4 грудня 2016, неділя

Про покоління Ігрек замовте слово

коментувати
Ці люди впевнені, що для того, щоб жити добре, зовсім не потрібні ні знання, ні досвід

Вчора обідали в одному далеко не самому дешевому ресторані. Офіціант 25-28, з майже невловимою апатією в згаслих очах. Плед доньці ніс десь 15 хвилин, після дубля прохання. Не доніс набір приладів. Виніс основне блюдо без напоїв. Приніс суп відразу після того, як охололо основне. Повернувся за ложкою. Повернувся за хлібом. Повернувся за напоями. Повернувся з приборами, оскільки їх забрав, коли виносив суп.

В очах − печаль. Замість "вибачте" − механічне "зараз принесу". В рухах − знемога, презирство до такої долі.

І це саме так. Для більшості представників покоління Y сама робота як поняття прирівнялась до каторги, якою її знало покоління їхніх бабусь, також відоме як втрачене. Покоління Ігрек потрапило якраз в ментальну щілину між вагоном метро і платформою. Їм помилково прошили код, що для того, щоб жити добре, зовсім не потрібні ні знання, ні досвід. І тому йдуть Ігреки по життю з прапором пасиву. З ютубом та блогосферою. З красивими шрифтами на протухлій яловичині. А ті лузери, яких зла карма відправляє щось робити руками, в прямому сенсі слова мотають термін і нерви тих, хто з їх роботою сполучається.

Тому саме зараз, коли Ікси з їх досвідом і знаннями шукають руки і голови собі в допомогу, вони натикаються на повну їх відсутність серед основного працездатного прошарку населення. Ні, ігреки готові працювати, принаймні, спробувати, але відразу за дуже великі гроші. Чому відразу за дуже великі? Ну як, тому що подруги вже працюють за дуже великі, а чим ми гірші?

Вони хочуть бути майстрами відразу. І теж щось передавати комусь. Що − не важливо, важливо передавати

Підіть, спробуйте знайти собі помічника в своїй справі. Не кажучи вже про наступника. Ага, удачі. Майстер Аматі, певно, повісився б. Вони хочуть бути майстрами відразу. І теж щось передавати комусь. Що − не важливо, важливо передавати. Важливо відростити бороду попишніше і встигнути купити першим найновіший макбук. А який сенс витрачати час на знання, якщо можна витратити його на те, що можна монетизувати? Час же безцінний.

Тричі до мене в процесі різних проектів приходили типові представники. І рівно через 2-3 місяці йшли починати справу самостійно. Не вистачить досвіду? Нісенітниця! Наберемося в процесі. Не виходить? Побігли терміново "херачити" новий стартап в паузах між луками. Для них це якийсь ментальний біатлон.

Спікери, які милуються поколінням Ігрек, розчулюють не менше. Але їх можна зрозуміти − цим ті дали тему для монетизації. Що стосується решти, то їх розчулення − загадка. Так, це покоління втраченим не назвеш. Втраченими можна назвати тих, хто намагається з ними працювати.

Ох як чекаємо тебе, покоління Z. Чекаємо набагато більше, ніж виносу приборів в ресторанах. Встигни, будь ласка, до того, як ми поїдемо.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Більше точок зору тут

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Роман Сулима   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Роман Сулима
Роман Сулима

Засновник медіастудії Custom Lab, фронтмен проекту Слово Za Слово

Інші погляди автора
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.