8 грудня 2016, четвер

Біг із перешкодами чи зона комфорту?

коментувати
У своєму житті найбільше я вчилася боротися зі своїми «не зможу», це робило мене сильнішою. І нарешті зважилася навчитися бігати на довгі дистанції

Пробігши більше 21 кілометра по мокрому асфальту Києва під проливним дощем і сильним вітром, я згадала одну з недавно прочитаних книг. Чіп Хіз і Ден Хіз – брати й автори світових бестселерів, які були перекладені більш ніж на 30 мов. Вона називається «Як домагатися змін легко й надовго».

«Що краще: біг із перешкодами чи зона комфорту?» – подумала я і побігла трохи швидше.

1. Зміни

«Коли ви чуєте, що змінюватися складно, тому що людина ледача й уперта, не вірте. Насправді все навпаки: зміни даються нелегко, саме через те що люди надмірно вимотують себе. І це другий сюрприз: за лінь часто приймають всього-на-всього втому».

Я ніколи не любила бігати. Точніше, бігати на довгі дистанції. Я бігала в школі швидше за всіх, але на коротку дистанцію, виступала на спортивних олімпіадах і одного разу відчула, що ледь не померла, коли мене відправили бігти «за честь школи» 5 км на міських змаганнях. Тоді, на фініші, я лежала на траві стадіону, намагаючись дихати і розуміючи, що не можу цього зробити. Але при цьому слово «лінь» я не вживала ще із часів школи. Втома? Однозначно, але було би прикро, якби вона стала на шляху до досягнення мети.

2. Невдачі

«Почніть виробляти установку на зростання. Прогрес не завжди дається легко – дорогою до успіху не обійтися без невдач. Не коріть себе за них».

У своєму житті найбільше я вчилася боротися зі своїми «не зможу», це робило мене сильнішою. Я зважилася навчитися бігати на довгі дистанції. Останнім часом я стала вчитися більше розуміти своє тіло. Спочатку 3 км стали легкою прогулянкою, потім 5 км, згодом 7 км, 10 км. Я відчувала силу, що наповнює мене. Я навчилася бігати в гору і не зупинятися, правильно наступати на стопу під час бігу й дихати. Нещодавно, рано-вранці, я бігла з друзями в Грузії біля гори Казбек. Ми вийшли о 5.30 ранку, було темно й трохи холодно (-1). І ось почався світанок: верхівка Казбеку стала світитися ніжним рожевим світлом, а потім стала золотою. Сонце зійшло і осяяло всю долину. І тоді я подумала: як же я вдячна вам, друзі, що ви навчили мене бути ще кращою і побороти свій ще один страх – страх перед бігом.

Прогрес, який щоранку фіксувала спортивна програма в телефоні, рухав уперед. А найголовніше – надихала ідея, у якій кожен крок був кроком до здоров'я дітей із захворюванням серця.

Спочатку 3 км стали легкою прогулянкою, потім 5 км, згодом 7 км, 10 км


3. Поведінка

«Поведінка заразлива. Якщо разом із вами змін буде домагатися хтось іще, ви зможете підтримувати один одного».

Ідея ініціативи # СомнениеChallenge належить моїм хорошим друзям. Тому, отримавши запрошення в команду, я відразу погодилася. 30 людей-однодумців, з активною життєвою позицією, ми давно дружимо, вже дружать і наші діти. Тому щоранку, незважаючи на дуже ранній підйом, ми давали один одному позитив і заряд на весь довгий робочий день.

Крім того, паралельно з тренуваннями вранці я провела благодійний сніданок, який допоміг у реалізації одразу двох цілей: зібрати частину коштів і передати їх у фонд #СомнениеChallenge і поспілкуватися з молодими й амбітними дівчатами, які, я впевнена, побудують успішну кар'єру. Ці зустрічі допомогли, у свою чергу, і мені знайти натхнення на низку нових проектів. І хоча бути жінкою –  нелегке завдання, а успішною жінкою – ще більше нелегке, я зрозуміла –  нам усе під силу.

4. Звіт

«Зробіть так, щоб ви були змушені перед кимось звітувати. Повідомте колегам або рідним, що намагаєтеся змінитися, –  тиск оточення вам допоможе».

Мої близькі підтримували мене, в «не тренувальні» дні встаючи на ранкову пробіжку. Крім того, я почала активно говорити про біг на своїй сторінці у Facebook. Я просила допомоги в зборі грошей, не боялася визнати, що біг на такі дистанції при складному графіку – непроста штука. Я навіть не очікувала такого інтересу, і за нього окреме спасибі моїм підписникам. Більш того, за рекордні п'ять днів мені вдалося зібрати понад 40 тисяч гривень, які ми вже передали в Національний інститут хірургії імені М. Амосова.

Крім того, ще один новий challenge –  я ніколи не збирала гроші фандрайзингом. Я бачила приклади моїх друзів, які збирали кошти на благодійність. Я безмежно вдячна тим, хто так швидко відгукнувся на мій заклик допомогти мені зібрати достатню суму. А найголовніше, я вірю, це допоможе маленькій людині жити і робити цей світ кращим.

5. Мета

«Занадто велика мета, наприклад, «здоровий спосіб життя», за визначенням не точна, і ця неоднозначність залишає місце для маневру. Стає легко раціоналізувати поразку. Одна з відповідей на цю дилему – ставити надточні цілі».

Наша надточна мета – це 30 тисяч гривень, які повинен був зібрати кожен з учасників для малюків, у яких проблеми зі здоров'ям. У наших профілях на Українській біржі благодійності була одна цифра, яка змінила наші життя. «Щодня, коли ви тренуєтеся, в Україні народжуються ще 12 дітей із пороком серця. 12 дітей, життя яких може змінити операція, на яку ви і збираєте гроші».

І додам. Наше життя наповнене обмеженнями і страхами, які ми самі ставимо перед собою. Руйнуючи їх, ми вчимо себе, що мета, наповнена сенсом і добротою, мотивує, як ніщо інше.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.