3 грудня 2016, субота

Кінець бренду ДНР. Три варіанти розвитку подій у Донбасі

коментувати
Кінець бренду ДНР. Три варіанти розвитку подій у Донбасі
Головна причина краху планів Путіна в Донбасі примітивна: «новороси» не хочуть в «Новоросію»

Наближається кінець злощасного мінського процесу. Як відомо, термін виконання Мінська-2 закінчується вже в грудні. Крім того, до кінця року закінчується вибитий Росією рік, після якого заплановано укладення всеосяжної Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, через яку, власне, все й почалося.

Таким чином, нічого приємного Путіну ця осінь і найближче майбутнє не обіцяє. Втім, я б не перебільшував масштабів катастрофи. Терпіння російського народу безмежне, а конформізм його бездонний. І якщо не робити якихось абсолютно неможливих речей, то тягнути можна нескінченно довго.

Що має зробити Путін, відповідно до Мінських угод? По-перше, вивести війська. Фактично регулярної російської армії в Донбасі немає – це факт. Велике угруповання російських військ перебуває на відстані двох годин бронетанкового маршу до Донбасу, воно вводиться туди в переломні моменти, але на постійних підставах, наскільки я розумію, російської армії в Східній Україні немає. Отже, цей пункт угод виконаний. А те, що поруч перебуває велике угруповання російських військ – так це територія Росії, отже, стоять вони там, де хочуть.

Як заїсти огидне почуття повної та беззастережної поразки Росії

Другий пункт – виведення з Донбасу всіх іноземних збройних сил: так званих добровольців, відпускників і просто бандитів. Це начебто відбувається. Ось і славетний Моторола з якимись валізами дременув. Проте, цей процес іде вкрай повільно. Путін, звісно, може його форсувати та вивести звідти значну частину товаришів бандитів. Це для нього не смертельно.

Найнеприємніші пункти для російського президента, наскільки я розумію, - це закриття кордону та ліквідація бренду ДНР/ЛНР.

У військово-технічному сенсі закриття кордону (щоб з боку України його патрулювали українські прикордонники, можливо, спільно з ООНівськими або навіть НАТОвськими співробітниками, що у сто разів гірше) - це для Путіна максимально неприємний пункт. До цього можна було скільки завгодно вводити і виводити в/з Донбасу техніку. В іншому разі - кордон доведеться проривати з боєм і здійснювати очевидний розбій проти міжнародного права. Це фіксуватиметься і вивалюватиметься назовні, до чого Путін, звісно ж, не готовий.

Щоб з боєм кордон не проривати, його потрібно або залишити відкритим, як зараз, або в повному обсязі виконати всі Мінські угоди та закрити тему. Це, своєю чергою, означатиме ліквідацію бренду ДНР/ЛНР - другий максимально неприємний пункт для Росії.

У цьому вся проблема. Що реально відбуватиметься в Донбасі, абсолютно всім байдуже, принаймні в Росії. Які вони платитимуть податки, які там будуть вибори – це жителів Росії переймає так само, як їх хвилює ситуація з каналізацією в місті Києві. Та пропадіть ви пропадом з вашими податками, виборами, прокурорами і т. д. Але ліквідація бренду – це певне потрясіння, яке Путіну своїм людям потрібно якось пояснити.

Звичайно, телебачення скаже, що ми повністю виконали «святі» Мінські угоди, що ми домоглися миру, нав'язали Києву мир і виграли для місцевого населення величезні права. А на наступний день вже можуть розповідати, як жителів Донбасу пригнічують, як Київ гроші не переказує і т. д. І це маленьке протиріччя нікого не хвилює.

Проте цього мало для того, щоб заїсти огидне почуття повної і беззастережної поразки Росії, абсолютної безглуздості цієї авантюри, яка закінчилася ганебним фіаско.

У цьому, власне кажучи, і полягає проблема для Путіна. В України проблем побільше, але вони дрібні. Зрозуміло, що Київ не буде перераховувати гроші в Донбас, які б вони там угоди не підписали. Зрозуміло, що почнеться страшна внутрішня сварка, перетягування канату стосовно того, кого на сході оберуть в ході виборів, на кого буде поширюватися амністія і т. д. Цим скористаються різного роду міські божевільні, «ляшки» з «тягнибоками», інші нацисти, хулігани і психічно хворі. Але це проблеми України, які в Росії нікого не цікавлять.

Як я розумію, у Росії проблема одна – ліквідація бренду ДНР/ЛНР у зв'язку з виконанням Мінських угод, спускання прапора і ганебне закриття проекту. Щоб уникнути подібного результату, в Путіна теоретично є три можливості.

