22 листопада 2017, середа

Що тепер Путін запропонує Трампу

коментувати
Піти на певні поступки американцям росіяни не готові. Навіть символічні, які нічого не дають США. Та й сам Трамп чітко не говорить: чого він хоче від Росії

У самій Росії немає ясності в тому, яку політику країна буде вести по відношенню до Трампа. І Путін, і Лавров охоче говорять про те, що готові до горезвісної «великої угоди», і готові пройти свою частину шляху. Це дуже мило, але в чому полягатиме цей шлях, незрозуміло.

Піти на які-небудь конкретні поступки американцям вони не готові. Навіть символічні, безглузді, які нічого не дають США і не вимагають від РФ, але є жестом доброї волі. Наприклад, видати Сноудена (Едвард Сноуден – колишній співробітник Агентства національної безпеки США, який отримав політичний притулок у РФ – НВ). Він не потрібен ані Росії, ані Америці. Але Москва його не віддасть. Тому що це означає – прийняти позу покірності. Це символічна поступка. Символічна демонстрація того, що ми відступаємо. А Путін ніколи не відступає, ні в чому – навіть символічно. Практично він може піти на якісь економічні угоди. Тобто на те, що не так помітно, не так розпіарено. Але на символічні поступки – ніколи. Тому мені здається, ніякої особливої лінії тут не буде. Ще потріщать трішки про те, який чудовий Трамп і як йому кляті американці не дають реалізувати свою любов до Росії. Але ніяких угод не буде.

Варіанти подальших дій Путіна різні. Наприклад, Росія відмовляється від підтримки Ірану, припиняє військово-технічне співробітництво з Іраном – американці скасовують санкції. Теоретично – можливо. Практично – навряд чи. Практично найімовірніше – тупцювання на місці. Трішки скинуть тимчасово обороти антиамериканської пропаганди, не буде особистих наїздів на Трампа, як були на Обаму. Але реальних поступок не буде.

План РФ щодо США, якщо й існував, то зводився до ленінської формули: корисні ідіоти самі принесуть мотузку, на якій ми їх повісимо

Точно так само, між іншим, і містер Трамп абсолютно не в змозі сформулювати, яку операцію він збирається укладати з Росією. Що він хоче від Росії? Він не в змозі сказати. Про Крим – це ж не серйозно. А що він реально хоче, не може сказати. Яка різниця Трампу, кому належить Крим? Він взагалі не знає, де це. Це чисто символічна заява з метою показати американцям: «Я не агент ФСБ. Те, що мені приписують, мовляв, росіяни мене смикають за мотузочки – це неправда. Я знаю, що росіянам чомусь дуже важливий цей самий Крим, ось їм і кажу – нехай вони його віддадуть. От бачите який я агент росіян?».

Російський план налагодження відносин, якщо й існував, то зводився до ленінської формули: корисні ідіоти самі принесуть нам мотузку, на якій ми їх повісимо. Ось такий план співробітництва. Більш конкретно якийсь наш діяч сказав: американці усвідомлюють, що Асад для них хороший варіант і ми разом з ними будемо воювати в Сирії за збереження там чинної влади. І за це вони скасують санкції. Тобто це означало, по-перше, американці стають на нашу, російську точку зору в Сирії; по-друге, йдуть нам назустріч у Сирії – через це вони нам скасують санкції. Ось це називається торг по-російськи. Спочатку ти мені подаруєш костюм, а потім ти мені за цей костюм заплатиш. Але я не впевнений, що американці таку чудову угоду сприймуть. Здається мені, у них інші уявлення.

У РФ спочатку пройшов етап ейфорійної радості з приводу закінчення президентства Обами, потім божевільної ейфорійної радості з приводу приходу Трампа. Ще за інерцією це задоволення триватиме, але якщо Росія не піде на реальні поступки, то ніякої угоди, звісно ж, не буде. А реальні поступки, як я розумію – це відносно американців – так чи інакше перейти на антиіранські позиції, згорнути військово-технічне співробітництво і так далі. А щодо Європи – як мінімум, повністю заморозити всю ситуацію на Донбасі, щоб, принаймні, з боку ДНР муха не пролітала. І ще непогано б здати Асада для повноти картини. Ось при таких умовах якісь угоди з їх боку можливі. Але я не думаю, що Путін піде на такі умови.

Принципове посилення позицій, тобто повномасштабні бойові дії на Донбасі з перспективою оточення української армії, прориву на Одесу, Харків – неможливі абсолютно ні за яких умов відносин з Європою, Америкою. Аналогічно сухопутні військові дії Росії в Сирії – абсолютно неможливі. Якщо історична битва за цю саму Авдіївку – це посилення, то ось такого роду перестрілки вірогідні. Те ж стосується Асада. Насправді Росія зробила все, що могла, весь свій резерв ходів вичерпала. Можна ще і ще раз повторювати ці дрібні ходи. Міняти рубль на п'ятаки і ще кілька п'ятаків кинути. Але великих дій зробити не може. У неї для цього немає ні моральних, ні фізичних сил.

Крім того, новий принциповий виток ускладнень де завгодно викличе нове посилення санкцій. Економіка Росії не в тому стані, щоб дозволити собі цю розкіш. Тому Москва може цілком продовжувати status quo – тобто кібератаки, накрутити знову градус пропаганди, якісь дрібні перестрілки там-тут. Це будь ласка. Але сил кардинально порушити status quo у Росії немає. Як і немає абсолютно ніяких цілей. Утримати Асада – це не мета, це квазіціль. Це привід для того ж самого торгу з Заходом. Але торгу не виходить – торгуватися немає про що. Аналогічно Донбас. Ну навіщо він потрібен Росії? Просто здати неможливо. Злити Путін не може, тому що це втрата обличчя.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.