18 сiчня 2017, середа

Час змін

коментувати
Здатність до швидкого відновлення практично після будь-яких потрясінь — відмітна риса сучасної історії США

1997 року я залишив свою домівку в Сполучених Штатах, щоб тимчасово попрацювати в Східній Європі. Планував провести там не більше півроку, але затримався на 15 років, поживши в Польщі, Україні, Росії та Туреччині. Масштаб змін за цей час — як у США, так і Східній Європі — вражає.

Коли я їхав, моя країна була на підйомі. За часів адміністрації Білла Клінтона ми знову знайшли впевненість у завтрашньому дні: частково завдяки економічному буму і розвитку технологій, частково — завдяки відносно новому статусу супердержави. У всьому світі захоплювалися Америкою — не тільки нашим успіхом, але і, здавалося, неймовірною здатністю адаптуватися до змін.

Відтоді ми пережили найстрашнішу в історії терористичну атаку, найважчу економічну кризу з часів Великої депресії, а також дві жахливі війни. Нинішня президентська кампанія випнула наші найгірші расистські та ксенофобські інстинкти. Але це лише нагадало: ми — не тільки країна, яка здійснила висадку на Місяць, але і країна рабства, законів Джима Кроу і тисяч інших гріхів. Багато в чому ми — яскравий приклад найкращого і найгіршого, на що здатне людство.

Однак, дивлячись на сьогоднішню Америку, я залишаюся оптимістом. Повернувшись у 2011 році додому, я був вражений здатності цієї країни відновлюватися. США скрізь в авангарді — всюди соціальні, економічні й технологічні нововведення.

Ми завжди залишалися відкритими

Ми не тільки двічі поспіль обирали чорношкірого президента, але і в перших лавах захищали права ЛГБТ-спільнот і стурбовані погрозами зміни клімату. Ми рекапіталізували нашу фінансову систему швидше, ніж хто‑небудь чекав, і видерлися з тривалого спаду у виробництві. Ми лідируємо практично у всіх передових технологіях — від медицини до IT.

Соціальні, економічні та технологічні зміни — три стовпи успіху Америки. Так, зміни в кожному з них часто ведуть до конфліктів, оголюючи нашу темну сторону, але разом три стовпи створюють виняткове суспільство. У чому і полягає унікальність моєї країни.

Щоб зрозуміти, як це працює, пропоную повернутися в 1930 рік до непримітної на перший погляд події, коли Авраам Флекснер, головний експерт в освіті тих часів, отримав від сім'ї Бамбергер грант на створення нового науково-дослідного інституту. У ньому не було ні аудиторій, ні лабораторій, але саме він зібрав найбільші уми, чий геній відчував себе там вільно. Мова йде про інститут перспективних досліджень.

Так збіглося, що саме тоді Альберт Ейнштейн перебував у Калтеху, і Флекснер вирушив до знаменитого фізика поцікавитися, кого б той порекомендував запросити в новий інститут. Флекснер прийшов у потрібний момент. У Німеччині наростала ворожість стосовно Ейнштейна та його "єврейської фізики". Група арійських вчених якраз опублікувала книгу з обвинуваченнями на його адресу. Переслідування, які почастішали, переконали його, що настав час покинути Європу і приєднатися до інституту, шо створюється.

Приїзд Ейнштейна залучив інших вчених. Впливовий німецький математик і фізик-теоретик Герман Вейль з дружиною-єврейкою приїхали в 1933 році. Їхній приклад наслідував і угорський математик єврейського походження Джон фон Нейман.

А 1935 року прибув швейцарський фізик-теоретик Вольфганг Паулі. З часом США зібрали найбільшу колекцію талантів. У 1939 році з Ейнштейном зустрівся інший емігрант, Лео Сілард, який брав участь в розробці ідеї ланцюгової ядерної реакції (тоді стало зрозуміло, що цей процес може бути використаний для створення бомби небаченої сили). Разом з іншими вченими-угорцями, Юджином Вігнером і Едвардом Теллером, вони написали листа президенту Рузвельту.

Глава держави наказав вивчити ідею і дійшов висновку, що потрібно діяти. Тоді ж на горизонті з'явився інженер з Массачусетського технологічного інституту на ім'я Венівар Буш.
Він став ідейним натхненником створення Бюро наукових досліджень і розвитку (БНДР), метою якого було привернути нові таланти Америки для проведення наукових досліджень. Крім Манхеттенського проекту, який створив атомну бомбу, БНДР розробив цілу низку інших інновацій, включно з радіовибухачем і радаром. По закінченні війни президент Рузвельт попросив Буша написати доповідь про те, як у майбутньому організувати процес фінансування науки.

1945 року в доповіді Наука — нескінченний фронтир було зроблено пропозицію створити урядове агентство для розподілу бюджетних коштів на базові дослідження. Як і БНДР, ця нова система фінансування зіграла важливу роль у майбутньому технологічному лідерстві Америки.

За роки, проведені за кордоном, я завжди дивувався тому, що світ водночас зачарований і нашими досягненнями, і майже комічною дурістю. Але при цьому важливо зрозуміти: ми завжди залишалися відкритими, перетворившись на своєрідний маяк для нових людей та нових ідей. Це своєю чергою дало можливість долати проблеми і починати все заново.

Колонку опубліковано в журналі Новое Время від 8 липня 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонено

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.