23 листопада 2017, четвер

Британських вчених довели

коментувати
У Британії за останнє десятиріччя колосальної популярності набув підхід, знаний як індивідуальні стилі навчання

Чого тільки не доводилося доводити британським вченим! У принципі, саме поняття вже стало приводом для численних жартів на кшталт: "Британські вчені з'ясували, що найпопулярніше повідомлення в соцмережах у четвер – це: "Завтра п’ятниця!", або "нещодавно британські вчені відкрили ящик віскі". Але цього разу не цей міцний напій, а міжнародний тиждень мозку Brain Awareness Week став призвідником того, що науковці з туманного Альбіону, а точніше – світила нейронаук – разом зі своїми колегами з інших країн вирішили повоювати як з популярними мемами щодо самих себе, так і з поширеними міфами щодо того, як використовувати знання про мозок у навчанні. В англомовному світі навіть виник окремий термін є neuromyths – нейроміфи. Вирішили і написали відкритого листа до The Guardian. 

Ініціаторами акції виступили професор Брюс Чейр з Університету Брістоля та його колега Пол Говард-Джонс, який очолює у Бристолі кафедру нейронаук. Їх підтримали ще близько тридцяти дослідників з університетів і дослідницьких центрів Канади, Німеччини, США.  Що ж відірвало науковців від звичних досліджень і змусило написати категоричного листа до однієї із найавторитетніших британських видань із закликом знищити нейроміф про стилі навчання.

Справа в тому, що в Об’єднаному Королівстві за останнє десятиріччя колосальної популярності набув підхід, знаний як індивідуальні стилі навчання. Він зводиться до того, що у сприйнятті зовнішньої інформації люди поділяються на аудіалів, візуалів на кінетиків. Бо, мовляв, так у них влаштовано мозок. Відповідно, кожному з представників згаданих типів знання потрібно давати в адаптованому форматі, оскільки це покращує результати навчання. Власне довільне оперування цими гіпотезами набуло форми доктринерства. Це і стривожило провідних нейробіологів. Зі ста опитаних професором Брюс Худ (Bruce Hood) провідних педагогів країни, 85% сказали, що дотримуються цієї точки зору і, 66% використовують на практиці. Окремі школи витрачають до 300 тисяч фунтів стерлінгів на зовнішніх консультантів або додаткове обладнання, пов’язане із застосуванням методу.

Прихильники індивідуальних стилів навчання наполягають, що саме вони  виступають за цілісний підхід до викладення матеріалу

Автори згаданого листа наголошують, що "студенти демонструють кращі успіхи у пізнанні не тому, що матеріал відповідає передбачуваному для них стилю навчання, а саме тому, що вони звертають увагу, як і чому вони навчаються". Дослідники наголошують, що у сприйнятті і обробці інформації бере учать весь мозок і у багатьох випадках один подразник (скажімо сприйняття музики) активізує нейронні кластери, що відповідають за інші функції. Скажімо, візуальний кластер формує образ інструмента, нейронні ланцюжки, що відповідальні за логіку з послідовності звуків, формують відому мелодію, а ті, що розпізнають рух, зіставляють звукове сприйняття із його джерелом (скажімо, рухом смичка або мімікою обличчя).

Втім, прихильники індивідуальних стилів навчання теж не здаються без бою і наполягають, що саме вони  виступають за цілісний підхід до викладення матеріалу на уроках, але проти засилля традиційно монотонного наговорювання інформації.

"Індивідуали" апелюють до праць професора Говарда Гарднера з Harvard Graduate School. Його книжка "Множинність інтелектів" якраз і починається з визнання того, що навчання є складним процесом, який залежить від взаємозв'язку між різними частинами мозку, Втім, дослідник наголошує, що не всі "інтелекти" (до яких професор зараховує емоційний, фізичний, тощо) в нерівних пропорціях виражені  у різних особистостей. Чи можна чітко спроектувати ці закономірності на фіксовані ділянки мозку і підвести під це "міцну наукову базу" наразі складно сказати. Це можна довести експериментально. Але чи вистачить на кожен випадок експериментаторів? Принаймні британські вчені, яких "довели" до написання листа, пропонують себе у якості гідів у нетрі сірої речовини і нейронаук, і заохочують педагогів частіше запрошувати їх до шкіл.

А поки у Британії сперечаються про тонкощі роботи мозку, створюють і розвінчують міфи, в Україні вітчизняна система шкільної освіти міцно тримається за уніфікований підхід. А турботливим батькам та окремим педагогам-новаторам величезним благом видається хоч найменший (а краще – радикальний) відхід від набридлих класно-урочних буднів із втомленими сонцем знань школярами. Згадаймо з яким ентузіазмом була сприйнята книжка Кена Робінсона «Школа майбутнього». Кейс з листом науковців до The Guardian підказує, що вихід за межі стандартів це добре, а ще краще, коли він спирається на досягнення науки. Втім слід враховувати, що мозок, як і наука про нього – дуже динамічні речі. І одного разу ступивши на цей шлях не слід розраховувати на стабільну точку опори – вона рухатиметься слід за новими відкриттями.

Для цього, власне, і вигадано Всесвітній тиждень мозку, коли провідні дослідники проводять публічні лекції, в лабораторіях відбуваються відкриті майстер-класи, тощо. До слова Український інститут майбутнього долучився до Ukrainian Brain Awareness Week
Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Микола Скиба   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.