5 грудня 2016, понеділок

Фатальна георгіївська стрічка

коментувати
За символом «русского мира» тягнеться трагічна історія. І справа не в клапті матерії, а в умах людей, які чіпляють на себе цю стрічку

У Москві вбито керівника харківського Оплота Євгена Жиліна, одного з головних носіїв помаранчево-чорної стрічки, яку в Росії прийнято називати георгіївською. Ну, справа така, всім властиво вплутуватися в сумнівні історії, і не завжди з них вдається легко вийти. А за злі думки навіть про таких людей, як Жилін, коли вони ось так у 40 років гинуть, стає соромно.

Але зараз мені вкотре подумалося про помаранчево-чорний символ «русского мира». Якась за ним тягнеться трагічна історія. І справа, звичайно, не в клапті матерії, а в умах людей, які її на себе чіпляють.

На початку минулого століття нею активно почали користуватися чорносотенці, які назвалися «істинно російськими людьми». А істерія в них тоді була не гірше нинішньої. З однією лише різницею: зараз носії помаранчево-чорних стрічок поклоняються Путіну, а тоді імператору Миколі II. Сама думка про парламент викликала агресію. Коли в кінці 1906 року британські законодавці зібралися відвідати російських колег (хоча першу Думу до того моменту було розпущено), «істинні росіяни», здавалося, зійшли з розуму. Вони штурмували уряд з вимогою не приймати британців. Деякі активісти намагалися навіть додзвонитися в Лондон королю Едуарду і висловити обурення з приводу можливого візиту. І це незважаючи на те, що британський парламент затвердив нечувану за тих часів позику Росії в 89,325 млн фунтів стерлінгів. Після розгрому у війні з Японією ці гроші просто врятували країну від дефолту.

На початку жовтня 1906 року в Києві пройшов третій з'їзд руських людей, на який не пустили журналістів, не кажучи вже про фотографів. Знімати не дозволили навіть на вулиці, «щоб знімки не потрапили в руки крамольників». Яких крамольників?

Знову «цар» думає, що народ його любить і всім задоволений. Знову «своїх не кидаємо»

Напередодні з'їзду в Київській опері давали Життя за царя Михайла Глінки. Газета Киевлянин писала, що під час вистави публіка 12 разів виконала гімн Боже, царя храни.

Здавалося б, що поганого в патріотизмі? Якщо б у цьому випадку, за словами Семюеля Джонсона, він не був «останнім притулком негідників». Особливо проявив себе в цьому сенсі Олексій Коновніцин. Спершу в нього не склалася кар'єра предводителя дворянства Васильківського повіту – просто прокрався. В Одесі він отримав посаду керівника пральні в Товаристві пароплавства і торгівлі. Незабаром згадав, що він граф, зійшовся з командувачем Одеським військовим округом, разом стали проповідувати монархічні ідеї, створивши Союз російського народу. Його члени почепили помаранчево-чорні стрічки і почали громити єврейські магазини. Незабаром послідовників Коновніцина набралося 400 тис. по всій імперії.

У деякому сенсі вони і посприяли її розвалу. У царя під постійні заздоровні та гімни складалося враження, що народ його любить і всім задоволений. Реформи проводилися слабо, а на ліворадикалів влада часто стала дивитися крізь пальці. «Істинні росіяни» підняли нову хвилю панславізму. Постійно звучали ідеї необхідності стати захисниками всіх православних народів. А саме це стало приводом до вступу Росії у війну, що стала Першою світовою. Вона і поклала кінець імперії.

Ситуація багато в чому нагадує путінську Росію. Знову «цар» думає, що народ його любить і всім задоволений. Знову «своїх не кидаємо». І знову майорять помаранчево-чорні стрічки, про погану славу яких чомусь забули.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.