9 грудня 2016, п'ятниця

Нотатки економіста. Як українці могли розбагатіти

коментувати
Чому країні необхідний вільний ринок землі

Я уявляю собі, як приблизно 20 років тому 40-річна сімейна пара вирішила відкрити ферму, вирощувати квіти, овочі, ягоди якісь там, фрукти. Були накопичення і продана міська квартира, було бажання залишити роботу інженером і держслужбовцем і виїхати з міста на природу. Були діти, яких вони хотіли б ростити на свіжому повітрі.

Вони купили землю під Києвом, недалеко від Глевахи. Діти пішли в початкові класи школи – дуже хорошої, з вчителькою, яка жила неподалік, так, що вони навіть могли бігати до неї в гості. Вона звернулася до давнього дачного хобі – стала вирощувати селекційні жоржини на продаж для флористів, він – розбив фруктовий сад, зробив ставок з качками і завів двох коней, про яких мріяв давно – з дитячих років, з тих пір як виїхав з села в місто.

Її жоржини були такі гарні, що за розсадою вишикувалася черга покупців з різних країн. Вона була в захваті і почала працювати над тим, що їй давно хотілося зробити – вивести стійку українську піоновидну троянду. Його маленька стайня поступово перетворилася на чудове господарство, вони найняли кількох робітників і влаштували кінний клуб. Біля ставка збудували ресторан з кількома столиками і терасою в яблуневому саду. А вино для гостей купували у брата дружини – він жив під Одесою, купив собі землю і розбив виноградники. У село стали часто приїжджати міські, і поруч сусіди навіть побудували невеличкий готель. Це було зручно, дороги були відмінні – місцева влада розуміла, що податки підуть до бюджету громади.
 

Землю їм довелося орендувати, дідусь-орендодавець помер, а його син, що спився, розірвав контракт

Зараз їм приблизно по 60 років, діти виросли, дочка вчиться в Києві на ботаніка, син поїхав до Франції переймати досвід – він збирається разом з дядьком в Одесі відкрити нову виноробню. Батьки знають, що коли їх не стане, син і дочка зможуть продовжити сімейний бізнес або продати землю, і вкласти гроші в те, до чого лежить у них душа.

Але насправді все, звичайно, було не так. Землю їм довелося орендувати, дідусь-орендодавець помер, а його син, що спився, розірвав контракт, передав ділянку найближчому агрохолдингу, і жоржини з яблунями загинули. Коней змогли продати, але грошей в сім'ї майже не залишилося, найнятися на роботу в агрохолдинг зміг тільки батько, а мати з дітьми змушені були повернутися в місто, у винайняту однокімнатну квартиру. У підсумку вони розлучилися, дочка вийшла заміж за літнього іноземця, син вивчився на менеджера і продає харчові добавки. В Одесі дядько не міг дозволити собі купити оптову ліцензію, до нього прийшли з перевіркою і посадили на п'ять років.

А в Facebook кияни обговорювали, як створити в Україні середній клас.

Записки економіста – щотижнева колонка Центру економічної стратегії.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.