23 серпня 2017, середа

Час ставати сильними

коментувати
Лепет просящого повинен змінитися розмовою партнера

Давайте начистоту. Надії на величезну допомогу Заходу виявилися ілюзорними. За три останніх роки ми не отримали ні дощу з грошей, ні зброї, ні технологій. Переважно допомога нам обмежилася добрим словом із секції «демократичні цінності», де особливо показовим виявився кейс з російським телеканалом «Дождь». Обурившись відключенням каналу в Україні (цілком, до речі, законним), вся ця орава правозахисних та інших організацій жодного разу не обурилася відсутністю, наприклад, українських каналів в Криму (який, до речі, за міжнародним правом наш).

Звичайно, проти Росії ввели санкції, які, нам би дуже хотілося вірити, працюють. Але проблема в тому, що це інструмент ослаблення Росії, а не підтримки України. Її, підтримки, реально немає. Гаразд, винесемо за дужки греків, але навіть порівняно з іншими європейськими країнами, переживавшими економічно важкі часи, нам дали рівно половину від «нічого». Також у нас не з'явилося «Джавелінів», навіть тим чарівним чином, яким колись з'явилися у моджахедів «стінгери», що збивали радянську повітряну техніку в Афганістані.

До того ж, є відчуття, що санкції теж стали певним ерзацом «глибокого занепокоєння». Але оскільки турбота формально вже була виявлена, то непогано було б їх і скасувати. Шановні люди, які в умовній Німеччині або Франції втрачають гроші, втомилися спостерігати за тим, як інші, не менш шановані люди, ці гроші заробляють. Адже зачистка ринків від російських товарів не викликала вакууму – порожнеча практично відразу ж була заповнена різного роду зубастими конкурентами.

Ми не отримали ні дощу з грошей, ні зброї, ні технологій

До речі, шановні люди з поважних країн роблять все, щоб їх особистими санкціями не скористалася Україна. Здавалося б – наші технології, ринки збуту близькі до російських, бери і заробляй. Але ось прекрасне вітчизняне підприємство «Зоря-Машпроект», яке виробляє хороші турбіни, намагаючись компенсувати втрату російського ринку, виходить на ринки Азії, де зустрічає неабияку конкуренцію з боку американців і німців. І конкуренція ця дуже далека від «демократичних принципів в дусі добросусідства».

Ми слабкі, і це наша головна проблема. Тому що зі слабкими ніхто не рахується. Слабкому можна допомагати, його можна жаліти. Його навіть можна захищати, поки є час і натхнення. Але ніхто і ніколи не буде слабкого поважати.

Саме в слабкості причина того, що МВФ в переговорах з Україною веде себе як начальник, а не як партнер. Слабкість України дозволила Польщі роздути з тліючого вугілля історичних образ пожежу публічних претензій. І ось вже перші особи польської держави в розмовах з нашими політиками дозволяють собі гонорово заявляти, що «з Бандерою України в Європі не буде». Наша слабкість стає причиною звичайного мародерства на ґрунті технологій. Вже сьогодні Азербайджан хоче сам, але за наш інтелектуальний рахунок «підняти» власне авіабудування. А Китай пішов ще далі, отримавши майже задарма останнім часом цілий пул технологій, у тому числі двигунобудування. Ця наша слабкість породила результати референдуму в Нідерландах і розмови про ревізію Асоціації з ЄС. Не найприємніша епопея з безвізом – теж наслідок нашої слабкості і безпорадності.

Що робити? По-перше, перестати морщити обличчя і визнати проблему. Наявність критичного мислення по відношенню до себе і своїх вчинків – вкрай важлива частина для країни та її істеблішменту. Особливо для істеблішменту, де кожен безпринципний, який пробився наверх, чомусь вважає себе найрозумнішим. Друга умова – змінити риторику. Лепет просящого повинен змінитися розмовою партнера: «ми розуміємо, що вам потрібно це, але нам потрібно щось взамін». Переговори прекрасні тим, що в них можна домовлятися. Зрештою, найбанальніша річ – реформи і боротьба з корупцією повинні бути методом виживання держави, а не інструментом підлабузництва МВФ в надії отримати черговий транш.

Швидше за все нас, Україну, чекають роки гордої бідності. Навіть якщо економіка почне зростати найударнішими в світі темпами, мине багато часу, щоб наздогнати ту ж Польщу. Але це не повинно перешкодити нам стати сильними. Швидше навпаки, це повинно нас загартувати, перетворивши ідею сильної України в національну. Сильна держава, сильна економіка, сильна армія, сильне громадянське суспільство. Це ті цінності, які повинні гріти кожного з нас. Тому що слабких ніхто не поважає. Поважають сильних.

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.