18 серпня 2017, п'ятниця

Вибралися з ями

коментувати
Україна вперше подолала так зване прокляття третього траншу МВФ. Чого вдалося досягти і що робити далі?

Уявіть: ви на невеликому човні подорожуєте по морю в гарну погоду. Але тут небо застеляють хмари, налітає вітер, піднімаються хвилі. І ви розумієте, що потрапили в шторм в непристосованій для цього посудині. Що зробите?

Давайте ще пофантазуємо: з друзями Степаном Ніфом і Антоном Нуфом вирішили відкрити бізнес і підшукуєте відповідне приміщення. Ніф впевнений, що підійде старий гараж батьків. Нуф пропонує сколотити будинок з фанери. Насправді їм потрібна нова безпечна будівля. Хто порадить, як її побудувати?

І останній приклад: ви поважна людина, живете відповідно до своїх статків. Діти підростають і починають вимагати більше грошей. Ви не відмовляєте їм, але з часом витрати значно перевищують доходи. Ви позичаєте кошти у сусідів, іноді для того, щоб погасити ще й банківський кредит. Але все одно по вуха в боргах. Як вийти з ситуації?

Звичайно, завжди хтось протягне руку допомоги. Однак напасті трапляються не тільки з людьми, але і з цілими державами. Хто їх виручає?

Фактично одна така організація — Міжнародний валютний фонд, який почав свою роботу через рік після Бреттон-Вудської конференції в 1944‑му. Саме у МВФ є мандат і компетенція надавати всім країнам світу (не тільки бідним) допомогу в усуненні глобальних і регіональних дисбалансів.

На цьому тлі з'явилися шалені популісти-всепропальщики, які стали голосити: крах неминучий

МВФ навчає, як уникати надмірної девальвації валют, надає ресурси (у вигляді кредитів) для вирішення короткострокових проблем фінансування або виправлення диспропорцій у платіжних балансах. І нарешті, може консультувати уряди, як будувати стійкі інститути, здатні розробляти зважену економічну політику.

Я часто чую, що МВФ не думає про Україну, а дбає лише про панування багатих країн. Це не так. Справа в тому, що політика МВФ спрямована на підтримання стійкого зростання не тільки в окремо взятих країнах, але і по всьому світу. Іншими словами, інтереси глобальної економіки превалюють над проблемами однієї країни. Але при цьому ризики кожної, навіть маленької країни важливо розуміти і знижувати — знову ж таки для загального спокою і зростання. А Україна далеко не маленька держава, і зараз у фонді дійсно уважно стежать за ситуацією в Києві.

Які ж напасті сталися з Україною, що їй знадобилася допомога МВФ? Практично всі з описаних вище, до того ж одночасно.

Ще в 2008‑му країна потрапила в глобальний шторм, але так нічого і не зробила, щоб зустріти наступну кризу 2014-2015 років у всеозброєнні. Уроки не вивчені. Болюча штучна фіксація валютного курсу, непродумана монетарна політика, слабкий нагляд за ризиками у банківській системі, високий рівень зовнішнього боргу, позамежний розмір бюджетного дефіциту, у тому числі схованого в Нафтогазі і Пенсійному фонді, величезний дефіцит платіжного балансу, що покриваються за рахунок золотовалютних резервів. Та ще й інститути влади радянського зразка. Накопичені проблеми залишили в 2014‑му країну в ямі посеред урагану.

Не дивно, що на цьому тлі з'явилися затяті популісти-всепропальщики, які замість того, щоб шукати рішення, стали голосити, мовляв, крах неминучий — долар буде "по сто", у країні настане "повний дефолт", пора забирати гроші з банків. Голоси у всепропальщиків гучні, люди їх чують і починають панікувати.

МВФ у таких ситуаціях не панікує. Для фонду Україна — не перша країна, яка опинилася в "ямі". Чого ми досягли на даному етапі в рамках співпраці з МВФ? Валютний курс плаваючий і не створює проблем при міжнародній торгівлі; дефіцит платіжного балансу впав у три рази; повернута довіра до банківської системи — капіталізовані банки, ліквідні, а слабкі — вийшли з ринку; вирішені питання перекосів в енергетичній політиці.

Хоча подібні рішення пропонувалися і раніше, хочу сказати, що зроблено це вперше. Спільними зусиллями Україна подолала так зване прокляття третього траншу. Країна ще ніколи так добре не виконувала рекомендації МВФ.

Чи цього достатньо? Ні. Через бездіяльність в перші два десятиліття незалежності тепер нам належить пройти довгий шлях структурних реформ. Пора провести довгоочікувану пенсійну і податкову реформи, запустити ринок землі, провести дерегуляцію економіки, її роздержавлення, в тому числі за рахунок приватизації, кредитування економіки, лібералізувати валютний ринок. Все це зробить Україну стійкою до майбутніх шоків.

У гарну погоду, в умовах макростабільності, при наявності міцних інститутів управління та адекватної економічної політики МВФ дійсно не потрібен. Чи дійдемо до цього? Залежить тільки від нас.

Колонка опублікована в журналі Новое Время від 07 квітня 2017 року. Републікування повної версії тексту заборонене.

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.