24 серпня 2017, четвер

Люди, які надихають

коментувати
На тлі загального розчарування важливо мати перед собою імена та обличчя людей, яким ми віримо і за якими хотілося б іти

Масштаб ціннісних питань, порушених результатами електронного декларування, суспільству ще належить усвідомити. Суспільству також належить знайти відповіді на ці питання. Впевнений, що висновки будуть невтішними для старих «еліт» і позитивні в цілому для України.

Але для нас важливо не розчаруватися в країні, в її майбутньому, та не зупинитися на шляху будівництва нової України. На тлі загального розчарування важливо мати перед собою імена та обличчя людей, яким ми віримо, людей, які нас надихають, і за якими хотілося б йти вперед. Нам потрібні нові рольові моделі українців, на які ми могли б рівнятися.

Коли ти працюєш в бізнесі, тебе надихають великі імена з бізнесу: Джеф Безос, Ілон Маск, Говард Шульц, Сем Волтон, Тоні Шей, Луїс Герстнер та інші власники і топ-менеджери видатних компаній. Їх інновації, успіхи та проривні ідеї в складних ситуаціях і обставинах, описані в численних книгах, часто стають прикладом для наслідування і джерелом натхнення. Але такі приклади є не тільки в бізнесі.

Під час Майдану мене дуже надихала поведінка громадянського суспільства. Потужне, наполегливе, непохитне, самоорганізоване, воно допомогло Україні не скотитися в яму авторитаризму і корупції, і не потрапити в руки ворогів. На жаль, громадянське суспільство поки не навчилося працювати «у довгу», і варто визнати, що за 2.5 року воно так особливо не структурувалось, не суб’єктивувалось і не інституціалізувалось.

Однак сам процес змін в країні дозволив викристалізуватися, проявитися на поверхні багатьом індивідуумам, новим лідерам, які (часто поодинці) підхопили прапор змін, і зараз (кожен у своїй галузі) вносять вклад у побудову нової України. У моєму списку немає державних службовців, депутатів. Розчарувань в системі набагато більше, ніж натхнення. У списку - звичайні українці, які не наділені владою, лідери думок, в арсеналі яких часто є тільки їх харизма, розум, час, воля і віра. Мене ці люди надихають і захоплюють, змушують йти вперед і все більше вірити в майбутнє України:

Громадянське суспільство допомогло Україні не скотитися в яму авторитаризму і корупції

Іван Примаченко створив те, що лежало на поверхні – українську масову систему дистанційного навчання Prometheus, аналог Coursera. Курси найбільш інноваційних викладачів в українських ВНЗ онлайн або переклад найбільш популярних західних курсів – що тут особливого, запитає багато хто? Але Іван пішов далі – сьогодні Prometheus допомагає перенавчати держслужбовців, які втратили роботу. А в майбутньому завдяки інтеграції онлайн-курсів у навчальний процес платформа може дати старт радикальній реформі вищої освіти в Україні.

Тимофій Милованов, повернувшись з Пітсбурга, не тільки будує недержавний ВУЗ, Київську школу економіки, де вчать найкращих економістів в Україні. КШЕ стала майданчиком для обговорення основних реформ – від земельної реформи до трансформації державних підприємств. Завдяки VoxUkraine, який був задуманий випускниками КШЕ, на порядок підвищилася якість журналістики даних, аналітики з різноманітних економічних і соціальних питань. Індекс ImoRe кожні два тижні вимірює пульс реформ, а завдяки VoxCheck політики починають обережніше ставитися до того, що вони говорять, розуміючи, що кожне їх слово будуть аналізувати уважні експерти.

Денис Гурський, три роки тому фактично самотужки взявся за непосильне завдання – в закритих і неавтоматизованих державних організаціях він наполегливо почав боротися за відкриття даних. Навіщо? Дуже просто. Для підвищення прозорості. Відкриті дані не підпадають під гриф "секретно": ця інформація формується чиновниками за рахунок податків. Тому відкриті дані належать громадянам і повинні бути загальнодоступними. Але Денис йде далі і бачить цінність відкритих даних не тільки як механізм підконтрольності громадянам держави. Відкриті дані для нього – це можливість для бізнесу створювати компліментарні сервіси для громадян. У будь-яких галузях. Це джерело зростання ВВП. Саме так Денис своїми руками піднімає економіку України.

