9 грудня 2016, п'ятниця

Посадити корупціонерів: місія здійсненна?

коментувати
Займаючись ловом гвинтиків в масштабних корупційних схемах, самі схеми не викорінити – треба братися за тих, хто їх ініціює

Проблема тотальної корупції абсолютно на всіх рівнях влади є однією з найболючіших для України сьогодні.

Думаю, після другого Майдану у всіх була щира надія на те, що це ганебне й образливе явище буде викреслено з життя українців. Здавалося, нові умови незворотно приведуть до нової реальності. Однак з часом стало зрозуміло, що активно використовуване новою владою гасло безкомпромісної боротьби з корупцією та нульової до неї толерантності більше схоже на профанацію, ніж справжні наміри. На жаль, я переконався в цьому на власному досвіді, трохи більше року обіймаючи посаду заступника Генерального прокурора України.

Безумовно, однією з головних причин провалу на цьому шляху є повна відсутність системного підходу до будівництва сучасних інститутів. Це не дивно, оскільки за десятиліття закостенілій бюрократії в Україні ще раз пощастило: Майдан привів до зміни влади, але не змінив її суть. В результаті ми знову отримали перестановку одних і тих самих фігур на шаховій дошці. У влади знову виявилися яскраві представники синтезу залишків «совка» під солодким соусом корупції. Корупція процвітає і всередині самих правоохоронних органів, у прокуратурі та судах насамперед. Поки чиновники всіх рівнів будуть відчувати безкарність, поки їх реально не почнуть саджати, очистити систему не вдасться. Зараз ми бачимо лише справи, порушені проти «неугодних» нинішній еліті – затримують тільки тих, кого «дозволили» або «замовили» наближені до влади люди, і то тимчасово. Часто це використовується як інструмент політичних торгів, що тільки поглиблює ситуацію.

На чолі майже будь-якого державного інституту в Україні на будь-якому рівні влади, а особливо у правоохоронних органах, знаходяться мультимільйонери, що за визначенням не сумісно з компетентним радикалізмом, якого гостро потребує Україна.

Ми бачили безліч прикладів гучних публічних викриттів і затримань, однак, за підсумком вони не призвели до конкретних результатів. Так, за останній рік жоден з вищих чиновників не був притягнутий до відповідальності за корупційними статтями про привласнення і розтрату держмайна, зловживання владою або хабарництво. Якщо говорити загалом, то приклади реального покарання за корупційні злочини – вкрай рідкісна практика в сьогоднішній Україні.

У влади знову виявилися яскраві представники синтезу залишків «совка» під солодким соусом корупції

Ще гірша справа, коли мова заходить про так званих топ-корупціонерів. Ми так і не стали свідками хоча б одного показового випадку конфіскації їх активів – ні українських, ні зарубіжних.

Цілком закономірно виникає запитання – чи можливо зрушити процес з мертвої точки? Що потрібно зробити, щоб правоохоронний механізм швидко запрацював злагоджено, ефективно, в інтересах та на користь громадян України?

На мою думку, необхідні кроки цілком очевидні. Вони були не раз озвучені і мною особисто, і іншими експертами, але, на жаль, поки не отримали політичного благословення від вищого керівництва країни:

1. Очистити систему прокуратури

Починати потрібно з самого високого рівня – Генеральної прокуратури, яка задає тон роботі системи в цілому. Призначення на керівні посади на всіх рівнях має стати результатом публічного конкурсу, де кандидати представлятимуть своє бачення реформування та оптимізації роботи системи, і надалі відповідати за кожен день своєї роботи, покроково розписаний. Доцільно також віддати проведення цього конкурсу в руки міжнародної ради прокурорів, що складається з американських, європейських, канадських прокурорів. При цьому всю політичну відповідальність за реформу повинен взяти на себе президент України. Якщо запропонований ним генпрокурор не справляється з поставленими завданнями, він зобов'язаний змінювати виконавця.

