10 грудня 2016, субота

Яке майбутнє чекає на НБУ і світові центробанки

коментувати
Про виклики, проблеми та цілі, що стоять сьогодні перед центробанками світу та Національним банком України

Текст написано у співавторстві з співзасновником VoxUkraine Юрієм Городніченко, Каліфорнійський університет, Берклі

Століття тому люди в середньому жили 40-50 років, автомобілі були дивиною, а золоті та срібні монети - звичним засобом обміну. Тридцять років тому листи були тільки паперовими, і навряд чи хтось міг уявити, що у школярів з'являться мобільні телефони. У той же час, у багатьох місцях планети досі ведеться натуральне господарство. Ці приклади ілюструють як дивовижну швидкість технологічного прогресу в ХХ-ХХІ століттях, так і його нерівномірний розподіл. Аналогічні процеси відбуваються і у фінансовому секторі - в той час як для деяких настає ера безготівковій економіки (cashless economy), багато хто (зокрема, понад 10 млн жителів США) не мають банківських рахунків.

Яким чином суспільні та державні інститути, реагують на технологічний і економічний прогрес? Історія центральних банків - яскравий приклад пристосування і еволюції одного з головних державних інститутів.

На першому етапі головною функцією центральних банків була організація грошового обігу. Згодом, з розвитком фінансової системи, центральні банки поступово ставали центрами регуляторної та клірингової діяльності, і "кредиторами останньої інстанції" (тобто надавали кредити банківській системи в кризових умовах). Тим не менш, незважаючи на розширення своїх функцій, центральні банки не грали важливої ролі в економічній політиці навіть на початку ХХ століття: у світі панували золотий стандарт і класична економічна теорія, постулати якої стверджували, що держава не повинна втручатися в економічні процеси.

Але все змінилося після Великої Депресії 1930-х років, коли з'явилася кейнсіанська економічна теорія, згідно з якою держава має відігравати значну незначну роль в економічній політиці. Наприклад, у відповідь на рецесію центральний банк повинен збільшувати пропозицію грошей і таким чином стимулювати сукупний попит, підвищувати виробництво і знижувати безробіття. Хоча в цій моделі центральний банк як емісійний центр є інструментом економічної політики, він грає пасивну роль, оскільки рішення про емісію приймає уряд. Фактично, центральний банк виконував роль департаменту міністерства фінансів.

Традиційний набір інструментів центробанків може бути недостатнім для подолання кризи

Ця модель економічної політики дала світові вийти з Великої Депресії і стимулювала швидкий ріст економіки в післявоєнний період. Однак у 1970-ті роки розвинені країни зіткнулися зі стагфляцією (одночасне зростання інфляції і низькі темпи економічного зростання), коли стандартні методи стимулювання сукупного попиту для зниження рівня безробіття перестали працювати і приводили лише до подальшого зростання інфляції.

У відповідь економісти розробили нову модель економічної політики, яка базувалася на концепції раціональних очікувань і нейтральності грошей (друкування грошей не впливає на випуск в довгостроковій перспективі). Відповідно до цієї теорії, якщо економічні агенти мислять раціонально, то вони розуміють, що збільшення урядом пропозиції грошей для стимулювання економіки через кілька років призведе до підвищення цін. Відповідно, фірми будуть підвищувати свої ціни (а працівники будуть вимагати підвищення зарплат) заздалегідь. Як наслідок, уряд має збільшувати пропозицію грошей швидше, ніж цього очікують фірми і працівники, що призводить до прискорення інфляції. Класичний приклад - гіперінфляція в Німеччині після Першої світової війни (мал. 1). Українська гіперінфляція 1990-х, на жаль, також стала класичним прикладом.


Рис. 1. Обменный курс немецкой марки к золоту

Рис. 1. Обмінний курс німецької марки до золота


Відповідно до концепції раціональних очікувань, для приборкання інфляції центральний банк стає потужним незалежним гравцем, який відповідає за досягнення однієї мети (як правило, це цінова стабільність), але може мати і подвійний мандат (ФРС США) - цінова стабільність і низький рівень безробіття. Це була справжня революція, яка вимагала від центральних банків значних структурних та інституційних перетворень.

По-перше, якщо уряд зазвичай концентрується на виконанні короткострокових цілей (для того, щоб виграти наступні вибори), то центральний банк орієнтується на досягнення довгострокових орієнтирів, навіть якщо його дії мають негативний вплив на добробут населення або прибутковість бізнесу в короткостроковій перспективі.

По-друге, центральному банку доводиться приймати рішення в умовах невизначеності, оскільки монетарна політика впливає на економічні показники зі значним запізненням (дії центрального банку спочатку впливають на фінансову систему, яка вже передає ці імпульси реальному сектору). Для цього потрібні ефективна система прийняття рішень щодо монетарної політики та потужний механізм її аналітичної підтримки. Як наслідок, за останні 20-30 років центральні банки поступово перетворилися на установи, які за своїм інтелектуальним рівнем не поступаються кращим університетам та аналітичним центрам своїх країн.

