19 вересня 2017, вівторок

Вибори на Донбасі не "проходять", а все ще "робляться"

коментувати
У неділю, 18-го грудня, по всій Україні проходили вибори в новостворених об'єднаних територіальних громадах. Були вони і на Донбасі

Але на Донбасі вибори не "проходять" – вони "робляться". Методи з часів Януковича не змінилися, як і люди, які їх використовують – вони просто перефарбувалися.

.jpg_02

Перефарбувалися так само, як стела перед Слов'янською ТЕС – її пофарбували у жовто-блакитні кольори, але на ній продовжує красуватися емблема серпа і молота. На дільниці приходили виборці, які зняли обкладинку зі свого радянського паспорта і одягли її на українську. Декомунізація не допоможе, адже люди на Донбасі нікому не потрібні, їх ніхто не слухає – і вони, зі свого боку, вже нікому не вірять. Їх не відпускає минуле, і ніхто не подав їм руку, щоб допомогти зробити крок у нове майбутнє, адже своїх обраних народних депутатів вони здебільшого не бачили за всі часи незалежності України.

 .jpg_03

У багатьох родичі досі живуть під обстрілом, а новини вони отримують зокрема і з російських каналів. Людей лякають всілякими небилицями і використовують страх, щоб тримати під контролем. Так, вони нікому не потрібні, але потрібні їхні голоси. Чи голоси тих, хто давно тут не живе. Чи голоси тих, хто давно помер. Потрібна картинка проведення виборів, найчастіше за заздалегідь розписаним сценарієм. Так роблять вибори на Донбасі.

Побачивши мене, люди перепитують: "А Ви хто? Народний депутат? Справді?" Вони не вірять своїм очам, для них дивина, що перед ними – справжній депутат, який приїхав з Києва, з Верховної Ради. Їм дивно, що з ними спілкуються, слухають і не вішають локшину на вуха – люди вже давно нікому не вірять, але розкриваються, коли з ними спілкуються щиро.

"Це нормально, що він в інтерв'ю обізвав нас – своїх односельців – алкоголіками? Хто, хто? Та кандидат наш основний. Адже він сам – місцевий уродженець, все життя тут прожив. Раніше він за Януковича, а тепер за Порошенка. Як він збирається працювати для людей, яких відкрито принижує?" – риторично запитує молода вчителька в єдиній місцевій школі.

"Це моє рідне село, я прожила тут все життя і не хочу звідси їхати. Але жити тут своє все важче", – вторить їй інша жінка. "Тут прожили п'ять поколінь моїх предків, але тепер молодь їде звідси. Якщо закриють садочок і школу – село остаточно стане занедбаним",– з гіркотою каже вона чистою українською, села на Донбасі здебільшого україномовні.

У часи, оспівані Гоголем, у селах відбувалися великі ярмарки – на свята, на честь збору врожаю... Це було справжньою радістю для людей. Нинішні передвиборчі "ярмарки" гідні радше пера Чехова – стільки «персонажів» і сумних комічних історій... Але замість радості на таких ярмарках люди відчувають приниження і озлобленість, емоції, які відчуває зубожіле населення України.

Люди знають, що їх купують, але йдуть на такі «ярмарки»-роздачі за безкоштовними продуктовими пакетами, уціненими дровами і буханцем хліба задешево. Йдуть, тому що коли тобі нічого їсти і нічим обігріти будинок – не до принципів. А люди на Донбасі совісні – їм би взяти все та проголосувати, як велить серце, але ж ні. Взяли подарунок, і голосують як пообіцяли. Тільки це недалекоглядно.

"Про нас згадують лише перед виборами. Ми нікому не потрібні", – у цих словах весь біль і образа, яка накопичилася у людей.

Парадокс: у Миколаївці – місті енергетиків – останнім часом була проблема з освітленням – вулиці з настанням сутінків занурюються в темряву. Цього разу Миколаївку було не впізнати: вулиці освітлені десятками ліхтарів. Мабуть, вибори потрібно проводити частіше – як мінімум, раз на рік. Дивись, відновлять і зруйновані війною будинки, і розбиті без допомоги війни дороги.

На Донбасі багато містоутворюючих підприємств. Раніше трудовий колектив примушували голосувати за Партію регіонів, а шановних технарів-заводчан – йти кандидатами, щоб ними було легко керувати в місцевих радах. Тепер "регіонали" стали називатися по-іншому, але розклад не змінився.

Влада, не маючи підтримки, шантажем і погрозами змушує керівництво підприємств перефарбуватися у свої партійні кольори – кого кримінальними справами за транспортування вугілля з окупованих територій, кого за корупційні схеми дерибану держпідприємств. І ті, хто кілька років тому організовано балотувалися і голосували за вказівкою Партії регіонів, тепер так само організовано йдуть на вибори за провладні партії.

На цих виборах дуже тонко працює схема: людей агітують голосувати не за партії. До політичних партій люди негативно ставляться взагалі, особливо якщо вони не виконують довгоочікуваної тут обіцянки закінчити війну за кілька тижнів. Натомість спеціально навчені люди на дільницях, дають людям команду ставити галочку біля певного номера – "голосуй не за партію, а за наше підприємство, за наші робочі місця, так буде всім краще".

Хтось бореться за контроль над ресурсами об'єднаних громад, а хтось вже розгорнув штаб у боротьбі за свій мажоритарний округ. На ці вибори були кинуті колосальні ресурси – неофіційні гонорари членів комісій у глухих селах наближаються до сум, які, зазвичай, трапляються тільки на округах у центрі столиці. Сюди з'їхалися столичні політтехнологи, проводяться навіть екзит-поли – розкіш, яка в цих широтах небачена.

З'являються інноваційні методи боротьби за виборця, часом дуже забавні – наприклад, передвиборче труєння клопів і бліх у підвалах. Мене, як голову підкомітету Верховної Ради з енергозбереження та енергоефективності, особливо порадувала роздача виборцям енергозберігаючих лампочок.

Але тому і радують ці вибори – це хоч якась, але динаміка. Нехай і не проєвропейська, а, радше, пострадянська – але конкуренція. Раніше тут в основній масі були тільки регіонали, комуністи та їх похідні. Тепер – ціле віяло кандидатів на будь-який смак: від технічних і тих, хто "засіває" округи, до справжніх патріотів, готових відстоювати "державницькі позиції". Прокльовуються нові паростки, розправляють плечі громадські організації, з якими прагнуть взаємодіяти здорові політичні сили. Все більше людей, які не бояться балотуватися від проукраїнських партій.

.jpg_04

Важливо підтримувати ці паростки молодої демократії в регіоні, адже це саме те, що відрізняє підконтрольні території Донбасу від псевдореспублік: у нас є свобода слова і можливість вибору. Серед кандидатів є підприємці і волонтери, фермери та представники освіти – саме таке розмаїття сфер діяльності, представництво всіх верств суспільства повинно стати основою відродження регіону. Ці люди відстоюють плюралізм, що з'явився від місцевих політичних "монополістів", які дуже хочуть повернути колишній стан речей.

На Донбасі катастрофічно не вистачає відкритого діалогу влади з людьми. В черговий раз закликаю всіх депутатів приєднатися до нечисленного десанту народних обранців, які працюють в регіоні і не бояться спілкуватися і дивитися людям у вічі. І, бажано, на системній основі, а не тільки в передвиборчий період. По-іншому не можливо сформувати довіру громадян до української влади і перешкодити формуванню патерналізму у підростаючого тут покоління українців.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.