19 листопада 2017, неділя

Як Києву не «поховати» петиції в робочих групах

коментувати
Що потрібно зробити для модернізації механізму петицій

Майже рік минув, як в Києві запрацювали електронні петиції. Новий механізм отримав шквал активності громади, але не настільки активний рух з їх втілення в життя. Не можна навчитись плавати, доки не зайдеш у воду. Та вічно борсатись у ній неможливо - легко втонути. Так і з петиціями – щоб не поринути  в бюрократичному потоці, ми маємо модернізувати цей механізм.

«Відповідно до звіту КМР про статус розгляду петицій, міська влада займається створенням робочих груп, комісій, плануванням на наступне сторіччя, створенням схем сумнівного спрямування, банальними розмовами про "власну важку працю", і немає жодного виконання конкретної проблеми міста», - з таким змістом недавно з’явилась петиція від імені киянина Андрія Булгакова на сайті petition.kievcity.gov.ua.

Автор закликає киян підтримати заклик до мерії щотижня звітувати про виконання поставлених громадськістю завдань, а не лише давати порожні відписки про створення робочих груп.

Прикро, але Андрій Булгаков, що в петиції себе вказує як «киянин в четвертому поколінні», абсолютно правий. Схоже, автор добре пам’ятає стіни київської мерії ще радянської доби, коли голос громади нічого не вартував. Назвавши петиції реальним механізмом взаємодії громади і міста, ми просто не маємо права повторювати радянських методів управління.

Неодноразово спілкувався з колегами із інших міст, і зрозумів, що ситуація скрізь приблизно однакова: петиції працюють, але не на повну. Хоча Київ дещо просунувся вперед у порівнянні з іншими містами, роботи з вдосконаленню цього інструменту -  непочатий край.

Кияни підтримали 24 ініціативи, які вже розглянули комісії Київради. Та в повній мірі жодна з них не втілилась в життя

Приємно, що з початку запуску в кінці минулого року столицю охопив справжній петиційний ажіотаж. Що і говорити, якщо з початку запуску на сайті було зареєстровано 4,5 тисячі ініціатив, а в голосуванні взяли участь більше 300 тисяч унікальних користувачів. Серед петицій трапляються і досить кумедні. Наприклад, Сергій Куделя просить місто виділити майданчик під родео і кориду, а Дмитро Доценко пропонує в кожному вагоні підземки повісити освіжувач повітря. Проте переважна більшість звернень киян – дуже серйозні і охоплюють всі проблеми життя міста.

З початку дії кияни підтримали 24 ініціативи, які вже розглянули комісії Київради. Та в повній мірі жодна з них, на жаль, не втілилась в життя. Розібратись, як цього досягти, ми спробували недавно разом з їх авторами та громадськістю. Умовно за станом виконанням  петиції можна поділити на три групи:

1) петиції, щодо яких на даний момент немає жодних напрацювань (5 петицій);

2) зроблені перші кроки у реалізації (10);

3) значно просунулись у реалізації (9).

Якщо не розсіюватись на деталі, то основних проблем я бачу дві. Перша - в існуючій моделі з відповідальністю робочих груп немає чіткої  відповідальності її керівника. Друга проблема – брак, а часто і відсутність, комунікації між робочою групою, виконавчим органом і громадськістю. Спробую це показати на прикладі кількох петицій.

Як пробуксовує реалізація петицій?

Першою історичною петицією, яка отримала підтримку киян, була пропозиція щодо унеможливлення знищення історичних пам'яток в Києві. Це була пілотна ініціатива, механізму її розгляду не було чітко прописано, та й що гріха таїти - депутатський корпус був новий і не знав, що з нею робити. Виходить, що на цій петиції ми вчились.

З  часу подання звернення минув майже рік, але лише зараз завершується етап розгляду першого її пункту. Була створена робоча група, але, за словами її автора Арсенія Фінберга,  перші 4 місяці її члени не знали, що потрібно робити для її реалізації. Зокрема, він дорікнув, що більшість депутатів мають мало досвіду роботи в кабінетах міської влади та й особливої відповідальності, окрім політичної, не несуть. Тобто не вистачає людини, яка має великий досвід апаратної роботи і знає, як максимально швидко та ефективно втілити петицію в життя.

Схожа проблема була і у випадку з петицією «Введення мораторію на забудову території, прилеглої до меж національного парку Голосіївський». Для її виконання було створено робочу групу, але вона не збиралася, доки автори не написали письмовий запит міському голові. Остання зустріч робочої групи була ще в травні.

Наступний «розбір польотів» - петиція про «Нічні маршрути по м. Києву» - теж одна з перших, яку підтримали кияни. Але цього разу проблема буксування мала іншу природу - відсутній діалог між владою та громадськістю. За словами автора ініціативи Богдана Долінце, після взяття до розгляду, ніякої інформації про напрацювання він не отримував. Щоб дізнатись хоч якусь інформацію про її рух, довелось писати інформаційні запити.

Але є і позитивні моменти. Сьогодні вже розроблено три нічних маршрути громадського транспорту, і у листопаді вони будуть запущені. Це один з небагатьох випадків, коли ми навіть, попри суттєве запізнення, отримали конкретні строки та результати.

Що робити?

На жаль, практика показала: хочеш «поховати» петицію або розмазати порушену в ній проблему тонким шаром – створи робочу групу. Як на мене, це спадок радянської бюрократично-авторитарної доби, який хоч і широко застосовується у всіх органах влади, проте його ефективність – вкрай низька. Ви, мабуть, неодноразово чули, як у звітах про виконання якихось дій, чиновники пишуть «створено робочу груп». Це, як правильно на початку сказав автор петиції Андрій Булгаков, порожні відписки.

Така ситуація неприпустима взагалі, не кажучи про такий прогресивний інструмент як петиції. Їх авторів і громадськість не має цікавити, що коїться стінах мерії – чи то створено робочу групу, чи то питання передали з одного відділу в інший – на виході має бути результат, а не його імітація.

Коріння зла в тому, що в існуючій моделі з відповідальністю робочих груп немає безпосереднього впливу на керівника робочої групи – депутата Київради. Він  не є посадовою особою, а відповідальність його зводиться до політичної відповідальності на наступних виборах. На моє глибоке переконання, ми маємо визначити конкретного відповідального за реалізацію петицій. Бажано, щоб це була посадова особа. Лише так петиції не губитимуться в бюрократичних папірцях.

Питання налагодження діалогу між громадою і владою – наступний, не менше важливий виклик. Кияни є замовником і кінцевим споживачем петицій, і тому мають знати, як вони виконуються. Робоча група може бути хоч сто разів ефективною, але якщо вона «грає в мовчанку» і про її роботу не чують люди - гріш їй ціна. На жаль, нерідко саме так і є.  По факту, немає регулярного звітування робочих груп на засіданнях постійної комісії, а відповідно – відсутній регулярний моніторинг того, що відбувається.

Потрібно постійно інформувати громадян про проведену роботу - тоді не буде виникати  подібних непорозумінь. Аби виправити цю ситуацію, треба запровадити чітку систему звітування щодо виконання петицій. 

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.