9 грудня 2016, п'ятниця

Справа не у Трампі, а у трампліні

коментувати
Чому головна наша турбота - зовсім не американська передвиборча гонка

Президентська гонка в США і українське питання в ній розбурхали соцмережі і, принаймі, українські медіа. Клінтон чи Трамп. Бути чи не бути Україні. Ось у чому питання.

Звичайно ж, українцю, м'яко кажучи, неприємно чути від одного з кандидатів в президенти країни, яка є головним нашим союзником, про те, що він поважає Путіна і готовий розглянути питання про приналежність Криму Росії. А тим більше неприємно, якщо передвиборчим штабом у цього кандидата рулить багаторічний беззмінний політтехнолог на службі у екс-президента втікача Януковича і його Партії регіонів, яка привела країну на край прірви.

Але миттєва реакція американських демократів вустами Джо Байдена, жорсткі заяви українського екс-прем'єра Арсенія Яценюка, українського і міжнародного експертного співтовариства зробили свою справу. Трамп і республіканці відступили. Почали пояснювати та виправдовуватися, що їх, мовляв, неправильно зрозуміли і в питанні анексії Криму, і з надання українцям американського озброєння, і по відношенню до Кремля.

І це вже добре.

Але зводити майбутнє нашої країни виключно до результатів американських виборів невірно. Союз України і США - це, звичайно ж, важливо. І цей союз, як на мене, збережеться незалежно від того, хто стане главою Білого дому. Адже такий союз чи, як люблять говорити американці, така угода - в національних інтересах і Києва, і Вашингтона.

Лише одне «але»: позиція демократів і Гілларі Клінтон по Україні нам більш зрозуміла і більш відчутна. Ця позиція вже реалізується третій рік адміністрацією Обами. Україна отримує від США і міжнародного співтовариства підтримку, Америка є драйвером економічних санкцій проти Росії, твердо утримує прапор лідера цивілізованого світу і захисника західних цінностей.

Думати ніколи не боляче, проектувати ніколи не передчасно

У республіканського кандидата поки немає чіткого бачення не тільки американо-українського майбутнього, але і американо-європейського, тобто трансатлантичного. Проте, стара республіканська гвардія в Конгресі вже не раз висловлювала свою думку і про летальну зброю, і про санкції, і про Крим, і про допомогу союзникам по НАТО. Часто займаючи жорсткішу позицію, ніж демократи, наприклад, як сенатор-ветеран в'єтнамської кампанії Джон Маккейн.

Але справа навіть не в демократах і Гілларі, не в республіканцях і Трампі, а справа в трампліні, який ми повинні спорудити для українського економічного піднесення. Допомога ззовні важлива. Як і наше домашнє завдання по реформам в економіці, правоохоронній системі і судах, яке ми виконуємо. І за оцінками західних аналітиків робимо це непогано. Але зібрати речі, спорядження, намет і їжу в рюкзак - ще не означає піти в похід, в гори, а тим більше підкорити вершину.

При цьому рюкзак практично зібраний. У ньому є все найнеобхідніше. Зростання економіки за другий квартал 1%, облікова ставка НБУ знижена до 15,5% (за рік в два рази - з 30%). А це шлях до поступового відновлення кредитування як бізнесу, так і домогосподарств. Зведений бюджет за півріччя теж в плюсі на 70 мільярдів гривень. Гривня зміцнилася з початку року майже на 7,5%. Золотовалютні резерви за підсумком липня за очікуваннями перевищать 14 млрд. доларів США.

Йде жорстка антикорупційна кампанія, за якою спостерігає вся країна і світ. Так, вона не бездоганна і ще не дала результату. Та й не дасть відразу. Але вона безпрецедентна за 25 років незалежності. У нас не було цього досвіду. Ми його тільки набуваємо. І він вартує великого.

Але все це лише речі, які зібрані в рюкзак і необхідні для сходження. Щоб зробити перший крок, потрібно рюкзак закинути за спину і почати шлях. Шлях до тієї моделі української економіки, яка виведе українців з бідності. Умовно я називаю її «трампліном».

Що це буде: ІТ, високотехнологічний АПК, військові технології, в т. ч. і подвійного призначення, як в Ізраїлі і США, освіта, за яким ми непогано котируємось в світових рейтингах, ще щось або все разом перераховане і ще багато-багато іншого?

Не знаю. Але головне - в основі повинні бути знання, інновації та технології.

А ще наш дух і воля. А далі - дискусія, пошук і пуск.

Мені можуть закинути в надмірному оптимізмі. Мовляв, нас чекає складна осінь, входимо в передвиборну фазу популізму, під час виборів реформи не проводять, та й вікно можливостей звужується.

Можливо. Але думати ніколи не боляче, проектувати ніколи не передчасно. Тому що це за першої ж можливості відкриває шлях до ефективних рішень і дій. Головне - не втрачати часу. Якщо не зараз, то коли?

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.