28 травня 2016, субота

Період напіврозпаду Ради

коментувати
Невдале голосування за відставку Кабміну поставило перед поточним скликанням Верховної Ради надзавдання: вирішити політичну кризу

Розглядається кілька варіантів: або з непопулярного прем'єра зробити «кульгаву качку», обставивши його заповзятливими заступниками, рекомендованими на Банковій; або продовжити життя поточному Кабміну на час, необхідний для отримання кредитів МВФ. У будь-якому разі це буде ненадовго, операція «наступник» вже почалася і все частіше дипломати і журналісти просять назвати п'ятірку кандидатів на посаду голови уряду, під яких можуть збирати голоси.

Найкращим варіантом для країни бачиться ситуація, коли формальні і неформальні лідери фракцій знайдуть у собі мудрість відмовитися від особистих амбіцій, сформувати уряд без партійних квот і голосувати за закони, не виторговуючи собі натомість контроль над грошовими потоками або посадами. Нейтральна фігура могла б знайти підтримку в парламенті. А ось запропонований варіант висунути кандидатом у технічні прем'єри поточного голову МЗС Клімкіна не здобув великої підтримки – посилювати позиції президента Рада явно не захоче.

Хоча і довіра до партнерів по коаліції вже далеко не та, що рік тому, особливо після постійних походів «наліво» за підтримкою до вчорашніх регіоналів і кнопкодавів. Поки складно собі уявити, яким чином технократи в уряді будуть збирати голоси за свої реформаторські закони. Одного тиску з боку Заходу та української громадськості може виявитися недостатньо.

Які б меседжі не декларувалися зараз з екранів телевізора – списки вже складені, політтехнологи розгорнули штаби, передвиборчі поїздки вже почалися

Тим часом, дезінтеграційні процеси в парламенті продовжують набирати своїх обертів, що свідчить про початок передвиборчого періоду. Після виходу з коаліції Батьківщини, Самопомочі та низки депутатів, остання перестала існувати згідно зі ст. 83 Конституції. Спроби керівництва парламенту створити видимість існування коаліції так само безглузді, як і знаменитий калькулятор, який неправильно розраховує ціну газу в десятихвилинці з прем'єром або заяви «легітимного» Януковича з Ростова.

І хоча голосів для ухвалення важливих законів може виявитися достатньо, технічно потрібно оформити хоч щось, де легітимно будуть присутні фракції в кількості, що перевищує 226 депутатів.

Найпростіший спосіб - залучити Радикальну партію Олега Ляшка, керівництво якої вирішує, що краще: отримати тактичні бонуси від посад, або стратегічно взагалі не сідати на корабель, що тоне, щоб з позиції опозиціонерів починати передвиборну кампанію.

І хоча про відомих екологів у радикалів за рік я поки не чув, розумію їхнє бажання контролювати ресурсне Міністерство екології. Ритуальні танці навколо цього відомства вже почалися, щоб убезпечити країну від надмірних апетитів радикалів, нещодавно Міненерго заявило, що непогано б передати право розпоряджатися ліцензіями на видобуток природних копалин з Мінекології під свою опіку. Так само зрозуміле бажання стати спікером і згідно з Конституцією другою людиною в державі у Олега Ляшка, поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Але не впевнений, чи вірять у цей варіант самі радикали.

Скільки б не твердили спікери Народного фронту про те, що коаліція існує, і рейтинги їх не цікавлять, насправді в прем'єрській фракції не всі поділяють таку думку. Після того, як привид дострокових виборів дедалі виразніше став відчуватися в Раді, ряд фронтовиків почали самостійні переговори з іншими фракціями щодо підтримки їхніх кандидатур на мажоритарні округи. Ціна виставлення слабких кандидатур на їхній округ – лояльність у наступному скликанні.

Не здивуюся, побачивши деяких колег з НФ у списку інших партій – рейтинг низки депутатів явно вищий, ніж загальний рейтинг партії. Можливо, врятує положення висунення на посаду прем'єра представника фракції – Олександра Турчинова чи, наприклад, Остапа Семерака. Але це лише збереже поточні парламентські баланси між двома великими фракціями, але ніяк не очікування суспільства, що дає за останніми оцінками до 2% довіри соратникам прем'єра.

