10 грудня 2016, субота

Нотатки економіста. Чекаємо на лідера чи будуємо майбутнє?

коментувати
Якщо кожен з нас візьме відповідальність та стане лідером на своєму рівні у розбудові інститутів демократичного суспільства, Україну чекатиме успіх

Чверть століття – великий шлях, який Україна пройшла від радянської республіки через державу-сателіта Росії до перших кроків у напрямку справжньої незалежності. Напередодні річниці, в дійсно непрості для України часи, не хочеться сухо аналізувати здобутки та провали минулого. Натомість я хочу в день народження побажати своїй країні найкращого – здобути лідерів, які будуть про неї по справжньому піклуватися.

Чи були президенти справжніми лідерами для українців?

Саме за українськими лідерами країна йшла 25 років, і опинилася на вістрі між Сходом та Заходом, де зараз вирішується її доля, те, куди ми прямуватимемо далі, і де через чверть століття знайдуть себе наші діти. Та чи були президенти справжніми лідерами для українців? Чудово ілюструє це питання паттерн довіри-розчарування у рейтингах довіри до президентів. Така повторюваність може навіть вважатися національною рисою. Українці відчайдушно вірять у нового лідера, покладають на нього величезні сподівання, а потім блискавично розчаровуються, лише для того, щоб знову повірити у нового президента.

Можливо, проблема полягає у конкретних особах при владі, і треба лише почекати - наступний президент вже точно виведе країну з кризи? А можливо, проблема у тому, що лідерство – це просто не наш шлях: традиційні для радянських часів «вожді народів» пішли у небуття, а нам пора припинити жити сподіваннями, що хтось вирішить наші проблеми за нас.

Читаючи оповіді про лідерів минулого, з відстані років особливо яскраво бачиш роль особистостей в історії. Для Франції такою особистістю був Рішельє, для Німеччини – Бісмарк, історію СРСР кривавими чорнилами писав Йосип Сталін, сингапурське економічне диво зроблене руками Лі Куан Ю. Часи авторитаризму давно минули, у світі панує демократія замість одноосібного визначення державних інтересів або “realpolitik” формату Німеччини ХІХ сторіччя. То проблема України полягає у відсутності політичного діяча, який був би справжнім лідером, чи у відсутності дієвих інститутів та правил гри, які допомагали б вирішувати проблеми незалежно від конкретних людей?

Лідерство – не наявність однієї особи, яка сидить у президентському кріслі та приймає всі важливі рішення

То на що ж нам варто спиратися – на розбудову демократії чи пошук сильного лідера? Або й на те, й на інше?

Саме про це кілька місяців тому у Львові на панельній дискусії «Як зробити так, щоб цього разу в України вийшло» модератор Святослав Вакарчук спитав у Івана Міклоша, одного з творців словацького економічного чуда, Франсіса Маліжа, керуючого директора ЄБРР в країнах Східної Європи та Кавказу, та у професора Тімоті Снайдера з Єльського університету.

Диктаторство – крайній ступінь сильного лідерства – для України не є виходом. Тімоті Снайдер, американський історик та спеціаліст із питань Східної Європи, який досліджував проблеми холокосту та тоталітарізму,  вважає диктаторство неприйнятним  для України з трьох причин. По-перше, для України буде неможливо прийти в Європу під керівництвом диктатора - цю модель не приймуть сучасні європейські демократії. По-друге, сама історія та політична культура України, як і Польщі, свідчить про те, що шлях «сильної руки» - не для неї. І нарешті, роль невеличкого диктатора вже встиг приміряти на себе один з президентів, і замість того, щоб розвивати країну, він робив все, щоб напхати кишені якомога повніше, поки був час, та посилити свою владу, щоб продовжувати красти і в майбутньому.

Тим не менш, від ідеї сильного лідерства в дискусії не відмовилися. Іван Міклош вважає, що реформи найефективніші, коли владу та відповідальність концентрує у руках одна людина, хоча б і керівник сильної команди. Але єдиний лідер не обов'язково має бути авторитарним, його справжня сила - у тому, щоб поступитися владою держави та відповідно, своєю владою також. Мова йде про лібералізацію, дерегуляцію, приватизацію, і саме в цих реформах має полягати відповідальність та кроки лідера, який потрібен країні. Це зменшить потенційний персональний зиск людей від отримання влади, і замість того, щоб запекло боротися за неї, лідери матимуть змогу вести країну до добробуту.

Основна ідея Франсіса Маліжа полягає у тому, що сильний лідер і сильне лідерство – це не одне й те саме. Покладати всі свої надії на одного сильного лідера небезпечно, і дійсно, Україна вже чотири рази пройшлася по цих граблях, стрибаючи від сподівань до крайнього ступеня недовіри до своїх президентів. Натомість, сильне лідерство – це група людей, що поділяють цінності, управляють країною сміливо, приймають вірні рішення та відстоюють ці рішення, поважають, цінують та відстоюють свою незалежність.

В контексті визначення найкращого формату лідерства для України Тімоті Снайдер зауважив іще одну, надзвичайно важливу річ.  Лідерство – це не лише керівництво на національному рівні. Якщо подивитися на великі економічні трансформації, що відбувалися в США, в Німеччині, в Британії – можна побачити, що надзвичайно велику роль відігравало лідерство на місцях – в університетах, в торгово-промисловій палаті, у судах, які обстоювали верховенство права. Лідерство – не наявність однієї особи, яка сидить у президентському кріслі та приймає всі важливі рішення. Це тисячі людей, які є лідерами на різних рівнях, які беруть на себе відповідальність на різних рівнях, які стають реальними рушіями змін.

Тож якщо кожен з нас візьме відповідальність та стане лідером на своєму рівні у розбудові інститутів демократичного суспільства - візьме на себе відповідальність за облаштування свого двору, допомогу дитячому будинку, відкритті доступу в реанімацію, за моніторинг витрат місцевої влади, допомогу військовим, вдосконалення шкільних програм для початкової школи, цікавитиметься економічними та політичними процесами та братиме в них активну участь – ми зробимо кращий подарунок Україні на День Незалежності, і у нас все буде добре.

Нотатки економіста – щотижнева колонка Центру економічної стратегії

 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.