18 грудня 2017, понеділок

І дати, і взяти: про корупцію в Україні

коментувати
Чи справді в Україні надто високий рівень корупції або ж забагато розмов про корупцію? Та й що взагалі вважати корупцією?

Корупція та хабарництво залишаються найгарячішою темою в Україні. Антикорупційні заходи входять до програм усіх партій. Але, боюся, ми перебільшуємо деякі аспекти цього феномену.

У своїй книзі Межі пострадянської держави: як неформальність заступає та змінює державне керування в сучасній Україні я навмисно уникав слова корупція, використовуючи термін неформальність. Він стає все популярнішим, особливо на території колишнього СРСР. І ось чому. Корупція — особливий вид зловживань, коли гроші або послуги обмінюються задля отримання особистої вигоди коштом держави. Неформальність — ширша категорія, сюди входять усі трансакції, що відбуваються без контролю держави. Вони часто є нелегальними, але необов'язково соціально неприйнятні.

Зрозуміло, коли депутат купує собі місце в парламенті або чиновник допомагає тим, хто йому доплачує, це не кращий спосіб керування державою. Але інтерпретація корупції за міжнародними стандартами набагато ширша. Словом корупція описують як "подаровані" політику $1 млн, так і 50 грн, заплачені лікарю неофіційно.

Якщо ми вважатимемо всі неформальні виплати корупцією, чи спроможеться пенсіонер вижити на мізерний дохід? Або, наприклад, якщо я лікар і моєї зарплати бракує, щоб оплатити рахунки, чи є легальний спосіб заробити більше і при цьому не заганяти себе 20 годин на добу? Або я маю перейти в приватний сектор? Якщо так, то країні пощастило, що ще хоч якісь лікарі залишилися в державних лікарнях.

Якщо ми вважатимемо всі неформальні виплати корупцією, чи зможе пенсіонер вижити на мізерний місячний дохід

Нам потрібні альтернативні пояснення моделей поведінки, які занадто часто називають корупцією, поганим керуванням і відсутністю верховенства права.

Моя ключова ідея полягає в тому, що кодекс моралі держави не завжди перетинається з моральними правилами його громадян. Що більше громадянин відірваний від громадського та державного життя, то більше ці моральності розрізняються.

Я вважаю, що існують два види неформальності. Позитивна — працює як механізм соціального перерозподілу. І негативна — що заражає систему. Різниця між ними не лише у фінансовій природі трансакцій. Якщо держава йде з певного сектора, припустімо, не виділяючи достатньої кількості коштів, виникає саморегулювання, і говорити там про корупцію безглуздо.

В Україні дискусія про корупцію завжди стосується корупції "тут", формуючи переконання, що в інших країнах її немає. Тому часто антикорупційні компанії будуються на подвійно хибних підставах. Західні експерти підходять до незахідних реалій, використовуючи ідеальні моделі, які навіть в успішних державах не працюють. Місцеві експерти своєю чергою вірять у казку про ідеальність Заходу.

У Великій Британії, Австралії та інших країнах можна потрапити на безкоштовний прийом до лікаря, але приділені час та увага будуть обмежені. Якщо ви незадоволені цим, вам запропонують "приватний прийом". Тобто заплатите щось понад свою страховку та підете до того ж лікаря, але вже індивідуально. Ви платите та маєте більше уваги. Нічого не нагадує?

В Італії під час відвідування лікаря або іншого фахівця (наприклад, адвоката) він запитає, чи потрібен вам чек. Якщо ні — вартість послуг знизиться на 20-30%. Якщо так — ви заплатите ще й податок за спеціаліста, якого він уникнув би, не виписавши чек.

Мені шкода, але жоден західний принц на білому коні від корупції не врятує. Ми можемо пильно стежити за політиками та першими особами держави, але нам не позбутися неформальних виплат, поки для багатьох вони залишаються єдиним способом дотягти до кінця місяця. Навіть більше, нам не вдасться позбутися і неформальних практик: неформальність завжди відіграватиме свою роль у підвищенні або під час вибору людини, з якою доведеться працювати.

Але ми можемо дещо виправити і попрацювати з довірою між суспільством і державою, а також намірами. У першому разі — якщо я довіряю державі, я більш імовірно робитиму те, що держава пропонує. У другому — потрібно розуміти, що в "чесних" країнах неформальність побудована на дещо інших підставах. Використання неформальності полягає не у спробах обійти систему, а в тому, щоб знайти кращий спосіб розв'язання проблеми, для якої не існує формального рішення.

Тому не варто переймати нібито ідеальну модель поведінки інших країн. Необхідно нарешті усвідомити, що неформальність як така не є небезпечною, а ось брак довіри до держави ховає у собі значно більшу загрозу.

Колонка опублікована в журналі «Новое Время» від 18 листопада 2016 року. Републікування повної версії тексту заборонене

Читайте термінові новини та найцікавіші історії у Viber та Telegram Нового Времени.
ПІДПИШІТЬСЯ НА РОЗСИЛКУ ПОГЛЯДIВ   Абель Полезе   ТА ЧИТАЙТЕ ТЕКСТИ ОБРАНИХ АВТОРІВ КОЖНОГО ВЕЧОРА О 21:00
     
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її курсором та натисніть Ctrl+Enter

Коментарі

1000

Правила коментування
Показати більше коментарів
Якщо ви бажаєте вести свій блог на сайті Новое время, напишіть, будь ласка, листа за адресою: nv-opinion@nv.ua

Погляди ТОП-10

Читайте на НВ style

Останні новини

Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

Усі матеріали розділу Погляди є особистою думкою користувачів сайту, які визначені як автори опублікованих матеріалів. Усі матеріали згаданого розділу публікуються від імені відповідного автора, їх зміст, погляди, думки не означають згоди Редакції сайту з ними або, що Редакція поділяє і підтримує таку думку. Відповідальність за дотримання законодавства в матеріалах розділу Думки несуть автори матеріалів самостійно.