6 грудня 2016, вівторок

Хто закликає «зрозуміти Путіна»

коментувати
Слабість Заходу, криза в ЄС та відхід США «в окопи» посприяли зростанню авторитаризму в Росії. Але головну роль зіграли не вони

Як на Заході, так і в Росії в експертних групах переважають прагматики. Вони як і раніше монополізують дослідження в галузі міжнародних відносин та домінують у політичному дискурсі.

Прагматики однозначно тяжіють до раціоналізму: вони хочуть чітко розуміти реальність і прагнуть забезпечувати політиків практичними рекомендаціями. Такий підхід вимагає фокусування на чітко визначених критеріях, виражених в термінах інтересів, сили або і того, і іншого.

Спроби проаналізувати ситуацію у всьому її різноманітті, особливо з урахуванням морального аспекту, не тільки малюють суперечливу картину реальності; вони також ускладнюють складання рекомендацій для тих, хто займається прийняттям рішень. Тому чинники, через яку нормативісти опинялися на узбіччі міжнародної політики, одночасно формували попит на ідеї прагматиків. Серед цих ідей – віра в кінець ідеології і прихильність ідеї того, що політикам слід дотримуватися традиційних політичних механізмів. Більше того, прагматизм орієнтований на підтримку стабільності і статус-кво, які стали для Заходу пріоритетом.

Як Захід шукати компроміс з Кремлем, якщо той продовжує свою антизахідну риторику?

Тим не менш, є одна характеристика цієї школи аналітики, яка може поставити її апологетів в незручне становище. Західні прагматики нерідко повторюють меседжі своїх російських колег (а іноді і самого Кремля).

Давайте розглянемо принципи прагматиків і те, якою мірою вони допомагають нам зрозуміти процеси, що відбуваються за межами Росії. Всі вони упускають причинно-наслідковий зв'язок між зовнішньою політикою Кремля і політичними процесами всередині країни, а також характером політичного режиму. Це зрозуміло, тому що визнання такого зв'язку змусило б підняти і ряд питань. Приміром, як можна очікувати, що Захід піде на компроміс з Кремлем, якщо Кремль продовжує свою антизахідну риторику? Якщо такий зв'язок не визнавати, можна допускати, що зовнішня політика керується власною окремою логікою, тим самим даючи Захід можливість знайти спільні інтереси з Кремлем.

Насправді, сьогодні прагматики, мабуть, розуміють, що неможливо повністю відокремити міжнародні відносини від внутрішніх подій, тому вони говорять про те, як геополітика впливає на події всередині Росії. Вони стверджують, що зовнішні події, зокрема, розширення НАТО і неповага Заходу до Росії та її інтересів, призвели до посилення авторитаризму в країні і агресивності Кремля на світовій арені.

Зовнішній фактор дійсно зіграв роль у провокуванні конфлікту між РФ і Заходом і навіть мав незначний вплив на розвиток політичної ситуації в самій Росії. Тим не менш, його природа відрізняється від тієї, що описана прагматиками. Слабкість Заходу, дисфункціональність нинішньої моделі ліберальної демократії, криза в ЄС, відхід США в «окопи», готовність західних еліт до прийняття подвійних стандартів – все це додало до появи ідеї вакууму, який російська система намагалася заповнити. Тепер Кремль відкрито заявляє, що епоха Заходу закінчилася, і Росія повернулася в гру.

Заперечуючи зв'язок між зовнішньою політикою Кремля і подіями всередині країни, прагматики підтримують деідеологізацію зовнішньої політики. «Ідеологія перестала бути критерієм, визначаючим світопорядок», - стверджують прагматики, повторюючи слова російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова, який любить говорити про «звільнення від ідеологічних забобонів минулого». При цьому вони відмовляються від ідеологічного підходу до аналізу внутрішніх процесів, що дозволяє їм зберегти оптимістичний погляд на російський авторитаризм і навіть знайти в ньому деякі конструктивні елементи.

Прагматики вважають нормативний вимір пережитком Холодної війни. Її прихильників вони називають «холодними воїнами». Так Федір Лук'янов, головний редактор російського журналу Росія в міжнародних відносинах, висловив свою позицію: «Сучасні дискусії про цінності та інтереси відображають той факт, що дуже багато хто досі знаходяться під чарівністю «холодної війни». Коротенько, прагматики кажуть, що дискурс про цінності повертає нас до старого протистояння. Але потрібно пам'ятати, що відносини Росії із Заходом погіршилися саме тоді, коли Захід відмовився від підходу, заснованого на цінностях. Більш того, прирівнювання ціннісного дискурсу до повернення до Холодної війни передбачає визнання факту, що цінності російської системи і ліберальних демократій несумісні. І, якщо вони несумісні, як можуть прагматики сподіватися на конструктивний діалог між цими системами?

Якщо ми й справді живемо в еру деідеологізації, як вірять прагматики, то що формує основу їх прогнозів і стратегічного бачення? І що замінює норми прагматикам? «Загальний інтерес» був одним з таких замінників. Цей підхід домінував у 1990-х, коли не тільки Захід, але і частина російських еліт вірили, що Росію можна інтегрувати в співтовариство ліберальних демократій. Коли стало ясно, що Росія рухається у протилежному напрямку, прагматики наполягали, що це не суперечить інтересам Заходу.

Коли прихильники теорії «спільних інтересів» з часом зрозуміли, що сторони по-різному розуміли свої інтереси, в яких очікувався серйозний збіг інтересів (зокрема, у сферах ядерного роззброєння та боротьби з тероризмом), вони були змушені шукати інші способи виправдати свій прагматизм. Тим не менш, багато хто з них як і раніше вірять, що у Москви і Заходу є спільні інтереси, просто самі сторони цього не розуміють.

Продовження колонки Лілії Шевцової буде опубліковано в розділі «Погляди». Слідкуйте за оновленнями.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Лілії Шевцової. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.