють відчуття, що Верховна Рада перебуває у своєрідній «парламентській Матриці»

У такі моменти хочеться розуміти, хто і як впливає на вибір депутатом кольору кнопки. І як змусити «слуг народу» обрати ту, яка відповідає об’єктивній реальності та інтересам країни.

Наближається пленарний тиждень. Нардепи знову будуть обирати: підтримувати їм чи ні реформаторські (а іноді й не дуже) законопроекти. Поки ж народні обранці працюють в комітетах, час підготуватися до наступного батлу за реформи та проти популізму.

У «парламентській Матриці» думку народних депутатів формують не тільки кулуарні домовленості та корупційні інтереси (як прийнято вважати). Про деякі рушійні сили більшість людей навіть не здогадується. Місце там знайдеться як внутрішнім, так і зовнішнім чинникам. Давайте розберемося, щоб наступного разу не поспішати кричати «зрада».

ВСЕРЕДИНІ «ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ МАТРИЦІ»

Внутрішні «авторитети» за допомогою статистики роботи парламенту досліджує проект PolitEyes. Зустрічаються цікаві, іноді навіть неочікувані взаємозв’язки. Вони дозволяють краще зрозуміти, що або хто з парламентської «кухні» впливає на депутатів.

1. Рішення головного Комітету. Перед винесенням законопроекту на засідання Верховної Ради, законопроект обов’язково проходить розгляд у профільному комітеті. Депутати-члени комітету мають рекомендувати парламенту найкраще рішення – підтримати або ж відхилити.

Нардепи найчастіше схильні дослухатися саме до рекомендацій профільних комітетів 

Нардепи найчастіше схильні дослухатися саме до рекомендацій профільних комітетів. Це найважливіший індикатор долі законопроекту. У 97% випадків позитивне рішення Комітету є «вхідним квитком» законодавчої ініціативи до розгляду у сесійній залі.

Водночас, схвалення комітетом не завжди є запорукою успішного голосування – у 34% випадків рішення все ж таки не ухвалюється.

2. Автор має значення. Як передбачити рішення Комітету? Наприклад, подивитися на ініціатора законодавчої ініціативи.

Якщо законопроект поданий президентом – можемо бути на 99% впевненими, що комітет його схвалить.

Коли автором є Кабмін – впевненість у підтримці знижується до 81%.

А от депутатські проекти однаковою мірою можуть бути як підтримані, так і відхилені. Як свідчать цифри, для успіху депутатських законопроектів має значення все – від конкретного автора до сфери регулювання. Деякі депутати спромоглися подати до сотні законопроектів, але жоден з них не став законом. Є й такі, що змогли подати 25 успішних проектів. З точки зору шансів, простежується навіть зв'язок між співавторами та ухваленням законопроекту.

Вплив має й приналежність автора до коаліції або опозиції. Готовий посперечатися, що більшість з вас зробить ставки на більшу підтримку Комітетами коаліційних законопроектів. Вгадав? Насправді ж, Комітети частіше дають позитивний висновок опозиційним ініціативам, ніж коаліційним (хоч і з незначною різницею в 7%). Це можна пояснити об’єктивними факторами. Наприклад, «фільтрацією» законопроектів ще до потрапляння у Комітет. Та факт залишається фактом.

3. Парламентська експертиза. Що ви уявляєте, коли чуєте про Верховну Раду? Мабуть, депутатів. Між тим, законотворчий процес в Україні неможливий без структурних підрозділів ВРУ: головного науково-експертного управління (ГНЕУ), головного юридичного управління тощо. Так само для більшості законопроектів проводиться й антикорупційна експертиза.

Їхні висновки відіграють важливу роль для рішення профільного комітету. Наприклад, рішення ГНЕУ збігаються з комітетськими у 66% випадків.

Експерти ВРУ часто готують якісний аналіз. Журналісти та зовнішні експерти дарма не використовують потенціал їхньої аналітики. Якщо спростити його мову, він допоможе ЗМІ розібратись та пояснити пересічному громадянину будь-яку законодавчу зміну, а депутату – вчасно згадати при голосуванні.

4. Сірий кардинал неполітичних законопроектів. Так, у Верховній Раді працює і такий. Це експертна рада фракцій – залучені експерти, які проводять незаангажовану оцінку законопроектів для окремих фракцій або груп.

Самі ради не публічні, проте вони тримають руку на пульсі суспільних настроїв через моніторинг соцмереж, ЗМІ, звіти авторитетних дослідницьких центрів. Їхні висновки мають чи не найбільшу вагу для рішень парламентарів і формують позицію фракцій щодо «неполітичних» законопроектів відповідно до реального стану речей.

