10 грудня 2016, субота

Хто заважає Україні отримати безвізовий режим

коментувати
Чому наші європейські партнери не зможуть порадувати українців скасуванням віз ще до закінчення літа

Довгі шість років Україна рухалася до отримання безвізового режиму з Європейським союзом, виконуючи величезну кількість різних вимог.

На цьому шляху були помилки, поразки, суперечки і маленькі перемоги. Не всі реформи в рамках технічних умов однозначно успішні, але багатьох не було б, якби вони не стояли в переліку обов'язкових вимог для отримання безвізового режиму.

За фактом, саме завдяки візовій лібералізації на сьогодні в країні введені захищені біометричні паспорти, а на пропускних пунктах митного контролю здійснюється обмін з базами даних Інтерполу. Крім того: п'ять нових антикорупційних органів, включаючи Національне антикорупційне бюро, пакет антикорупційного законодавства (одне з найбільш суворих в Європі, за оцінками експертів), антидискримінаційна поправка і, можливо, один з найефективніших механізмів по поверненню нелегальних мігрантів.

Відвертим популізмом було з боку ряду українських політиків спрощувати процес в очах українців і заявляти про фактично автоматичне отримання безвізового режиму відразу після виконання всіх умов.

Вже тоді я не один раз говорила, що це чистої води маніпуляції хоча б тому, що процес не автоматичний: Україна виконує вимоги, а потім ЄС повинен пройти процедури як мінімум в трьох різних органах: від Європейської комісії до Європейського парламенту через Європейську раду і назад в парламент. Складно цей ланцюжок назвати автоматичним.

З іншого боку, важливо визнати, що швидкість проходження цих процедур - величина виключно політична, на неї явно можуть впливати лідери ЄС, але тут Україна для них точно не фаворит.

Чому ж наші європейські партнери не зможуть порадувати громадян України скасуванням віз ще до закінчення літа?

Україна знову стає розмінною монетою геополітичних ігор

По-перше, очевидно, що Україні не пощастило підійти до рішення щодо безвізового режиму на піку міграційної кризи, а головне вимушеної і дуже неоднозначної угоди ЄС з Туреччиною. Нагадаю коротко: ця угода гарантує з боку турків стримування на своїх кордонах потоку мігрантів, а натомість ЄС забезпечує фінансову компенсацію плюс політичний бонус у вигляді скасування віз для Туреччини. Одна лише різниця з Україною - Туреччина на сьогоднішній день дуже далека від повного виконання всіх технічних умов, більш того, по ряду з них прямо і відкрито заявила, що виконувати їх не збирається. Підписана угода явно не має загальної підтримки членів ЄС, наприклад, дуже активним противником виступає Польща. Як наслідок, процедура скасування віз для Туреччини рухається по коридорах європейських інституцій зі скрипом.

По-друге, відчувається явна протидія в прискоренні українського питання впливових країн, наприклад, Франції і Німеччини. Ускладнюють ситуацію різні позиції політичних груп в Європейському парламенті: якщо Партія європейських людей (EPP) і Ліберальна партія виступають на підтримку і всіляко сприяють, особливо наші друзі з країн Балтії, Польщі та Хорватії, то інші політичні групи, м'яко кажучи, не проявляють активність, а деякі представники навіть активно виступають за відстрочку рішення по Україні.

По-третє, міністри внутрішніх справ ряду країн, особливо жертв терористичних атак, не раді перспективі відкриття кордонів для українців. Для них ми, з точки зору безпеки, сіра зона і джерело загрози переміщення зброї та інших потенційних ризиків. Переконати міністрів може тільки міністр внутрішніх справ України з фактами і конкретними прикладами.

По-четверте, ключові "країни-опініори" ЄС прагнуть прив'язати останнє слово щодо українського питання (а також по грузинському і турецькому) до прийняття спеціальної процедури призупинення безвізового режиму (на випадок виникнення міграційних ризиків). Додатково розробляється механізм постмоніторингу прогресу імплементації технічних умов. Якщо перша процедура, очевидно, є основним запобіжником щодо Туреччини на випадок, якщо та вирішить відступити від своїх зобов'язань щодо стримування міграції, то механізм моніторингу - явно спосіб впливу на просування і імплементацію розпочатих реформ в Грузії та Україні.

Особисто я тільки за додатковий інструмент підштовхування наших реформаторів до завершення розпочатого, одне є побоювання: з продуктивного стимулу такий механізм може легко перетворитися на політичний інструмент шантажу.

По-п'яте, мене насторожують явні маніпуляції і різниця в підходах по одному питанню до різних країн. Так, розмови про "грузинські банди", які працюють в Німеччині, явно перебільшені. Згідно з офіційними показниками німецьких органів безпеки Грузія "значно відстає", наприклад, від Косово (24 і відповідно 8 місце в антирейтингу імпорту злочинності).

Хоча Косово при цьому також претендує на безвізовий режим і рухається сьогодні практично по процедурі "фасттрек". Якщо ці маніпуляції зовсім не припиняти, наступною буде претензія в бік України, яка, згідно з тими ж даними, "обійшла" Грузію і зайняла 23 місце в цьому антирейтингу.

І, нарешті, особливо зверну увагу на появу риторики у деяких представників ЄС, де імплементація Мінських угод прив'язується до безвізового режиму. Це речі різних порядків, і така зв'язка є чистою маніпуляцією. З іншого боку, це може бути тиском на Україну в прискоренні прийняття рішень з виборів в Донбасі та спеціального статусу цих територій в Конституції. Якщо ж скласти докупи активність Німеччини і Франції щодо проштовхування виборів на окупованих територіях і таку ж активність в блокуванні рішення щодо прискорення безвізу для України, весь ланцюжок подій більш чітко вкладається в єдину логіку. Україна знову стає розмінною монетою геополітичних ігор.

Повертаючись до офіційних прогнозів від європейців: наші союзники активно просувають меседж, що рішення по Україні не повинно затримуватися через внесення змін у загальні процедури і вимоги ЄС, точно так само, як і індивідуальні умови та угоди з іншими країнами не повинні гальмувати цей процес.

На сьогодні ключовим завданням залишається активно вести діалог зі скептиками, контролювати і припиняти маніпуляцію різноспрямованими процесами деокупації, яка може затягнутися на роки, і отримання громадянами України явного сигналу підтримки у вигляді спрощеного режиму перетину європейських кордонів. Пряма та відкрита риторика; нічого не просити, а лише наполягати на своєму праві, звертатися безпосередньо до президента Європарламенту, який має всі можливості для прискорення процедур. Я думаю, що тільки за умови збігу всіх цих передумов прогнози на осіннє позитивне завершення процесу можуть бути реальними.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.