5 грудня 2016, понеділок

Вічні діти Чорнобиля

коментувати
Очищення від брехні – перша і головна умова подолання наслідків Чорнобильської Катастрофи

Тридцять років тому, 26 квітня 1986 року, о 1 годині 24 хв. сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. Вибухи, що відбулися внаслідок чергового невдалого випробування турбогенератора, що тривали з 1:23:38 до 1:23:47-1:23:50, після чого реактор був повністю зруйнований. Безпосередньо в момент вибуху загинули дві людини. Наслідки для всього людства виявилися катастрофічними: викид з одного реактора приблизно в 100 разів перевищив радіоактивне забруднення від бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму і Нагасакі. Один атомний реактор в результаті забруднив половину території земної кулі. Вибух був зафіксований всіма станціями контролю радіаційної безпеки у світі.

У полі радіоактивного опромінення безпосередньо після вибуху (квітень-травень 1986 року) виявилося близько 400 мільйонів осіб. З перших хвилин Чорнобильська трагедія, не кажучи вже про її технічі (і теж трагічні) аспекти стала розвиватися за двома паралельними напрямами: це героїзм людей і боягузтво держав. Не тільки влади СРСР.

Це вже історія, кожна хвилина якої коштувала життя тисячам людей. І ще буде коштувати. Тому що наслідки Чорнобильської катастрофи тривають досі. Деякі – наростають.

Перше повідомлення про аварію на Чорнобильській АЕС з'явилося в радянських ЗМІ 27 квітня, через 36 годин після вибуху. Диктор місцевої радіотрансляційної мережі в місті Прип'яті повідомив про збір жителів міста та тимчасову евакуацію.

Число жертв Чорнобиля буде рости ще кілька поколінь

Після першої оцінки масштабів радіоактивного забруднення стало зрозуміло, що необхідна повна евакуація міста Прип'яті, яка і була проведена 27 квітня. У перші дні після аварії були евакуйовані жителі з 10-кілометрової зони навколо АЕС. У наступні дні були евакуйовані жителі населених пунктів 30-кілометрової зони.

Людям заборонялося брати з собою речі, дитячі іграшки, багато кого евакуювали в домашньому одязі. Не дозволяли брати з собою домашніх тварин. Офіційно повідомлялося, що евакуйовані повернуться додому через три дні. Влада знала, що це брехня.

Вони володіли вже отриманими даними радіаційної розвідки, які показували, що сталася найбільша в історії світової атомної енергетики аварія. Незважаючи на це, ні 26, ні 27 квітня жителів не попередили про існуючу загрозу життю і не дали ніяких медичних рекомендацій, як слід поводитися, щоб зменшити вплив смертельно небезпечного радіоактивного забруднення.

На закритому засіданні Політбюро ЦК 28 квітня 1986 року партійні начальники СРСР вирішували, чи потрібно взагалі давати суспільству інформацію про аварію на Чорнобильській АЕС і якщо так, то яку саме. Питання про те, щоб сповістити людей про масштаб катастрофи і реальну загрозу життя мільйонів людей, дати вказівки щодо правильного поводження в зоні зараження, взагалі не розглядався.

28 квітня 1986 року о 21:00 ТАСС передав перше коротке інформаційне повідомлення, в якому кожне слово пройшло цензуру: «На Чорнобильській атомній електростанції стався нещасний випадок. Один з реакторів отримав пошкодження. Вживаються заходи з метою усунення наслідків інциденту. Потерпілим надана необхідна допомога. Створена урядова комісія для розслідування інциденту».

У той самий час коли іноземні засоби масової інформації вже говорили про загрозу для життя людей, а в телепрограмах демонструвалися карти повітряних потоків в Центральній і Східній Європі, в Києві і інших містах України та Білорусі проводилися святкові демонстрації та народні гуляння, присвячені Першотравню. Більше того, саме проведенням масових маніфестацій з участю мільйонів людей, у тому числі дітей, радянська влада навмисно показувала народу і світу, що нібито нічого серйозного не сталося.

Керівники СРСР і союзних республік пояснювали своє рішення необхідністю запобігти паніці серед населення. Здається, вони самі вірили в свою брехню: перший секретар Компартії України Володимир Щербицький привів на демонстрацію в Києві 1 травня 1986 року своїх онуків.

16 лютого 1990 року Володимир Щербицький раптово помер, досі деякі історики вважають його смерть самогубством: 17 лютого, в день свого народження, він повинен був давати свідчення у Верховній Раді УРСР про події, пов'язані з аварією на Чорнобильській АЕС.

Досі невідомо, скільки людей точно взяли участь у ліквідації наслідків аварії. Секретні розпорядження радянської влади вимагали «не відображати факт залучення до зазначених робіт...» І не відображали. Потім люди не могли домогтися визнання свого статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Основна частина робіт була виконана в 1986-1987 роках, в них взяли участь, за офіційними даними, приблизно 240 тисяч чоловік. Загальна кількість ліквідаторів тільки з боку СРСР склала не менше 830 тисяч людей.

Кількість російських ліквідаторів з дозами опромінення вище 100 мЗв (10 бер) склала, за офіційними даними, близько 60 тисяч осіб.

Середня тривалість життя учасника ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції в Росії становить 46 років. Але досі у свідоцтві про смерть в більшості випадків не вказується радіоактивне опромінення.

Точне число загиблих в результаті катастрофи досі невідоме і, швидше за все, не буде відоме: за вказівками влади причини смерті, пов'язані з радіоактивним випромінюванням, ховалися як відразу після катастрофи, так і в наступні роки.

Всіма своїми діями держава наголошувала та наголошує: сталося страшне, але не настільки страшне, щоб називати це Катастрофою.

