20 серпня 2017, неділя

Альтернатива маніпуляціям Пінчука

коментувати
Як насправді Україні потрібно вирішувати питання російської агресії, Криму та Донбасу

Після «холодного душу» за публікацію у The Wall Street Journal Пінчук робить ще один крок. Новий його матеріал переслідує мету репутаційного самозахисту. Однак проти пам’яті і логіки аргументів йому нічого не вдіяти.

Нагнітання «міжнародного» страху. Враховуючи, що зміни у міжнародній ситуації дійсно відбуваються, автор перебільшує негативну сторони цих змін. Як зміна політичного керівництва США, так і часткова зміна еліт у Європі автоматично не означає  укладення «широкої угоди» щодо України. Джеймс Шерр пише, що «навіть у світі угод Трампа це буде означати кинути Україну в обійми Росії без будь-яких зобов'язань і гарантій. «Реалісти» Пінчука – придумані образи, покликані легітимізувати його ідеї».

Жодну, навіть найбільш цинічну «велику угоду» щодо України, не вдасться реалізувати без неї, а повагу в міжнародних відносинах швидше викликають «державники», а не «торгаші власним суверенітетом». Принциповість України може стати плюсом, а не мінусом. Якщо тиск щодо «широкої угоди» буде, то президент Порошенко повинен буде вийти і сказати про це народу. Це шанс продемонструвати світу, що таке незалежність України.

Зовнішньополітична «шизофренія». Олігарх одночасно підтверджує власну підтримку вступу України до ЄС, стратегічності європейського вибору та вектору і те, що Україна має «тимчасово відмовитися від членства в ЄС як від заявленої мети на найближче майбутнє». Те, що наш європейський вектор у кризі (Асоціація, безвіз) не означає, що ми маємо відмовлятися від нього. Подання заявки на членство в ЄС в найближчий час не планувалося, бо таке подання має відбуватись в умовах, коли ми виконаємо «домашнє завдання» з впровадження реформ. Відмова від вектору ЄС чи Угоди про Асоціацію є ЄС означає відмову не тільки від цінностей, але й від реформ. Пінчук пропонує «фікцію», де публічну відмову від членства ми можемо обміняти на фінансову, інтеграційну (безвізовий режим) та політичну підтримку (мирне врегулювання, санкції). На практиці Україна може отримати це і без «публічних відмов».

Жодну, навіть найбільш цинічну «велику угоду» щодо України, не вдасться реалізувати без неї

Псевдоальтернатива безпеки. Пінчук запропонував відмову від прагнення до НАТО та «нейтралітет як короткострокову перспективу». Подання заявки на членство України в НАТО в найближчий час не планувалося, бо таке подання має відбуватись в умовах, коли ми виконаємо «домашнє завдання» з переходу збройних сил на стандарти Альянсу. Відмова від вектору НАТО і 40 «варшавських» програм співпраці означає відмову від реформи армії. Олігарх пропонує моральний борг «будапештського прецеденту» обміняти на нові гарантії безпеки. Зацікавленим ж в «новому» українському нейтралітеті є лише Кремль. Він не врятує від агресії, а буде означати неоколоніальну залежність.

Зіпсований «компас пріоритетів». Пінчук пропонує нам розглядати питання окупації та агресії в Криму і на Донбасі як окремі ситуації для того, щоб «Крим не встав на шляху угоди» щодо Донбасу. Олігарх пропонує обмін території на уявний мир і закликає Росію до виконання «Мінська». За усвідомлення нереалістичності цього сценарію він заявляє, що справедливих виборів бути не може, і в той же час пропонує їх провести. Пінчук мирне врегулювання на будь-яких умовах і за будь-яку ціну вважає більшим пріоритетом, ніж забезпечення незалежності та суверенітету України.

Крим і державна зрада. Підтримуючи те, що Крим є українським і повинен бути деокупований, Пінчук пропонує відкласти на 15-20 років це питання, через які Крим деокупується самостійно. Відкладення питання деокупації Криму «в довгий ящик» означає де-факто легалізацію окупації РФ території України і є заявою щодо зміни меж території Україи. Пінчук запропонував разом з Кримом викинути як територію, так і українців.  

