4 грудня 2016, неділя

Воєнне пекло Росії

коментувати
Від ейфорії з нагоди олімпійських перемог до загибелі російського льотчика, збитого літаком НАТО, не пройшло і двох років

Майже два роки тому, в олімпійському, але ще докримському лютому 2014 року я писав (в статті "Путін і дівчинка на ковзанах") про синдром розриву душі - між почуттям належності до Батьківщини і розумінням злочинності держави, яка цією Батьківщиною заволоділа. З'їв потім тонну лайна за згадування в цьому зв'язку берлінської Олімпіади 1936 року.

Гітлерівська анексія Судетів, між тим, сталася за два роки після тієї Олімпіади. Путінська анексія Криму - за два тижні після моєї статті. Що, власне, і пояснило для мене, заднім числом, державну лють з мого приводу: я випадково влучив у нерв набагато сильніше, ніж припускав.

І ось сьогодні, коли Росія маршовим кроком спускається у воєнне пекло, - спускається передвіщеним і по-своєму невідворотним маршрутом (який почався саме анексією Криму), - я знову пишу про цей розрив душі між Батьківщиною і державою. Розрив, на жаль, набагато болючіший, ніж у випадку з дівчинкою на ковзанах.

Бо є авантюрист у Кремлі, що загнав себе в кут і давно стурбований лише самозбереженням (політичним, та вже й біологічним, мабуть), - і є Росія. Публічне міжнародне опущення воєнного авантюриста повинно було статися так чи інакше. (І, зауважимо в дужках, що це правильно). Але ось публічна, холодно розрахована і показана на весь світ загибель російського пілота і полон його товариша, - сприймаються нами вже як національне приниження, чи не так?

І це почуття в душі - воно ж зовсім не про Путіна.

"Путін" дорівнює "Росія" - нескладне рівняння, зійде для оруелівських пролів

Як минулого, радісного, олімпійського разу, так і цього, воєнного, трагічного, Путін і його набила руку в вульгарності адміністрація легко зліплять все це в одну останкінський грудку, щоб збудити піддослідних росіян ненавистю до Заходу (як в лютому 2014-го порушували їх щастям сочінського єднання навколо адміністрації).

Немає сумнівів у тому, що у них вийде використовувати больовий шок нації в своїх політичних цілях; не вперше. Електорату увіллють в голову - вже влили! - необхідність згуртування перед обличчям виклику.

"Путін" дорівнює "Росія" - нескладне рівняння, зійде для оруелівських пролів. Та й до чого винаходити велосипед? "Одна країна - одна нація..." Ну, ви пам'ятаєте.

Щасливі ті, в кого все просто. По-своєму, звичайно, але щасливі: цілісністю відчуттів. Але що робити тим, хто відрізняє Батьківщину від адміністрації?

Розрив душі. Знову розрив душі.

Ось тільки еволюція приводів вражає: від ейфорії з нагоди олімпійських перемог - до загибелі російського льотчика, збитого літаком НАТО. Двох років не минуло, до речі. І якщо вам здається, що ці дві точки в новітній російській історії ніяк не пов'язані між собою, - мої вам вітання.

Текст публікується з дозволу автора.

Оригінал

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.