Потрібно відзначити, що президентський блок перестав бути центром тяжіння для депутатів. І якщо вихід команди «Депутатського контролю» Дмитра Добродомова був прогнозованим кроком під місцеві вибори, то вихід політичних «важковаговиків» Миколи Томенка, Віктора Чумака та інших депутатів з БПП - тривожний сигнал для лідерів фракції.

«УДАР» активізував власну гру і все більш виразно видно в залі їхню відмінну від БПП позицію з низки голосувань. Віталій Кличко здійснює низку закордонних поїздок, а в офісі Європейської народної партії цікавляться, що робити з членством УДАРу в європейській сім'ї правоцентристів. Незважаючи на «поглинання», партійний проект «УДАР» може бути легко реанімовано.

Думаю, питання часу виходу (виключення?) частини єврооптимістів, членів антикорупційної платформи і мажоритарників, які складають велику кількість фракції імені президента. Що цьому послужить: уникнення відповідальності «смотрящих», формування нової коаліції з Радикальною партією, спільні голосування з парламентськими групами і опозиційним блоком, конфлікти, що виникають на фракції або подача підконтрольної кандидатури на посаду Генпрокурора - вже не так важливо.

Прагматичні депутати думають про своє парламентське майбутнє, і партія президента з падаючим рейтингом у результаті корупційних скандалів і палацових інтриг більше не є привабливим місцем для політиків, які дорожать своєю репутацією, і не бажають поділяти відповідальність за політику, що проводиться найбільшою парламентською фракцією, особливо після режисованного провалу за відставку Яценюка.

Поточний парламент сформував тренд на соціальні ліфти і, сподіваюся, молоді політики виправдовують отримані аванси. Парламентські новачки з усіх фракцій є авторами і драйверами ухвалення прогресивних законопроектів, кидають світло на політичні договорняки і ламають корупційні схеми. Набивши руку в тактичних і стратегічних боях, молодь претендує на більше, ніж бути просто вітриною постмайданного оновлення для Заходу, не збираючись покривати мерзотників, які паразитують на країні після Революції гідності. Все частіше чується бажання стати decisionmakers замість troublemakers.

Те ж можна сказати і про багатьох новачків у виконавчій владі, які прийшли на топ-посади з бізнесу та консалтингу, і вже позитивно проявили себе навіть у цієї прогнилій системі.

Ризикну припустити, що, крім громадських активістів, волонтерів та професіоналів з західним досвідом у новому політичному сезоні буде модно запрошувати в список технократів і антикорупціонерів. Хоча суспільству ще належить визначити, хто це такі і з чим їх їдять.

Радує, що стати одним з 450 народних обранців вже не таке надзавдання, як було ще кілька років тому. Чимало яскравих новачків у президента і прем'єра у фракціях. Самопоміч і радикали привели в парламент абсолютно нові команди, хоча тут можна ставити питання про якісне порівняння результатів їхньої діяльності.

У Батьківщини, на мій погляд, у цій раді ідеальна пропорція молодості та досвіду. Фракція представлена 50/50 парламентарями зі стажем роботи на вищих державних посадах і парламентськими новачками, що представляють як власну молодіжку, так і «легіонерів» з суспільного, військового та академічного сектору. До того ж великий кадровий резерв на регіональному рівні, що підтверджує друге місце по країні на місцевих виборах.

Якщо парламент ухвалить обіцяні зміни до виборного законодавства, прибере мажоритарку, відкриє списки і обмежить політичну рекламу на ТБ, то дострокові вибори стануть реальним шансом на зміни в країні. Партійна дисципліна і професійні дебати набагато краще, ніж гречкосійство на мажоритарних округах і зомбування населення яскравими роликами.

Які б меседжі не декларувалися зараз з екранів телевізора – списки вже складені, політтехнологи розгорнули штаби, передвиборчі поїздки вже почалися.

Єдиним запобіжником, що відокремлює президента України від ухвалення остаточного рішення, є позиція Заходу.

Ще пару тижнів тому словосполучення «дострокові вибори» викликало жах в очах західних дипломатів. Однак потихеньку і вони починають готуватися до плану Б, розуміючи, що перевибори можуть стати єдиним виходом з політичної кризи, в якій зараз перебуває Україна. Питання тільки в тому, скільки триватиме період напіврозпаду поточної політичної системи та встановлення нової рівноваги.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.