10 грудня 2016, субота

Кремль загнав і себе, і Захід в глухий кут

коментувати
Путін хоче бути одним з ключових світових гравців, але також хоче, щоб вони поважали його право інтерпретувати міжнародні норми, як заманеться

У той час як міжнародний порядок руйнується, російська система персоналізованої влади – застарілий конструкт, який давно втратив здатність до модернізації, якимось чином примудряється триматися. У своїй боротьбі за виживання він прагне бути одночасно із Заходом, всередині Заходу і проти Заходу. Реінкарнувавшись після розвалу СРСР шляхом партнерства з ліберальними демократіями і імітуючи їх інституції, сьогодні Система перейшла до режиму стримування Заходу.

Чи готова Росія до конфронтації з західною цивілізацією? Навряд чи. Але чи можна тоді вважати російського лідера камікадзе? Путін не схожий на людину, схильну до суїциду. Він повинен розуміти, що повноцінна конфронтація із Заходом буде непосильним воєнним завданням для російської економіки, що слабшає. Куди більш важливим є той факт, що маргіналізована і ізольована від світу Росія більше не буде наддержавою; збереження статусу наддержави – головне, якщо не єдине досягнення Путіна в очах росіян. І з урахуванням інтересів російського класу рантьє, чий добробут залежить від інтеграції з Заходом, стає ясно, що нова холодна війна в плани РФ не входить.

Російська система, скоріше, намагається вижити в глобалізованому світі і «всередині» Заходу, але, на власних умовах. Кремль хоче отримати місце поряд з ключовими світовими гравцями, але також хоче, щоб вони поважали право Росії інтерпретувати міжнародні норми, як їй заманеться, і визнали за нею необхідність підтримувати свою легітимність всередині країни засобами антизахідної пропаганди.

Ви можете запитати: «А як же конфронтація через Україну?». Я вважаю, що Кремль не планував тривалого конфлікту через Україну, сподіваючись, що ліберальні демократії проковтнуть анексію Криму і все, що за нею послідує.

Повноцінна конфронтація із Заходом буде непосильним завданням для російського бюджету

Стосунки Путіна з Заходом протягом останніх 14 років, як і його особисте спілкування з європейськими лідерами, такими як Ширак, Берлусконі, Саркозі, Блер, Шредер і, нарешті, з президентом США Бараком Обамою, ймовірно, переконало його, що Захід трохи обурюватиметься, але в підсумку погодиться на умови РФ. Саме це повідомлення російська еліта постійно чула від своїх західних колег, схиблених на мантрі «давайте поступимось РФ».

У російському політичному лексиконі поступки – синонім слабкості. У своїй концепції міжнародної політики на 2013 рік Кремль заявив, що епоха Заходу підійшла до кінця: «здатність історичного заходу домінувати... звужується». Рішення Путіна захопити Крим, було засноване на впевненості, що про українську авантюру забудуть, як і про війну з Грузією, слідом за якою послідувало російсько-американське «перезавантаження».

Західні санкції у відповідь на війну в Україні, скоріше всього, виявилися шоком для Кремля, а сам Путін сприйняв те, що трапилося, як удар в спину. Російська еліта, чиї вуха були сповнені мантрами про поступки, промахнулася, розраховуючи, що Захід прийме нову реальність. Так що західні миротворці несуть як мінімум непряму відповідальність за дії Кремля.

Що ж щодо хуліганств Москви в останні два роки, включаючи загострення відносин з НАТО? Це цілком відповідає традиційному для російської політичної культури принципу «залицяння через тиск», іншими словами - посилення напруги заради того, щоб змусити об'єкт свого бажання вступити в діалог. Другі Мінські угоди – прекрасний приклад такого «залицяння через тиск».

Сирійська авантюра Москви тільки підкреслює цю тенденцію. Її мета – покласти край ізоляції Росії і допомогти Кремлю повернутися в світову мега-лігу: доля Асада, нафта і розклад сил на Близькому Сході – лише засоби для її досягнення. Час – ключовий фактор: те, що Європа поглинена власними проблемами, а президент США є «кульгавою качкою», відкриває для Москви вікно можливостей.

Бравада Кремля повинна переконати західних лідерів прийняти умови угоди. Угоди в Мінську, досягнуті за участю Меркель і Олланда, в яких Росія є одночасно і агресором, і модератором, створили у РФ враження, що Захід рано чи пізно погодиться на світопорядок, до якого вона прагне. Цей порядок передбачає, що кожен гравець трактує правила, як хоче; у ньому немає чітких меж між миром і війною, силою й законом, реальністю та імітацією, союзником і ворогом.

Цей світоустрій сподобався багатьом і на Заході – тим, хто сумує за нормативним догматизмом, або тим, хто звик до прагматичного підходу останніх десятиліть. Цей неоднозначний порядок – найкращі умови для того, щоб російський клас рантьє міг підтримувати свої зв'язки з «Лондонградом», але в той же час ізолювати російське суспільство від західних цінностей. Він також дозволив би російському режиму продовжувати антизахідну риторику, при цьому входячи до складу західних міжнародних організацій. Він також дозволив би РФ утримувати Захід, не отримуючи відповідних заходів, і розвалювати Захід зсередини. Який дивне винахід – мінімальні витрати і величезні вигоди! Холодна війна, навпаки, була дурною стратегією. Куди краще переконати ворога брати участь у вашому цивілізаційному проекті.

На шляху до реалізації цієї стратегії Росію чекають дві пастки. Перша – те, що пригасити полум'я мілітаризованого патріотизму непросто; необхідність підтримувати образ «обложеної фортеці» може перешкодити Кремлю укласти угоду із Заходом. Друга пастка, із західної точки зору, - це відома Пастка-22: будь-яка угода, яка дозволить Кремлю інтерпретувати правила за своїм бажанням, поставить під питання цінності Заходу. Але відмова від правочину може призвести до того, що російський слон почне громити західну посудну лавку. Ліберальні демократії навряд чи готові до зіткнення з ядерною державою.

Це глухий кут, і виходу я не бачу, принаймні, поки Захід продовжує захищати встановлений після Холодної війни статус-кво, якого більше не існує.

Переклад НВ

НВ володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Лілії Шевцової. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.