Але сталася саме Катастрофа.

Багато хто вважає, що Чорнобиль — це Україна, Білорусь і Росія, але тільки 47% радіонуклідів осіли на території цих країн, а всі інші – в інших місцях. Випадання з чорнобильських хмар торкнулися території, на яких жило 1986 року не менше трьох мільярдів людей. В 13 європейських країнах території було забруднено більш ніж на 50% і ще у 8 – більш ніж на 30%.

Радіоактивно забрудненими виявилися території не лише Європи і Азії, але і Північної Америки і Північної Африки. Чорнобильські радіонукліди досягли Антарктиди. Поза межами колишнього СРСР в Європі особливо забрудненими виявилися землі Австрії, Фінляндії, Швеції, Норвегії, Німеччини, Швейцарії, Румунії, Великобританії, Італії, Франції та Греції.

Через 30 років після Чорнобиля на забруднених територіях Білорусі, України та Росії живе 5 млн осіб, у тому числі 800 тисяч дітей. На цих землях у 1985 році було 80% здорових дітей, через 20 років їх було менше 20%.

Наразі до 90% дозового навантаження мешканці Чорнобильських регіонів Білорусі, України та Росії отримують за рахунок споживання радіоактивно забруднених місцевих продуктів харчування.

Офіційні організації, в тому числі міжнародні (МАГАТЕ – Міжнародне агентство з атомної енергетики і Всесвітня організація охорони здоров'я) приховують масштаб Катастрофи за домовленістю між собою.

«Всесвітня організація охорони здоров'я, в порушення клятви Гіппократа, зобов'язалася не говорити нічого поганого про радіацію без консультації з атомниками, тому офіційним цифрам вірити не можна», — зазначає член-кореспондент Російської академії наук, доктор біологічних наук Олексій Яблоков, один з провідних авторів фундаментального наукового дослідження «Чорнобиль: наслідки Катастрофи для людини і природи»,яке тільки-но вийшло шостим виданням.

За прямими вказівками влади протягом перших трьох років (найбільш важливих для розуміння масштабу первинного зараження людей) медична статистика навмисно і нещадно спотворювалася.

Незалежні фахівці вважають, що через прямій залежності від чорнобильського опромінення протягом 30 років померло не менше 1 мільйона людей.

Число жертв Чорнобиля буде рости ще кілька поколінь.

Рівні зовнішнього опромінення рослин і тварин у 1986 році в багатьох місцях були в сотні і тисячі разів вищі за природний фон. Ґрунтовий покрив на століття перетворився на головний накопичувач чорнобильських радіонуклідів, і екосистеми ґрунтів піддаються найбільшому радіаційному навантаженню.

В останні роки спостерігається вторинний рознос радіонуклідів. Особливо це пов'язано з природними пожежами — торф'яними та лісовими. Навіть за тисячі кілометрів від місця аварії — у Швеції, Туреччини — в 2010 році знову були виявлені чорнобильські радіонукліди.

Потрапляючи в поверхневі частини рослин, радіонукліди знову включаються в харчові ланцюжки. Це призводить до зростання внутрішнього опромінення і загального дозового навантаження для населення забруднених територій.

Заражені радіацією ділянки досі розташовуються в 14 регіонах Росії, продукти звідти розходяться всією країною.

Але влада більшості країн досі приховує реальні масштаби Катастрофи – вперте небажання визнавати відповідальність влади, платити жертвам і постраждалим при ліквідації аварії переважає людський інстинкт співчуття.

Офіційні публікації практично у всіх країнах на протязі 30 років після Катастрофи применшують її наслідки.

Влада не бажає тотально контролювати рівень радіоактивного забруднення грунтів, вод, продуктів, вважаючи, що природний розпад радіоактивних речовин сам очистить природу. Це не так. І влада це знає. Не випадково обов'язковою складовою частиною перевірки живлення керівників держав досі є радіаційний контроль. А народ їсть те, що вирощує і купує.

Для Росії приховування реальних наслідків Чорнобиля на офіційному рівні має додатковий політичний аспект: країна, що володіє ядерною зброєю і вважає її одним з основних інструментів своєї зовнішньої політики, прагне применшити рівень ядерної небезпеки незалежно від її джерела.

Головною вимогою суспільства і через 30 років після Чорнобиля залишається одне – правда.

Правда про саму катастрофу – і поки вона не встановлена з абсолютною точністю, не можна просуватися вперед в атомній енергетиці без ризику повторень Катастрофи.

Правда про загиблих – тому що кожен з них заслуговує на вічну пам'ять за свій героїзм, що зберіг життя сотням мільйонів людей.

Правда про постраждалих – тому що всі вони потребують дорогої допомоги кожен день, а тридцять років тому вони просто не могли захиститися від смертельного опромінення, держава послала їх жертвувати здоров'ям і ризикувати життям, і вони не відмовилися поїхати в лігво радіоактивної смерті.

Правда про стан природи – тому що ми є її невід'ємною живою частиною. І якщо від радіації помирає природа – ми вмираємо разом з нею.

Правда потрібна всім – і не тільки сотням мільйонів опромінених, але всім нам – тим, що живуть разом з ними. Людство як біологічний вид абсолютно однакове.

Радіація має всеохоплюючий характер. Точно такий саме всепроникний характер має брехня. Радіація брехні, радіація замовчування після аварії на Чорнобильській АЕС вразила багато держав, в тому числі Росію. Вона принесла наслідки, які можна порівняти з самою аварією. Брехні не видно. І тим страшніший її вражаючий ефект.

Очищення від брехні – перша і головна умова подолання наслідків Чорнобильської Катастрофи.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.