Пінчук робить помилковий висновок, що вирішення проблем Донбасу та Криму можна розглядати окремо. У природі агресивної політики РФ неможливо виокремити різні частини, бо існує єдина система агресивних цілей. Неможливість відкладення деокупації Криму – це принципова позиція. Наша боротьба за Крим створює дискомфорт для агресора, а тому боротьба за Крим сьогодні є гарантією від наступних «нападів». І саме через це зняття санкцій можливе лише тоді, коли РФ забереться і з Донбасу, і з Криму.

Лжекомпроміс. Олігарх просуває закріплення переходу України до російської «сфери впливу», заявляючи, що вимагати того, що ми вимагали раніше, не можна. Пінчук маніпулює «відкриттям вікон можливостей», а на практиці пропонує їх закрити. На думку Володимира Федоріна, це «план скасування української державності», а Богдана Яременка, – «одностороннє дипломатичне роззброєння». Росія нічого не готова гарантувати, адже компроміс – це лише половинчасте досягнення її цілей. Прийнявши один пакет «компромісів», ми приречені поступатися інтересами знову. Компроміс є підґрунтям для нових витків агресії РФ, а колабораціонізм як «політичний рак» треба обдати альтернативою логічної «хіміотерапії».

«Хіміотерапія» союзників Пінчука. Українська влада не була і не стане джерелом генерування альтернативи, а тому її повинна запропонувати і протиснути громада. Перед тим варто позначити інші оголошені ідеї, що частиною альтернативи бути не можуть, а саме пропозиції Василя Філіпчука. Будь-які безпекові гарантії РФ не мають сенсу, а отже, нейтралітет беззмістовний. Відновлення військової співпраці з РФ означає відновлення російських програм переозброєння і зміцнення її збройних сил. Це ж стосується «елегантного поглинання» економічним простором РФ України за рахунок ЗВТ між ЄС та РФ. Будь-який формат збереження російських повноважень щодо Криму чи оренди його частин, означає його остаточну здачу окупантові.

Логічна альтернатива:

1) Ініціювання міжнародних переговорів у форматі консультацій Будапештського меморандуму щодо російської агресії та окупації як на сході України, так і в Криму; відмова від «безальтернативності» формату «Мінська», поки РФ не забезпечить тривале припинення вогню.

2) Перейти на адекватну юридичну кваліфікацію ситуації.

3) Прийняття закону «Про всеукраїнський референдум» та підготовка референдуму про долю окупованого Донбасу; паралельно з цим – підготовка законодавства щодо визнання окремих районів Донбасу окупованими територіями, а також механізмів забезпечення абсолютної блокади усіх окупованих територій до їх безумовної деокупації.

4) У Будапештському форматі почати обговорювати модель  міжнародної адміністрації над Кримом без участі Росії як проміжного формату деокупації; підкріпити це відповідною економічною політикою та ліквідацією юридичних прогалин.

5) У випадку відмови Заходу від Будапештських консультацій, заявити про запуск дискусії з приводу відновлення Україною ядерного потенціалу.

6) Застосування усіх інструментів міжнародного тиску на РФ у міжнародних судах та міжнародних організаціях, а також  розглянути питання посилення санкцій (ембарго на російську нафту).

7) Безпрецедентне посилення обороноздатності України, системи територіальної оборони, військового резерву та співпраці з НАТО.

8) Уведення українською владою максимального пакету санкцій як проти РФ, так і проти елементів російської «присутності» і залежності в Україні.

9) Запровадження програми щодо виявлення та притягнення до відповідальності в Україні проросійських «агентів впливу»; забезпечити посилення фінансового контролю над організаціями, що фінансуються з держави-агресора.

10) Оголошення офіційної пропозиції до держав Східної Європи та Балтії щодо створення Балто-Чорноморського союзу; поглиблення регіональної співпраці у рамках інших форматів (Вишеградської четвірки) та угод (Асоціації). 

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Олексій Роговик   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.