Також важливо розуміти, що ключовим моментом для залучення компетентних чесних співробітників є гідна заробітна плата, а також бонусна преміальна система. Постійна демонстрація прокуратурою успішних прикладів розслідування кримінальних справ, чіткого і агресивного антикорупційного порядку денного, державна скарбниця, яка щодня наповнюється мільйонами в результаті успішної роботи прокуратури, відновлення справедливості може різко збільшити довіру суспільства до працівників всієї системи. Тільки тоді у викладачів, лікарів та інших працівників соціальної сфери не буде виникати протесту проти високої заробітної плати прокурорів. Почати підвищувати її, хоч і не дуже суттєво, можна навіть у рамках існуючого бюджету, якщо продовжити активну роботу щодо оптимізації чисельності прокурорських працівників, яку розпочала ще моя команда, а вивільнені в результаті цього ресурси спрямувати на збільшення фінансової мотивації співробітників.

2. Зняти чесний бізнес з корупційного гачка

У прокуратурі лежать томи «сплячих» кримінальних справ, відкритих за зовсім незначними приводами. Вони дамокловим мечем висять над бізнесом. Потрібно якомога швидше скасувати таку практику і просто закрити всі господарські справи, за якими останні три місяці не проводилося ніяких слідчих дій. Це буде позитивним сигналом для існуючих і майбутніх інвесторів, в яких сьогодні вкрай потребує українська економіка.

Я переконаний в тому, що прокуратура нарівні з профільними міністерствами може і повинна боротися з бідністю. Для цього повинна бути розроблена, політично схвалена і впроваджена на національному рівні відповідна кримінальна політика.

3. Створити інструмент для повного розкриття корупційної вертикалі, аж до перших осіб держави 

Займаючись ловом гвинтиків в масштабних корупційних схемах, самі схеми не викорінити – треба братися за тих, хто їх ініціює. Інструментом, який дозволить дістатися до них, є угода про визнання вини у корупційних справах, що передбачає норму аж до повного звільнення від кримінального переслідування нижчестоящих виконавців в обмін на дачу свідчень проти вищих чиновників. Така модель відмінно зарекомендувала себе в США, Ізраїлі, Великій Британії та інших країнах Європи. Крім іншого, укладення угоди про визнання вини, яка, до речі, затверджується судовим вироком, що дає можливість за лічені дні або навіть години завершити кримінальну справу. Ця система також сприяє поліпшенню загального показника і тенденцій співпраці підозрюваного зі слідством, тим самим збільшуючи розкриття злочинів. Саме вона здатна нанести потужний удар по всій корупційній верхівці.

4. Позбавити корупціонерів можливості відкуповуватися і тікати від покарання

Треба обов'язково прибрати заставу як єдиний запобіжний захід у корупційних справах і ввести взяття під варту як альтернативу застави. Застава має залишитися, але застосовуватисяся виключно за внутрішнім інструкціям і практичними рекомендаціями. Потрібні чіткі критерії оцінки фінансового стану кожного підозрюваного, його фінансових можливостей (відповідні інструменти: доступ до спільної бази даних, реєстри, оперативна інформація). Застава повинна створювати дискомфорт підозрюваному і бути гарантією його співпраці зі слідством. Мільйон гривень для звичайного українця – це катастрофічно багато, а для найдрібнішого мільйонера – сущі копійки.

 

Для втілення цих кроків до життя і, відповідно, посилення інструментарію боротьби з корупцією в Україні потрібна допомога народних обранців, які б на законодавчому рівні затвердили такі ініціативи:

