24 липня 2017, понеділок

Як Україні повернути вкрадені активи

коментувати
Рано чи пізно настане час розплати. І країні краще підрахувати завдані збитки

Спочатку Україна зіткнулася з недбалою і злочинною владою, потім – з революцією, війною, вторгненням, анексією і впритул наблизилася до економічного колапсу. Хтось скаже, що вдаватися до юридичних практик для відновлення понесених Україною втрат нереально і безперспективно. Україна не може змусити представників старого режиму і офіційних посадових осіб Росії негайно з'явитися в суд і заплатити за заподіяну шкоду, проте є ряд правових процедур, що застосовуються по всьому світу і мають реальні юридичні наслідки. Як мінімум, за допомогою юридичних механізмів можна чинити тиск з метою повернення втрачених активів і виплати коштів. В недавній статті для Atlantic Council я проаналізував, як Україна могла б повернути активи, які втратила внаслідок діяльності клептократів при владі і дій Росії протягом останніх кількох років.

Невідомо, скільки вищі чиновники України вкрали за чотири роки президентства Віктора Януковича. Але, як би там не було, цифра ця істотна (я зосередився на шахрайстві в сфері ПДВ та державних закупівель, оскільки тут його легше відстежити, і можна встановити суму потенційного грабежу; наприклад, річний бюджет державних закупівель становив близько $12 млрд). За найбільш консервативними підрахунками, масштаб шахрайства в сферах ПДВ та державних закупівель складає близько $30 млрд. І це тільки дві сфери спонсорованого державою шахрайства – все ж їх було набагато більше.

На перший погляд здається, що зробити щось для повернення вкрадених активів і ресурсів складно. Колишні чиновники знаходяться поза досяжністю українських судів, в основному на території Російської Федерації, і лише деякі з активів залишаються в Україні.

Колишні українські діячі мало вірять російській правовій системі

Разом з тим, ситуація не настільки безнадійна, як може здатися на перший погляд. Оскільки колишні українські діячі мало вірять російській правовій системі, більшість їх активів знаходяться в юрисдикції західних країн (часто під тими, які пов'язані з офшорами). Розташування цих активів потенційно надає потужні важелі впливу, за допомогою яких можна добитися їх повернення.

Один з підходів: застосувати процедуру угоди про визнання вини. Хорошим прикладом є Грузія, де після Революції троянд колишні чиновники були поставлені перед вибором між кримінальним переслідуванням і повернення викрадених активів. Тоді повернули близько $1 млрд.

Українська правова система значно більшою мірою скомпрометована, ніж у Грузії після Революції троянд. Буде складно створити в Україні процедуру, яка дозволила б швидко повернути втрачені країною активи. Але оскільки багато активів представників старого режиму України перебувають під юрисдикцією західних країн, можна було б почати з впровадження процедур повернення активів країні, наприклад, в США (і, можливо, в Британії). Західні держави, в першу чергу Сполучені Штати, можуть мати юрисдикцію над активами, які були викрадені або незаконно отримані.

У процедурах переговорів про визнання вини головне створити реальну загрозу: ініціювати кримінальні розслідування проти колишніх чиновників, оголосити в розшук, щоб передбачувані злочинці не могли покинути Росію, а паралельно провести операцію по відновленню громадянських активів. Коли створена реальна загроза, можна робити реальну пропозицію. Наприклад, в обмін на відмову від висунутих звинувачень запропонувати колишнім чиновникам право відвідувати ЄС і США. У свою чергу, колишній чиновник повинен віддати не менше 80% незаконно отриманих активів. Для колишніх українських чиновників, які живуть в Москві і задаються питанням, як довго протримається режим Путіна, подібна угода має сенс. Українцям, з одного боку, може бути неприємно, що діячі часів режиму Януковича не понесли покарання, а з іншого – для країни, можливо, краще, щоб значна частина втрачених активів була повернута і використана на благо українського народу.

Угода про визнання провини може спрацювати, однак сподіватися виключно на американські процедури недостатньо. Американським чиновникам, як мінімум, знадобиться співробітництво з боку України, а також надання доказів того, що активи були вкрадені. Крім того, є ще одна проблема: чи стануть західні держави допомагати Україні, з огляду на небезпеку, що повернуті активи будуть знову вкрадені. Головна проблема в самій Україні: український політичний і бюрократичний клас, як і раніше в значній мірі контролюється особами, що продовжують красти. З цим доведеться зіткнутися, якщо співробітництво з західними країнами буде розширюватися.

Що стосується втрат від окупації українських територій Російською Федерацією, то Україна повинна зробити дві речі. По-перше, підрахувати втрати. Україна навряд чи отримає все відразу. Тим не менш, варто ретельно прорахувати шкоду, заподіяну в результаті вторгнення і окупації, кількість загиблих людей, вартість знищеного майна, бізнесу та інфраструктури, а також втрати внутрішньо переміщених осіб. Рано чи пізно настане час розрахунку. Встановивши понесені втрати, Київ отримає конкретну суму, яку можна обговорювати на майбутніх переговорах. Щоб підкріпити довіру до даного процесу, Україна повинна створити міжнародну бухгалтерську колегію, яка буде перевіряти і підтверджувати понесені втрати.

По-друге, Україна повинна зосередитися на розгляді цього питання в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі. Європейська конвенція по захисту прав людини дає Україні інструменти для обліку втрат перед міжнародним трибуналом. Більше того, існує ряд актуальних і корисних для України прецедентів, які з'явилися в результаті окупації Північного Кіпру.

Україна вже ініціювала дві справи в ЄСПЛ, однак у цьому питанні потрібен більш стратегічний підхід. По мірі того, як починається міжнародний процес підрахунку втрат, Україні варто ініціювати низку справ, у тому числі про внутрішньо переміщених осіб з Донбасу і власників малого бізнесу з Криму, перетворивши їх на потік розглядів. Такий підхід дозволить цим справам швидко потрапляти до ЄСПЛ, створить прецедент і буде чинити тиск для виплати компенсацій.

Жодне з цих рішень не є швидким, проте вони дозволяють створити тиск як на колишніх українських чиновників, так і на Росію. Вони наближають Україну до моменту, коли відновлення втрачених активів стане можливим.

Переклад НВ

Новое Время володіє ексклюзивним правом на переклад і публікацію колонок Джона Хербста. Републікування повної версії тексту заборонене.

Оригінал опублікований на Atlantic Council

Більше точок зору тут

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Алан Райлі   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.