7 грудня 2016, середа

Донбаський розлом

коментувати
Якщо уніфікувати, то в історії з Донбасом є три можливих сценарії

Перший – ми повертаємо його силою зброї, в'їжджаючи в окуповані проросійськими терористами міста на танках. Другий – захищаємося від цих територій стіною з колючим дротом. Третій – пошук компромісу в мирній площині, з виборами й іншими пунктами, прописаними в мінських угодах.

Але проблема полягає в тому, що станом на сьогодні жоден з цих сценаріїв не є реалізованим. Силове вирішення «донбаського питання» автоматично включає в конфлікт Росію, причому не в тіньовій, а у відкритій формі. Не підтримають його і наші західні партнери, які банально бояться бути втягнутими в будь-яку ескалацію. До того ж, є серйозні питання щодо мотивації і поведінки наших союзників. Те, що США має на меті якщо не завалити, то максимального послабити російського ведмедя за допомогою санкцій – зрозуміло. Питання тільки в ролі України – партнер вона або інструмент для досягнення мети. Якщо партнер – то чому допомога воюючій країні настільки, м'яко кажучи, дозована. А якщо інструмент, то і наше ставлення до ситуації має бути трохи цинічнішим, у дусі «увечері гроші – вранці стільці».

Варіант не визнавати окупацію де-юре, але визнати де-факто, відокремивши окуповані території від нормальної України псевдокордоном зі стіною і колючим дротом, є самовбивчим для влади. Політиків, які озвучують такий варіант, моментально назвуть пораженцями з усіма очевидними електоральними висновками.

До точки кипіння, можливо, ще й далеко, але в майбутньому кришку зірвати може

Нарешті, «мінський» варіант з проведенням місцевих виборів банально не пролазить крізь сито громадського запиту через величезну кількість компромісів. Важко назвати співгромадянином того, хто вчора дивився на тебе крізь приціл автомата. І питання вже не в тому, робив він це ідейно, за гроші чи просто від нестачі в голові сірої речовини. Без гарантій безпеки ніхто з того боку автомат на землю не покладе. Але таких гарантій не хочуть давати вже українці, ті, хто втратив на цій війні своїх батьків і синів. Тому кожен, хто навіть в обережних категоріях хоча би спробує говорити про взаємне прощення, негайно піддається глобальному остракізму.

Тим часом, відсутність зрушень у донбаському процесі несе купу нинішніх і купу гіпотетичних проблем. По-перше, війна – це дорого, а для такої економіки, як українська – гіпердорого. По-друге, в країні працює принцип «війна все спише», в чорну діру якого падають і непроведені реформи, і розпил бюджетних грошей, і дивні законопроекти. По-третє, кожен день протистояння тільки розширює провал між окупованими територіями і рештою україни. Там з'явилася хоч і карикатурна, але влада, яка вибудувала свою вертикаль. Там з кожним днем збільшується кількість тих, хто втратив родичів на війні з «ненависними укропами». Там просто відвикають від думки зараховувати себе до громадян України.

Але найбільший ризик – у розриві українців, де є і прихильники силового вирішення ситуації, і хочуть відгородитися від проблеми стіною, і ті, хто ратує за «мир-дружбу-жуйку». Донбаське питання розпалює і без того не дуже толерантне суспільство. До точки кипіння, можливо, ще й далеко, але в майбутньому кришку зірвати може. Адже відсутність визначеності породжує сумбур і сум'яття. А ті, своєю чергою, можуть вимагати «вуличного» виходу.

Висновки прості. Реінтеграція окупованих територій – це проект, що вимагає величезних інтелектуальних зусиль, тому що простих і очевидних рішень просто немає. Також це привід зняти рожеві окуляри надій на союзників і почати вибудовувати з ними більш прагматичні відносини: не можете дати летальну зброю - тоді хоча б закрийте «бюджет війни». Це виклик роботи з громадською думкою, де різні аудиторії вимагають взаємовиключних речей. Це розмова про нашу готовність до компромісів – на крові, на території або на принципах.

А поки політики шукають відповідь, вся надія – на армію. Яка щодня робить усе для того, щоб у нас був компроміс переможця, а не переможеного. Щоб ми вибирали те, що вигідно нам. І яка просто виграє час для всієї країни.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.