1. Впровадження механізму цивільної конфіскації як дієвого інструменту покарання корупціонерів і, що дуже важливо, швидкого повернення нечесно нажитого майна у власність держави. Зараз у парламенті розглядається законопроект про режим спеціальної конфіскації, що дозволяє позбавити людину права власності без вироку суду. Це суперечить правовим принципам демократичної держави. Тому особисто я прихильник саме цивільної конфіскації, при якій рішення суду є обов'язковим. Схема така: після того, як прокурор отримує обвинувальний вирок проти корупціонера за корупційний злочин, паралельно він вносить цивільний позов проти засудженого чиновника або пов'язаної з ним особи, а ними можуть бути хатні робітниці, водії, няні, студенти, куми, тещі або підставні фізичні особи, на яких оформлені багатомільйонні активи і нерухомість. Зазначені особи будуть змушені в суді доводити легальність походження активів, які насправді їм не належать. На відміну від чинної статті кримінальної конфіскації такий варіант допоможе набагато швидше й гуманніше вирішити питання повернення незаконно нажитих активів у державну власність. Для цього не потрібно буде віддавати окремо кожну пов'язану особу під кримінальну відповідальність. Що стосується законопроекту, запропонованого депутатами з Народного фронту, щодо режиму спецконфіскації, то через його популістську суть, у разі прийняття, ми не тільки програємо всі суди проти представників режиму Януковича в Європейському суді з прав людини, але ще й будемо змушені платити багатомільйонні штрафи негідникам і вибачаться перед ними. Україна може опинитися у вкрай непривабливому становищі на міжнародній арені.

2. Внесення змін до кримінального процесуального кодексу з метою прибрати заставу як єдиний запобіжний захід у корупційних справах і затвердити взяття під варту як альтернативу.

3. Внесення змін до законодавства з метою розширення дії угоди про визнання вини на тяжкі й особливо тяжкі злочини. Це дасть можливість розкрити і викорінити цілі злочинні угруповання, які стоять над масштабними і давно існуючими схемами і потоками, замість поодиноких гучних, але неефективних, затримань. Варто зазначити, що угода про визнання вини передбачає лише умовний термін або штраф. Це не є платою за свободу, а передбачає, у разі активної співпраці, пом'якшення міри покарання в порівнянні з мінімально передбаченою санкцією в Кримінальному кодексі. У моїй практиці були випадки, коли з обвинуваченим укладалася угода про визнання вини з терміном тюремного ув'язнення 25 років. Також були більш прості випадки, наприклад, коли винний мав відсидіти два роки замість належних йому спочатку дев'яти.

4. Поліпшення технічних можливостей і розширення повноважень Національного антикорупційного бюро України. Події останніх тижнів навколо НАБУ і ГПУ дали нам всім можливість чітко і ясно побачити контраст між старою і новою системою. Припускаю, що, погоджуючись на створення НАБУ, політична верхівка країни не думала, що Бюро посміє займатися не тільки «схваленими» зверху справами.

Зараз ми бачимо, що справи, над якими працюють детективи (щодо Онищенка, Чауса, Кононенка і Мартиненка, «цукрового» прокуроау і т. д.), серйозно зачіпають інтереси тих, хто ще вчора вважав себе недоторканним. Сьогодні вони та їх соратники вже не можуть спати спокійно і мати беззаперечні гарантії безкарності. За досить короткий термін, маючи близько 150 детективів, НАБУ зуміло підняти чимало резонансних справ.

Тому зараз дуже важливо дати їм можливість працювати максимально автономно. Насамперед це стосується проведення негласних слідчих дій (а саме прослуховування і зняття інформації з каналів зв'язку). Зараз НАБУ не може проводити їх самостійно і вимушено співпрацює з СБУ і Нацполіцією. У парламенті зареєстрований законопроект, що дозволяє вирішити це питання. Станом на сьогодні він підтриманий профільним комітетом, і я сподіваюся, буде прийнятий Верховною Радою. Думаю, забезпечення НАБУ окремим, досить дорогим, але ефективним, терміналом для оперативної технічної служби буде краплею в морі порівняно з багатомільярдним «дерибаном» сплачених нами податків. Воно того дійсно варте. Як орієнтир для подальшого розвитку НАБУ можуть бути взяті аналогічні інституції, які діють у східноєвропейських країнах, Латинській Америці, Сінгапурі.

Все залежить від нас: наскільки ми зможемо консолідуватися і змусити чинну владу здати ще одну життєво важливу для них позицію на благо нової України.

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.