ЗОВНІШНІЙ ВИМІР

На щастя, лайфхаки є не лише для депутатів. «Парламентська Матриця» не потребує специфічних здібностей, щоб до неї потрапити. Суспільство може використати «пігулки» для повернення депутатів до реальності. На думку спадають щонайменше п’ять найбільш дієвих.

1. Активний інтерес суспільства. Увагу народних депутатів привертає суспільний резонанс. Якщо значна частина громадян має чітку позицію щодо певних змін та активно її просуває чи то обговорює, парламентарі ретельніше будуть зважувати свої рішення.

Останній яскравий приклад – спроба повернути податкову міліцію у законопроекті про спадщину. За кілька днів у Facebook інформацію про акцію поширили на своїх сторінках десятки людей.  Серед них і депутати, і лідери думок – Валерій Пекар, Тарас Козак, Андрій Журжій та інші. Сам мітинг транслювали наживо у соцмережах. Слідкували за ним і ЗМІ.

Результат ми бачили. Незважаючи на шалений політичний тиск авторитетних колег, більшість депутатів не проголосувала за відкат у минуле.

2. Яскраві та незаангажовані мирні мітинги. Прикладів, коли мирні акції протесту вирішують хід голосування, багато. Згадати хоча б жовтневу акцію проти саботування парламентом електронних декларацій. Гра слів та розвішана навпроти Верховної Ради нижня білизна запам’яталися надовго. Та найголовніше – запустила оприлюднення чиновниками своїх статків.

Взагалі-то мітингами в нашій країні здивувати складно. Тому запорукою успішної акції, на наш погляд, є три складові: креативний та яскравий образ, оригінальна подача та здоровий гумор. І, звичайно, тільки щира мотивація.

3. Публікації в ЗМІ. Попередні варіанти мають один недолік – обмеженість ресурсів. Ідеї не народжуються і, головніше, не реалізовуються за один день. Кошти на реквізит не безлімітні. А головне, складно знайти людей з купою вільного часу (якщо ти їм за цей час не платиш, але це вже зовсім інша історія, не наша J )

Панікувати не варто. Депутати залишаються на зв’язку 24/7. І в цьому їм допомагають ЗМІ. Нардепи обов’язково побачать меседж, якщо експерти та лідери думок будуть «говорити» (бажано в унісон) з ними у новинах їхніх улюблених видань.

Доведено законопроектом про спрощення реорганізації банків № 6010. Ініціативу підтримували  і банкіри, і експерти, і Нацбанк. Здавалося, нічого не мало завадити її швидкому ухваленню.

Насправді законопроект мав три редакції. По двох депутати не голосували навіть за включення до порядку денного.

«Адвокати» законопроекту серед лідерів думок почали писати колонки, організовувати публічні обговорення, щоб привернути увагу журналістів до теми. Профільні експерти також вийшли у ЗМІ з коментарями на підтримку законопроекту. Це дозволило переконати парламент зменшити градус заполітизованості дискусії та ухвалити документ у першому читанні за основу.

У більшості випадків тільки зрозуміла депутату ініціатива здатна отримати його голос. Тож під час спілкування з депутатом через медіа необхідно пам’ятати три ключові елементи ефективної публічної дискусії: легка мова, спрощена суть та візуалізація.

4. Соцмережі для справи. Просто і швидко достукатися до депутата можна у соцмережах. Принаймні 326 слуг народу мають свої активні сторінки у Facebook. Багато з них користуються ними регулярно. Настрої та топ-теми в соцмережах мають неабиякий вплив на вибір депутатів.

Особливо це стосується впливу постів від лідерів думок. Остання спроба депутатів знівелювати роботу ProZorro втратила шанси на підтримку  після широкого обговорення у Facebook, ініційованого Максом Нефьодовим.  

Депутати звертають увагу на часті згадування певних законопроектів та спробу авторитетних осіб пояснити їхню суть простою мовою для громадян. Що більше лідерів думок долучаються до обговорення, то вища вірогідність, що парламент дослухається до їхньої думки.

Оскільки неможливо відстежити все, лідерам українського суспільства варто налагодити й зворотній діалог з громадянами. Вони зможуть підказати, які проблеми їх турбують.

Як бачимо, народні депутати не такі вже й незалежні у своїх рішеннях. На них може впливати велика кількість внутрішньопарламентських факторів (не кажучи вже про особисту мотивацію). Позитивною новиною є те, що ЗМІ, голос суспільства та його меседжі мають не менший вплив на народних обранців. Іноді навіть здатні розвернути погляди депутатів на 180 градусів та змусити натиснути ту кнопку, на якій наполягають суспільні лідери, експерти та громадяни. Але не варто забувати, що переконувати парламентарів ухвалювати правильні рішення – справа рук самих «потопельників» - тобто нас, громадян.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.