10 грудня 2016, субота

Нотатки економіста. Хотіли як краще, а вийшло як завжди

коментувати
Не доведена до кінця реформа може спричинити збитки для економіки в цілому, для споживачів та для самих гравців ринку

Жарт поганого економіста:

Питання: Що гірше, ніж один монополіст?

Відповідь: Два монополісти.

Шкода від напівреформ може перевищувати шкоду від їх відсутності взагалі – цю тезу зараз часто можна почути, коли обговорюють ситуацію в Україні. Про це писав і Центр економічної стратегії, коли аналізував газову реформу у Молдові; інший яскравий приклад – приватизація та згодом ре-націоналізація банків у Мексиці після Tequila-crisis; це стосується також часткової валютної лібералізації в Україні у 2000-х, коли кордони відкрили для короткострокових кредитів, але залишили фіксований валютний курс. Прикладів недореформ, які обернулися шкодою для країн, можна наводити багато. Для України зараз дуже важливо розуміти це та доводити справи до кінця.

Цікаво, що така шкода має теоретичне математичне доведення. Цими вихідними я мала змогу побачити його на лекції, присв’яченій монопольним ринкам, конкуренції та регулюванню, яку читав Тимофій Милованов, професор Пітсбурзького університету та в.о. голови Київської школи економіки.

Розглянемо лише один приклад, як не доведена до кінця реформа могла спричинити збитки для економіки в цілому, для споживачів та для самих гравців ринку. Нижченаведений приклад – суто теоретичне моделювання можливої ситуації, і якщо воно й має стосунок до українських реалій – то лише в тому сенсі, що країна не має припуститися помилок, які приведуть до поганих наслідків.

Шкода від напівреформ може перевищувати шкоду від їх відсутності

Приклад подвійної маржиналізації для недо-реформи на ринку газу

Зараз дехто може злякатися, поглянувши на графік, але, якщо трохи розібратись – все стане зрозуміло. Припустимо, держава з централізованою економікою вирішила позбутися своєї монополії на ринку газу та створити вільний ринок. Ідея реформи полягає у тому, щоб підвищити якість послуги та припинити штучне субсидіювання однієї галузі за рахунок інших. Але чи спрацює це, якщо реформу не довести до кінця?

До реформи (Рисунок 1) споживачі не економили газ, адже він був дешевим (точка А). При цьому дефіциту товару, який міг би виникнути на реальному ринку за штучно заниженої ціни (точка С), не було, тому що держава компенсувала вартість імпортованого газу з коштів платників податків.

Рисунок 1
Рисунок 1


Реформування було покликане зробити відносини більш ринковими – тобто перевести рівновагу у точку В, де не потрібно було б фінансування надлишкового споживання газу за рахунок бюджету, та з'явилися б можливості спрямувати кошти платників податків у більш потрібних напрямках. Для цього було вирішено підвищити ціни до ринкового рівня, приватизувати дистрибуцію (облгази) та розділити компанію-монополіста на окремі операційні компанії (видобуток, трансмісія). Але при цьому не було забезпечено конкурентних умов ані на ринку видобутку та закупівлі газу, ані на ринку постачання газу кінцевим споживачам. Видобуток та закупівлі газу за кордоном (опт) залишилися сконцентрованими в руках одного гравця, а постачання газу кінцевим споживачам (розподільчі мережі, роздрібний ринок) – в руках іншого, і обидва ринки через адміністративні перепони, непрацюючі суди та антимонопольне регулювання залишаються закритими для можливих конкурентів.

До чого в теорії може призвести така «половинчаста» реформа, якщо видобуток та закупівлі газу опиняться в руках одного монополіста, а дистрибуція – в руках іншого?

Якщо раніше свій прибуток прагнув максимізувати лише один монополіст, то коли їх стало двоє, ситуація стала вдвічі гіршою. Так, спочатку, знаючи, що обсяги попиту населення залежать від роздрібної ціни на газ, оптовий продавець хоче максимізувати свій прибуток, і ставить оптову ціну на газ, яка дозволяє йому заробити якнайбільше – продати якнайбільше товару за якнайвищою ціною. При цьому монополіст-оптовик приймає до уваги, що монополіст-дистрибутор теж додає націнку, тобто встановлює таку роздрібну ціну, за якої вже його прибуток буде максимальним.

Таким чином, існування двох монополістів замість одного, по-перше, спричиняє зростання роздрібної ціни, а по-друге, в силу оберненої залежності попиту від ціни, –звуження обсягів ринку. Таким чином, втрачають усі – споживачі купують менше газу, і він є дорожчим, а прибуток фірм у абсолютному вираженні зменшується через зниження обсягу продажів. Цей ефект відомий у світі під назвою «подвійна маржиналізація» (double marginalization), і він присутній на будь яких монополізованих ринків з вертикальною інтеграцією.

Відповіддю на цю проблему може бути створення конкурентного ринку. На такому ринку немає монополістів, а незалежний регулятор забезпечує рівні конкурентні умови для всіх гравців. До цього реформатори у нашому прикладі, нажаль, не дійшли:

- вони підвищили ціни на газ до ринкового рівня, але не ліквідували сам механізм адміністративного ціноутворення;

- вони не спромоглися провести через парламент закон щодо незалежності регулятора ринку (про те, як важливо, щоб регулятор був незалежним, ми писали кілька тижнів тому);

- реформатори не завершили формування законодавчого та нормативного поля для реального функціонування ринку газу;

- вони не змогли забезпечити реальний, а не на папері, рівний доступ до газорозподільчих мереж (а також до платежів субсидованої частини населення) для нових учасників ринку;

- реформатори не започаткували проведення прозорих та чесних аукціонів на газові родовища, щоб стимулювати конкуренцію серед оптових постачальників.

Сподіваємося, що реформування українського газового сектору не стане кейсом для ілюстрації проблеми подвійної маржиналізації у підручниках для економістів майбутнього, адже у нас все іще є можливість успішно довести реформу до кінця.

Нотатки економіста – щотижнева колонка Центру економічної стратегії

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.