19 листопада 2017, неділя

Як звітують народні депутати

коментувати
Лише 63 народних депутата з 423-х звітують про свою роботу перед виборцями. Це 15% від їх загальної кількості

Чому народні депутати не звітують про діяльність або приховують звіти від виборця, та коли підзвітність стане нормою для українського політика, - п’ять головних висновків з дослідження звітів нардепів.

Тільки 15% народних депутатів публікують звіти про діяльність

Удалося знайти звіти 63 народних депутатів за будь-який період 2016 року. Це становить лише 15% від 423 депутатів. Цифра свідчить про те, що, незалежно від партійної приналежності, нардепи не поспішають демонструвати відкритість, доступність, підзвітність та ефективність. Змістовні звіти про діяльність народного депутата, які виборцю було б легко знайти, - це, швидше, поодинокі випадки, аніж тренд.

Мажоритарники звітують не стільки про діяльність, як про благодійність

З тих 15% нардепів, чиї звіти легко знайти в публічному доступі, мажоритарників більше, ніж списочників - 43 із 63 депутатів. Це пояснюється тим, що нардепи-мажоритарники міцно прив’язані до своїх округів, і у звітах вони хваляться благодійністю та “вибиванням” грошей на округ. Так депутати вкорінюють уявлення у  виборця про те, що народний депутат - це “добродійник” та “благодійник” з далекого Києва. Подібна поведінка нівелює суть парламентського депутата (замість “засівання” округів, він повинен виробляти політики на національному рівні) та підігріває суспільний запит на патерналізм з боку влади в скрутних економічних умовах - замість того, аби виховати уявлення про народного депутата, як про найманого виборцем менеджера.

А от депутатів-списочників (обраних за пропорційною системою) парламентські партії мали б розподіляти за регіонами країни, однак інформації про такий розподіл виборці не отримують. Навіть якщо фракції і виконують цю вимогу законодавства на папері, це ніяк не впливає на взаємодію та комунікацію депутатів з виборцями.

Закон має запровадити єдиний стандарт звітування

Підзвітність політиків - це не просто аксіома цивілізованого суспільства, а й вимога закону “Про статус народного депутата”. Закон зобов’язує нардепів інформувати виборців про депутатську діяльність у ЗМІ або на зборах виборців не рідше двох разів на рік. Проте депутати не встановили для себе ані чіткої форми звітування, ані обсягу інформації для виборців, ані переліку ЗМІ й строків публікації звіту. Це суттєво обмежує можливість виборців зробити висновки щодо ефективності роботи своїх представників та, власне, якості представництва їхніх інтересів у парламенті. У такій ситуації будь-яку політичну агітку можна вважати “звітом про діяльність депутата”. Крім того, в законі не існує ніякої санкції за те, що нардеп не звітує перед виборцем, або його звіт - невідомо де.

Нові депутати частіше співпрацюють з громадським сектором

Депутати нової генерації більшою мірою намагаються продемонструвати свою відмінність від вічних зубрів українського парламенту. Вони, як правило, співпрацюють з якоюсь із громадських ініціатив з моніторингу парламенту та користуються їхньою формою. Відомі три таких ініціативи: RadaReportChallenge (VoxUkraine та Громадський рух ЧЕСНО, 2014-2015), оцінка роботи депутатів-мажоритарників Громадянської мережі ОПОРА в рамках Програми USAID РАДА, проект Модельний округ п’ятирічної програми USAID РАДА (2013-2018).

Деякою мірою крига скресла. Але недолік цієї практики в тому, що періодичність звітування та пункти звітів неузгоджені. Наприклад, хтось звітує за сесію, хтось - за рік, а окремі депутати - щомісяця. Це не дозволяє рівнозначно порівнювати звіти хоча б цих депутатів.

Пустопорожні звіти

Нардепи, які не користуються жодною з вищезгаданих форм, звітують “як можуть”. Вони “качають” свій літературний стиль і пишуть твори на тему “Як я провів сесію?”. Або викладають філософські ідеї. Або критикують своїх опонентів.

Яскравий приклад - передвиборча програма абсолютного прогульника 2016 року - Андрія Білецького: “Сильна нація! Чесна влада! Сильна держава”. Як можна відзвітувати за цю обіцянку? Якщо у депутата немає реальної змістовної передвиборчої програми, то немає навіть передумов для звітування. Звичайно, це питання іншої площини - суспільного запиту та чітких вимог до наповнення передвиборчих програм і подальшого громадського контролю за їх виконанням.

Що далі

Рік тому, у лютому 2016 року, Володимир Гройсман, тодішній голова Верховної Ради, затвердив План дій з реалізації Декларації відкритості парламенту міжнародної ініціативи Відкритий Парламент. В Моніторинговий комітет з виконання Плану дій увійшли деякі народні депутати та коаліція громадських організацій. Коаліція розробила єдину форму звіту народного депутата з можливістю візуалізації та поширення. Громадські активісти неодноразово закликали ввести практику єдиної узгодженої форми звітності та контролю над регулярним звітуванням. Проте керівництво Верховної Ради не поспішає робити кроки назустріч та не готове навіть винести форму на обговорення з представниками фракцій.

Сподіваємося, що чинний голова Верховної Ради впровадить єдиний стандарт регулярного звітування народними депутатами про діяльність народних депутатів. Щоб виборці нарешті отримали можливість порівняти якість представництва своїх інтересів у парламенті.

Більше поглядів тут

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо Ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.