По-третє, з урахуванням необхідності стабілізації очікувань економічних агентів, важливу роль починає грати комунікація центрального банку та прозорість його дій. Щоб стабілізувати очікування і завоювати довіру економічних агентів, центральний банк повинен бути прозорим і послідовним - регулярно інформувати ринок про цілі своєї діяльності і інструменти досягнення цих цілей, а також надавати чіткі роз'яснення у разі відхилення від мети.

Кульмінацією таких структурних перетворень центральних банків став режим інфляційного таргетування, який включає довгострокову мету (стабільна низька інфляція), політичну незалежність (центральні банкіри призначаються на багато років і мають свободу у виборі інструментів і цілей), значну прозорість і комунікацію (регулярні звіти, прес-релізи, інтерв'ю тощо). Численні дослідження підтверджують, що зростання незалежності центрального банку позитивно впливає на показники інфляції (рис. 2). Досвід інфляційного таргетування був настільки успішним, що до нього перейшли ФРС, Європейський Центральний Банк (ЄЦБ), Банк Англії і десятки інших центробанків.


Рис. 2. Независимость центрального банка и инфляция в долгосрочном периоде.

Рис. 2. Незалежність центрального банку й інфляція у довгостроковому періоді.


Джерело: Alesina and Summers, "Central Bank Independence and Macroeconomic Performance: Some Comparative Evidence," Journal of Money, Credit and Banking, May 1993.

Втім, все в світі змінюється, і навіть найдосконаліші процедури і механізми не можуть працювати вічно. Радикальні та швидкі зміни в глобальній економіці в останні роки створюють нові виклики для центральних банків. По-перше, фінансова глобалізація, приєднання до світової економіки нових країн і регіонів та фінансові інновації зумовили значне прискорення переливів капіталу. Обсяги потоків капіталу настільки великі і швидкі, а наслідки їх раптових зупинок настільки руйнівні, що сьогодні економісти та центральні банки переосмислюють доцільність вільного руху капіталу між країнами.

По-друге, розвиток нових фінансових інструментів викликає зростання ролі макропруденційного регулювання та поширення нагляду за фінансовими інститутами за межі традиційної банківської системи і стандартних небанківських фінансових установ. Криза 2008-2009рр., як і попередні "бульбашки" (криза доткомів кінця 1990-х, криза депозитно-кредитних асоціацій в 1980-х і ін) в значній мірі були обумовлені фінансовими інноваціями, які створювали ілюзію диверсифікації або зниження ризику, але насправді лише приховували його. Сьогодні завдяки новим технологіям темпи розвитку позабанківських ринків капіталу значно прискорилися (це так званий "тіньовий банкінг" - хедж фонди, wealth management, а також фінтех - блокчейни, онлайн-платіжні системи, пряме кредитування (p2p) і т. д.).

По-третє, Велика Рецесія 2008-2009рр. показала, що традиційний набір інструментів центробанків може бути недостатнім для подолання кризи. Дійсно, за останні 10 років центральні банки винайшли і використовували нову зброю: кількісне пом'якшення, обмеження максимальних обмінних курсів, негативні процентні ставки. Очевидно, ще рано говорити про успіхи або провали нового арсеналу центральних банків, але зрозуміло інше.

Коли світ настільки мінливий, коли впроваджуються нові інструменти, коли немає попереднього досвіду, на який можна спиратися, центральні банки повинні все більше використовувати економічну теорію, щоб змоделювати наслідки тих чи інших заходів. Не випадково, наприклад, 12 з 15 центральних банкірів ФРС пов'язані з академічною наукою (мають ступінь доктора наук, викладали в університетах тощо). З 1989 року всі глави ФРС Алан Грінспен, Бен Бернанке, Джанет Йеллен - мали ступінь доктора наук з економіки. Також ступінь доктора економічних наук є у голів Банку Англії, ЄЦБ, Банку Канади та інших. Більшість центробанків розвинених країн мають потужні науково-дослідні відділи, де працюють сотні економістів рівня доктора філософії.

З іншого боку, останнім часом часто лунають голоси критиків, які вважають, що центральні банки стали надмірно академічними і вірять тільки своїм моделям, ігноруючи реальне життя. Тому очевидно, що симбіоз науки і практики повинен допомогти знайти вирішення нових проблем. Для цього центральні банки багатьох країн світу організовують регулярні науково-практичні конференції. Такий формат виявився вдалим, оскільки досвід практиків комбінується з академічними розробками передових ідей і течій в економічній теорії. Важливо, що до цих конференцій долучаються фахівці з різних країн, щоб представити широкий спектр знань і думок, і налагодити міжнародні контакти з партнерами для подолання глобальних викликів.

VoxUkraine спеціально для Нового Времени

 

ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Дмитро Сологуб   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.