Дмитро Дубілет, почавши проект iGov, поставив завдання перевести усі державні послуги в електронний формат. Щодня протягом двох років його команда допомагає оцифровувати різні держпослуги: від реєстрації підприємств до заявки на реєстрацію шлюбу, від ліцензії на полювання до видачі свідоцтва реабілітованим громадянам, від звернення до народного депутата до видачі довідки «Дитина війни». Можливо скоро взагалі не потрібно буде виходити з дому для того, щоб поспілкуватися з державою. Над цим Діма і працює – треба менше спілкуватися з державою. А якщо й спілкуєшся, то через зручні й електронні канали з мінімальними для себе витратами і незручностями.

Наталя Ємченко змогла разом з друзями поставити понад 100 відомих людей в прямому сенсі на ноги, мотивувала їх почати бігти, стати прикладом і почати рух за розвиток здорового способу життя в Україні. На Київському марафоні бігло 7000 людей – в 10 разів більше, ніж 6 років тому. Упевнений, що багато учасників були натхненні саме цією сотнею, яка з'явилася завдяки ідеї Наталії, а не Міністерства спорту.

Ольга Кудіненко через фонд Таблеточки точно робить більше для онкохворих дітей, ніж Міністерство охорони здоров'я. Вони допомагають більш ніж 1500 діток, а починали у 2011 році, тільки купуючи ліки. Коли зрозуміли, що збирають більше, ніж необхідно для закупівель лікарських препаратів, стали брати під опіку дітей і збирати на операції. Вони просто намагаються робити так, щоб в Україні отримували потрібну допомогу ті, хто її потребує. Чим не місія лідера?

Анастасія Леухіна за час, вільний від атестації нової поліції, сама почала боротися з доступом до родичів хворих у реанімації і домоглася цього. Вона змогла згуртувати навколо ідеї багатьох небайдужих, і їх кампанія #пуститевреанимацию стала живим доказом того, як маленька група людей може змінити позицію цілого міністерства з питань, які, з одного боку, здавалися непорушними, а, з іншого боку, начебто не хвилювали пересічного громадянина.

Ярослав Залізняк підняв на абсолютно новий рівень роботу з парламентом реформаторськи налаштованої команди Міністерства економіки. Ярослав у професійному сенсі займається лобізмом необхідних для реформ законопроектів, структурує роботу за кожним законом, спілкується з депутатами, стимулює суспільний інтерес до законів, допомагає організовувати тематичні дні для голосування. 20 таких людей, як Ярослав, по одному на кожне міністерство, змогли б прискорити прийняття законів у кілька разів, а, отже, і прискорити процес змін в країні.

Андрій Соколов, в минулому мій студент, сам поїхав реформувати Херсонський порт. Щодня своєю працею і прикладом доводить, що професійні менеджери з правильною системою цінностей можуть зрушити з місця регіональні підприємства, які ніби-то нікому, крім місцевих чиновників, не цікаві. Дуже сподіваюся, що його харизми, професіоналізму і терпіння вистачить для наступних етапів трансформації держпідприємства. Цього ж хотілося б побажати Олегу Прохоренку та Ігорю Смілянскому, які перебудовують державні підприємства-монстри в сучасні корпоративні структури.

Наталія Попович зробила для держкомунікацій всередині країни та за її межами більше, ніж Міністерство інформації. Поступово і системно навчаючи держслужбовців (старих і нових) не боятися говорити, бути відкритим, готуючи для них високоякісну аналітику з комунікацій, вибудовуючи One voice policy між державними організаціями.

Гео Лерос в рамках проекту Art United Us змінює вигляд столиці. Всього за рік на стінах міських багатоповерхівок з'явилося більше сотні муралів, розписаних топ світовими художниками. Про київські мурали як феномен вже написали провідні західні журнали. Київ дійсно перетворюється і піднімається в рейтингу на світовій арені. Уявляю, що було б, якби таке завдання поставила собі держава.

Я міг би назвати ще багато імен. А хто надихає вас? Хто є рольовою моделлю для вас? На кого хотілося б рівнятися? В рамках флешмобу #ХтоМенеНадихає поділіться іменами цих героїв нашого часу в Україні, їх історіями. Вистачить їх критикувати і нарікати на відсутність змін. Не всі люди сволота. Похваліть цих людей, скажіть їм спасибі. У них теж сили не богатирські, а життя не безрозмірне. Вони взяли прапор змін в свої руки тільки тому, що суспільство його впустило.

Як говорив Дейл Карнегі, дивлячись через ґрати, один бачить бруд, а інший - зірки. Нам все-таки треба намагатися бачити зірки. Впевнений, що численні приклади людей, які вас надихають, допоможуть багатьом активним людям окремо, а потім і громадянському суспільству в цілому вийти з апатії і знову повернутися до системного процесу побудови держави та інститутів влади і не чекати 7-10 років наступного Майдану. Будувати країну потрібно кожен день. По цеглинках. Не зупиняючись.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.