Перша – це нове загострення бойових дій. Я в це не вірю, він на це не піде. Моральних сил на це немає. Морально Путін спікся. Два роки безглуздої штовханини і повна безперспективність. Ну, введуть вони туди якусь кількість танків і два полки. І що далі? Розширюватися ДНР не може, її нікуди не візьмуть. Адже головна проблема краху цього проекту примітивно проста: «новороси» не хочуть у «Новоросію». Це ж не колоніальна війна, не Сирія чи В'єтнам. Ідея полягала в тому, що населення «Новоросії» захоплено з квітами та оркестрами прийме «визволителів». Прийме їх так, як приймали визволителів у 1943 році.

Але цього немає. Це трохи можна було розіграти на загальній хвилі психозу півтора роки тому «російської весни» 2014 року, але момент уже втрачено. Не ризикнули. Минуло півтора року, жителі України в курсі, що відбувається в «Новоросії». І ті мешканці України, які терпіти не можуть центральний уряд Києва, і ті, які вважають себе росіянами, і ті, які загалом погано ставляться до України (а таких навалом), не хочуть «Новоросію». Вони не хочуть, щоб ними рулили конкретні «мотороли» і «гіві». Вони хочуть жити. Брати участь у шаленому спектаклі, не зрозуміло заради чого, і розплачуватися за це своїм єдиним і неповторним життям вони не готові.

Тому розширюватися «Новоросії» нікуди. Можна силою взяти Маріуполь, але це значить викликати масову ненависть і опір «звільненого» населення, новий вибух в Європі, ще сильніше загнавши себе в кут. Заради чого? Заради того, щоб розширити «Новоросію» до Маріуполя? Моральних сил для биття головою об стінку по другому колу немає, і тому я виключаю цей варіант - не на 100%, звичайно ж, однак вважаю його вкрай малоймовірним.

Другий варіант – це тупе невиконання угод, тобто, кордон не закривається. Росія оголошує, що свою частину угод вона виконала, регулярної армії в Донбасі немає, а за всіма комсомольцями-добровольцями простежити ми не можемо. Тобто, зробили все, що могли. Тобто, це передбачає безкінечне затягування переговорного процесу, який нікуди не веде.

Варіант третій – перезавантаження мінського процесу: нова зустріч у Мінську, нова жуйка і продовження угоди ще на якийсь термін. Я думаю, що для Путіна це ідеальний варіант. Тим паче в цьому випадку для нього відкривається можливість зіграти, як я розумію, головну гру - а саме зв'язати (може бути, не формально на папері, але фактично) дві угоди: виконання Мінська-2 і Мінська-3, а також терміни підписання Угоди про асоціацію Україна – ЄС.

Путін розуміє, що Україна безнадійно пішла. Але одна справа пішла де-факто, а інша – де-юре. От не хоче він, йому неприємно і прикро, що Україна підпише угоду з Європою. Тим більше Європа, м'яко кажучи, не горить бажанням форсувати цю угоду. Так що можна натякнути Європі, мовляв, вам ця угода дуже потрібна? Вона вам дуже вигідна? Не дуже. Ну так відтягніть, поки вони не закриють кордон, поки вони не виконають Мінськ-2, Мінськ-3, Мінськ-23. Ну потягніть ще півроку, ще рік.

Я думаю, що цей номер не пройде, європейці не погодяться зав'язувати два різних процеси. Вони дали слово. Один раз вони вже відклали і повторювати подібне другий раз не будуть. Як би їм не була невигідна ця угода, вона для них не катастрофічна, а другий раз зривати своє слово на прохання Москви – це перебір. Тому я думаю, що угода буде підписана. Можливо, з певними застереженнями, але виключно внутрішньоєвропейськими, які до Росії ніякого відношення не мають.

А Мінськ – це патова ситуація. Я не вірю, що Путін ліквідує бренд ДНР. І я не вірю, що Путін ризикне знову битися головою об стіну, знову починати бойові дії. Рівнодійна цих двох векторів – це безкінечне соплежуйство, розтягування процесу, перезавантаження, казуїстика та багато іншого, у чому достатньо тямущий пан Лавров. Або в максимальному обсязі - підготовка нової угоди, так званого Мінська-3.

До речі, цей варіант вигідний усім: і Путіну, і Києву (навіщо Україні брати на себе головний біль, далі не виконувати свої зобов'язання, не платити гроші, починати нескінченну метушню з якимись виборами, отримувати до себе в Раду нехай маленьку, але крикливу й противну антиукраїнську фракцію, вкладати гроші у відновлення Донбасу і т. д.?). Розтягування Мінська в рівній мірі вигідно, як Москві, так і Києву. Крім того, поки залишається ДНР, Україна – це нещасна жертва, яка бореться з окупантами. Крім того, це питання життя і смерті для панів «захарченок». Навіть якщо вони потраплять під амністію, то я сильно сумніваюся, що їх знову оберуть на будь-яких виборах.

Таким чином, в інтересах усіх сторін, щоб ця справа зірвалася і відтягувалася все далі й далі. Єдині, хто від цього страждає, ті самі ватники, те саме населення. Але кого цікавить їхня думка?

Більше думок читайте тут.

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.