9 грудня 2016, п'ятниця

Острів невезіння. Що відбувається з росіянами за кордоном

коментувати
"Остров невезения" в океане есть. Весь покрытый зеленью, абсолютно весь. Там живут несчастные люди москали. На лицо ужасные. Добрые внутри?

Сьогодні я знову про свій улюблений Пхукет і вихідців з Московії, що живуть там. Які тільки страшні історії не відбуваються з ними, якщо вірити записам у "Єдиній довідковій на Пхукеті". Одна моя знайома, що подивилася цю спільнота "москалів" в Таїланді, назвала її "Балашиха-форум" - хамський стиль і загальна схожість з аналогічними російськими інтернет-"смітниками". "Московитів", за їхніми розповідями, в Таїланді постійно б'ють, знущаються над ними, крадуть байки, влаштовують "автопідстави", віднімають сумочки і гаманці, обманюють-обраховують, ставляться зневажливо, насміхаються.

Ось свіжа історія, одна з багатьох:

Гуляли двоє дівчат з Росії навколо озера на Кату в центрі острова, під'їжджає до них "банда тайських підлітків-тінейджерів" на мотобайках, та як давай виривати сумочку в однієї з них, та як давай їх бити, дівчатка ледве врятувалися!

І загальний стиль коментів до цього посту праведно-обурений: не люблять тайці "нас росіян" і ніяка це не "країна усмішок", рівень злочинності у них зашкалює, дуже небезпечно тут, тайці взагалі негідники, "звірята", "тварини" і так далі і тому подібне.

Зомбована свідомість "росіян" випромінює такі потужні негативні флюїди, що вся нечисть до них відразу ж притягається

Думаю, ми просто у різних світах з "московитами" живемо. Я день і ніч їжджу по Пхукеті на байку, забираюсь в найвіддаленіші куточки острова, кидаю свій транспортний засіб, не дивлячись, де хочу. Моє улюблене заняття ввечері або вночі на Равайях, що стали рідними: залізти в якусь глухомань, не замислюючись залишити байк і гуляти-насолоджуватися океанським бризом і тропічними ароматами. Або валяться на безлюдному пляжі, дивлячись на зірки. Або заїхати в абсолютно тайський район, де не зустрінеш жодного іноземця, і бродити по "сойкам", спостерігати місцеве життя. Або потусити на Бангла Роуд на Патонгу, викурити трубочку біля поліцейської дільниці на прощання і махнути дальньою нічною "верхньою" дорогою до себе на південь острова.

При цьому, гаразд, я зараз не п'ю. Але було ж час, коли пив, і пив багато, дозволяв собі зайвого - і жодного разу за п'ять років жодного надзвичайного випадку з місцевими жителями, жодного інциденту.

Десь близько місяця тому я познайомився на Найхарн Біч з хлопцем із Санкт-Петербурга - муайтай-бійцем, які приїхали на Пхукет позайматися своїм улюбленим видом спорту. Хлопець-то непоганий (потім ми з ним подружилися), підійшов, питає по-англійськи: "Я перший раз на Пхукеті, чи не постережете ви мій рюкзак, поки я сходжу скупаюся?" Я відповідаю (а "наших" відразу видно, хоч вони і намагаються зображати з себе "американців"): "Так можна і російською. Звичайно, залишайте ваші речі, я догляну за ними! Welcome!". А сам думаю: "Що він так за свій рюкзак турбується? Може у нього там речі які цінні? Які все-таки ці "москалі" полохливі".

Повертається боєць з океану, нахвалює водичку і цікавиться: "А кажуть, у вас тут небезпечно? Тайці всі крадуть, обманюють і обраховують? Почитав я перед від'їздом інтернет. Жах пишуть".

Розповів я йому про Таїланд і про Пхукет. А хлопець тямущий і живий, потім ми з ним ще зустрічалися, каже: "Закохався я в острів з першого погляду, тепер тільки сюди буду їздити. Нафіг взагалі я в Іспанію п'ятнадцять разів літав? Тепер - тільки Таїланд. Якщо б ще не злочинність тут, взагалі б було добре".

Розповів я йому і про культуру та історію острова. Мимохідь торкнувся американців, які і відкрили, загалом-то, ці місця для туристів. І відразу, хоч хлопець жвавий і добрий, я відчув настороженість з його боку. "Ага. Зрозуміло. У вас же і американські військові бази тут є?" - каже з таким розуміючим прищуром. І в погляді його відразу багато промайнуло - і можлива вербування з боку "амерів", а може бути і з моєю. Хто мене знає?

Ось що це, скажіть, зомбоящик так діє на мізки "росіян"?!

Міркував я про це вчора, повертаючись в 12 годин ночі з київської Дарниці від приятеля. Йду швидким кроком до метро через закритий вночі величезний речовий ринок, навколо ні душі, поспішаю на останній поїзд, в навушниках гуркоче "Лу Рід". Згадую листи мені з Московії і питання: "А у вас там в Києві не небезпечно?". Думаю, було б небезпечно, такого "ботана", як я, завалити тут не вартувало б великих зусиль. Але ніколи зі мною в Києві нічого не відбувалося, жодного разу: ні до війни, ні зараз. Але з ними ж, "москалями", постійно відбувається щось погане, вони ж не вигадують свої історії?

Ні, не вигадують. І ось до якого висновку я прийшов у своїх думках:

"Подібне прагне до подібного. Погане завжди притягує тільки погане. Зомбована свідомість "росіян" випромінює такі потужні негативні флюїди, що вся нечисть, а вона є всюди, до них відразу ж притягається. І в тому ж Таїланді "московити" адже не приховують свого ставлення до тайців. Для них вони "звірята", "мавпи", "тварини". Тайці і відповідають їм у відповідь подібним ставленням".

Будьте добрішими! І люди самі до вас потягнуться з добром.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.