8 грудня 2016, четвер

Справа Литвиненка: що загрожує Путіну

коментувати
Якими будуть наслідки гучної заяви британського правосуддя в бік голови Кремля

В ході оголошення доповіді у справі про вбивство екс-офіцера ФСБ Олександра Литвиненка суддя Високого суду Лондона Роберт Оуен заявив, що президент Росії Володимир Путін «ймовірно, схвалив» його ліквідацію. Якими будуть наслідки гучної заяви британського правосуддя в бік голови Кремля?

З юридичної точки зору, очевидно, ніяких. По-перше, юридичні претензії до чинного очільника держави – це практично неймовірна річ. По-друге, саме формулювання «ймовірно, схвалив» не передбачає жодних процедур. Більш того, зрозуміло, звідки вона взялася: жодних доказів, що був відданий наказ про вбивство Литвиненка, у британців немає. Його і бути не може, адже подібні накази, якщо і віддаються, то в усній формі. Відповідно, люди, які не віддають, не виконують його, ніколи не визнають, що подібне розпорядження існувало.

Тим не менш, існує логіка: полоній в аптеках не продають, до того ж ніяких особистих мотивів вбивати Литвиненко (та ще й таким витонченим способом) ні в Лугового, ні в Ковтуна бути не могло. Крім того, як стверджує сторона звинувачення, полоній, використаний для вбивства Литвиненка, міг бути зроблений тільки в промислових умовах на ядерному реакторі, а єдиний виробник полонія в Росії – це Федеральне агентство з атомної енергії Росатом.

Виходячи з цих міркувань, можна припустити, що і припустив британський суддя, а саме кінцевих замовників злочину. «Дедукція, Ватсон, дедукція».

В РФ цей скандал вже точно не будуть роздмухувати

Формально Путіну від підсумків британського розслідування ні холодно, ні жарко, а фактично – справа Литвиненка не дуже-то прикрасить його репутацію на Заході. Правда, його репутація там і без того настільки «хороша», що зіпсувати її ще більше важко.

У цілому політичні вбивства – річ банальна, пересічна. Практично всі великі держави займаються подібним. Американці вбивають терористів на чужій території, ізраїльтяни вбивають терористів на чужій території і не тільки вони – це нормальна практика. Але фокус полягає в тому, що Литвиненко терористом-то не був. Він був політичним противником. Можна вважати його наклепником, можна вважати зрадником інтересів ФСБ, але ніяк не терористом. За мірками нашого часу, таке вбивство нічим не виправдане, а за мірками XIX – I пол. XX століття – банальна справа: зрадник втік, обмовляє, от його і вбили. Сьогодні подібна практика щодо політичних супротивників і зрадників на Заході не застосовується, але ще 50-60 років тому – практикувалася.

Особисто для мене в справі Литвиненка головним є не опосередковані вказівки на Путіна і керівництво ФСБ, як замовників вбивства, а той факт, що британський уряд не хотів цього суду. Він робив все можливе, щоб справу закрити і не хотів подальшого загострення відносин з Росією. Литвиненко для британського уряду – нуль, ніхто, а Росія, як-ніяк, велика країна і псувати з нею стосунки без крайньої необхідності британцям не хотілося.

Але, незважаючи на це, одна звичайна жінка, одна з мільйонів підданих королеви, вчорашня емігрантка – мова йде про вдову Литвиненка – зуміла судитися з британським урядом і домогтися публічного розгляду та публічного вироку по цій справі. Одна жінка зуміла домогтися вкрай невигідного британській владі суду, але необхідного особисто їй.

Для мене це найцікавіше в історії справи Литвиненка. Так влаштована британська держава. Не завжди уряд вирішує, як і що буде відбуватися. Одна-єдина людина може досягти того, чого не хоче британський уряд.

У цьому ж і полягає суттєва різниця між Росією і Великобританією. А не в тому, що російські спецслужби влаштовують політичні вбивства, а британські – влаштовували раніше, але відійшли від цієї практики років 50 тому. Падати в непритомність від того, що уряд вбиває своїх політичних супротивників за кордоном, не варто. Реальна прірва між Росією і Британією ось у чому: в РФ і помислити не можна, що окрема людина може в російському суді судитися з урядом, з Путіним, причому з принципового політичного питання, і виграти справу, добитися, щоб відносини між двома країнами погіршилися ще більше.

Проте, я не думаю, що відносини Росії і Британії значно погіршаться – куди вже ще погіршуватися. Ані Британія, ані Росія у цьому не зацікавлені. І в РФ цей скандал вже точно роздувати не будуть - не в тому положенні вони, щоб влаштовувати нові скандали.

Крім того, саме формулювання британського суду настільки неприємне для російського керівництва, що лаяти його, тим самим постійно повторюючи його в інформаційному просторі, зовсім не в інтересах Кремля. Їхня позиція з цього приводу очевидна: декілька разів вилаятися і замовкнути. Вони, звісно, запишуть це в «нагадувач», але робити нічого не будуть, навіть голосно лаятися не будуть.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.