26 липня 2017, середа

Справа Литвиненка: що загрожує Путіну

Якими будуть наслідки гучної заяви британського правосуддя в бік голови Кремля
В ході оголошення доповіді у справі про вбивство екс-офіцера ФСБ Олександра Литвиненка суддя Високого суду Лондона Роберт Оуен заявив, що президент Росії Володимир Путін «ймовірно, схвалив» його ліквідацію. Якими будуть наслідки гучної заяви британського правосуддя в бік голови Кремля? З юридичної точки зору, очевидно, ніяких.
коментувати
Якими будуть наслідки гучної заяви британського правосуддя в бік голови Кремля

В ході оголошення доповіді у справі про вбивство екс-офіцера ФСБ Олександра Литвиненка суддя Високого суду Лондона Роберт Оуен заявив, що президент Росії Володимир Путін «ймовірно, схвалив» його ліквідацію. Якими будуть наслідки гучної заяви британського правосуддя в бік голови Кремля?

З юридичної точки зору, очевидно, ніяких. По-перше, юридичні претензії до чинного очільника держави – це практично неймовірна річ. По-друге, саме формулювання «ймовірно, схвалив» не передбачає жодних процедур. Більш того, зрозуміло, звідки вона взялася: жодних доказів, що був відданий наказ про вбивство Литвиненка, у британців немає. Його і бути не може, адже подібні накази, якщо і віддаються, то в усній формі. Відповідно, люди, які не віддають, не виконують його, ніколи не визнають, що подібне розпорядження існувало.

Тим не менш, існує логіка: полоній в аптеках не продають, до того ж ніяких особистих мотивів вбивати Литвиненко (та ще й таким витонченим способом) ні в Лугового, ні в Ковтуна бути не могло. Крім того, як стверджує сторона звинувачення, полоній, використаний для вбивства Литвиненка, міг бути зроблений тільки в промислових умовах на ядерному реакторі, а єдиний виробник полонія в Росії – це Федеральне агентство з атомної енергії Росатом.

Виходячи з цих міркувань, можна припустити, що і припустив британський суддя, а саме кінцевих замовників злочину. «Дедукція, Ватсон, дедукція».

В РФ цей скандал вже точно не будуть роздмухувати

Формально Путіну від підсумків британського розслідування ні холодно, ні жарко, а фактично – справа Литвиненка не дуже-то прикрасить його репутацію на Заході. Правда, його репутація там і без того настільки «хороша», що зіпсувати її ще більше важко.

У цілому політичні вбивства – річ банальна, пересічна. Практично всі великі держави займаються подібним. Американці вбивають терористів на чужій території, ізраїльтяни вбивають терористів на чужій території і не тільки вони – це нормальна практика. Але фокус полягає в тому, що Литвиненко терористом-то не був. Він був політичним противником. Можна вважати його наклепником, можна вважати зрадником інтересів ФСБ, але ніяк не терористом. За мірками нашого часу, таке вбивство нічим не виправдане, а за мірками XIX – I пол. XX століття – банальна справа: зрадник втік, обмовляє, от його і вбили. Сьогодні подібна практика щодо політичних супротивників і зрадників на Заході не застосовується, але ще 50-60 років тому – практикувалася.

Особисто для мене в справі Литвиненка головним є не опосередковані вказівки на Путіна і керівництво ФСБ, як замовників вбивства, а той факт, що британський уряд не хотів цього суду. Він робив все можливе, щоб справу закрити і не хотів подальшого загострення відносин з Росією. Литвиненко для британського уряду – нуль, ніхто, а Росія, як-ніяк, велика країна і псувати з нею стосунки без крайньої необхідності британцям не хотілося.

Але, незважаючи на це, одна звичайна жінка, одна з мільйонів підданих королеви, вчорашня емігрантка – мова йде про вдову Литвиненка – зуміла судитися з британським урядом і домогтися публічного розгляду та публічного вироку по цій справі. Одна жінка зуміла домогтися вкрай невигідного британській владі суду, але необхідного особисто їй.

Для мене це найцікавіше в історії справи Литвиненка. Так влаштована британська держава. Не завжди уряд вирішує, як і що буде відбуватися. Одна-єдина людина може досягти того, чого не хоче британський уряд.

У цьому ж і полягає суттєва різниця між Росією і Великобританією. А не в тому, що російські спецслужби влаштовують політичні вбивства, а британські – влаштовували раніше, але відійшли від цієї практики років 50 тому. Падати в непритомність від того, що уряд вбиває своїх політичних супротивників за кордоном, не варто. Реальна прірва між Росією і Британією ось у чому: в РФ і помислити не можна, що окрема людина може в російському суді судитися з урядом, з Путіним, причому з принципового політичного питання, і виграти справу, добитися, щоб відносини між двома країнами погіршилися ще більше.

Проте, я не думаю, що відносини Росії і Британії значно погіршаться – куди вже ще погіршуватися. Ані Британія, ані Росія у цьому не зацікавлені. І в РФ цей скандал вже точно роздувати не будуть - не в тому положенні вони, щоб влаштовувати нові скандали.

Крім того, саме формулювання британського суду настільки неприємне для російського керівництва, що лаяти його, тим самим постійно повторюючи його в інформаційному просторі, зовсім не в інтересах Кремля. Їхня позиція з цього приводу очевидна: декілька разів вилаятися і замовкнути. Вони, звісно, запишуть це в «нагадувач», але робити нічого не будуть, навіть голосно лаятися не будуть.

Більше точок зору тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.