19 серпня 2017, субота

Громадянський конфлікт чи війна з Росією?

коментувати
Лише пряме російське вторгнення врятувало нас від громадянської війни

Часто чуєш: так що у нас, громадянський конфлікт чи війна з Росією?

На момент початку Майдану 2013-14 років Україна була розділеним суспільством (divided society), в якому лінії розламу активно експлуатувалися політичними маніпулятивними елітами з метою отримання максимальної підтримки свого електорату на виборах. Головною лінією розламу була ідентичність, а точніше протистояння радянської та української ідентичності (колективні міфи, мова, історичний наратив, публічний простір тощо). Електоральні мапи виборів 2004, 2006, 2010 та 2012 років зафіксували цю лінію як протистояння між помаранчевим та синьо-білим електоратом. І здавалося, ця лінія утвердиться остаточно. Тим більш, що в її зміцнення вкладалися чималі ресурси.

Важливо зазначити: не лише українське суспільство має болісні лінії розламу і є розділеним, і зовсім необов’язково звідси витікає, що таке суспільство приречене на насильницький конфлікт. Український політичний клас за 23 роки незалежності сформував певну культуру досягнення компромісних рішень, які дозволяли країні розвиватися, еволюціонувати і уникати проявів відкритого насильства. Зворотною стороною такої культури була нерішучість у реформах, формування олігархічного консенсусу, формування суспільства обмеженого доступу до ресурсів і інші негаразди, проти яких, зрештою, українське суспільство вперше повстало під час акції «Україна без Кучми» та Помаранчевої революції.

Якщо політичний клас приймав рішення через компроміси, то населення переважно займало позицію уникнення конфлікту (avoidance). І часто ми плутали, та й продовжуємо плутати, байдужість з толерантністю. Як я вже сказав, енергії цих ліній розламу не вистачало для насильства.

Часто ми плутали, та й продовжуємо плутати, байдужість з толерантністю

Янукович зламав існуючий олігархічний консенсус всередині політичного класу, різко обмежив доступ до ресурсів інших конкуруючих груп через монополізацію та поставив на межу екзистенційної загрози українську ідентичність, відмовившись від євроінтеграції. Поле для досягнення компромісу різко звузилося, але перехід до насильства відбувся не одразу, а лише після того як були прийняті закони 16 січня - квиток-запрошення до війни. Власне ця дата і є початком насильницького внутрішнього громадянського конфлікту.

Характерною особливістю стало те, що існуючий соціальний порядок (писані та неписані правила взаємодії всередині політичного класу) був підірваний, а подальші події – розширення насильства на регіони, залучення до протистояння великої кількості людей, мобілізації прихильників, зокрема й через перебільшення страхів і загроз, призвело до того, що суспільство швидко опинилося у стані насильницького громадянського конфлікту. Через ефект присутності, який забезпечували телебачення та соціальні мережі, ми потрапили у пастку ескалації. Масове, надмірне застосування насильства владою 18-21 лютого 2014 року призвело до падіння старого соціального порядку (власне відбулася революція), яка активізувала контрреволюційні сили при активній зовнішній підтримці. Як влучно каже Олександр Пасхавер, контрреволюція та інтервенція - це справжній знак якості революції.

Не уявляю собі, як могли б далі розгортатися події, якби не російське вторгнення. Припускаю, що через короткий період часу після революції ми могли б отримати справжню громадянську війну на значно більшій території, ніж та, яка зараз є зоною АТО. Останні свідчення щодо планів Суркова в Криму у січні 2014 року і початкових планів так званої «русской весны» дають підстави стверджувати, що у разі їх реалізації ми б реально отримали громадянський конфлікт. Тим більш, що сектор безпеки у державі на лютий 2014 року був майже повністю деактивований і демотивований.

Лише пряме російське вторгнення врятувало нас від громадянської війни, але певні елементи громадянської війни у вигляді активної колаборації контрреволюційних груп, носіїв російсько-радянської ідентичності, ми таки маємо. Особливо це помітно на сході. Тому і виникає постійно відчуття дуальності та двозначності. Але чим далі, тим менш актуальним стає громадянський конфлікт, і більш актуальним - міждержавний.

P.S. На додаток: головне завдання росіян зараз - знову перевести конфлікт у громадянський.

Текст опубліковано з дозволу автора

Оригінал

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.